Покровський район (Дніпропетровська область)

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Покровський район.

Покро́вський райо́н — колишній район України, був розташований на південному сході Дніпропетровської області. Адміністративний центр — селище міського типу Покровське. Населення на 1 лютого 2015 року становило 35 265 осіб.

Покровський район
ліквідована адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Колишній район на карті Дніпропетровська область
Основні дані
Країна:	СРСР ( УСРР),  Україна
Область:	Дніпропетровська область
Код КОАТУУ:	1224200000
Утворений:	1923 рік
Ліквідований:	17 липня 2020 року[1]
Населення:	▼ 34 642 (на 1.04.2016)
Площа:	1210 км²
Густота:	30.2 осіб/км²
Тел. код:	+380-5638
Поштові індекси:	53600—53651
Населені пункти та ради
Районний центр:	Покровське
Селищні ради:	2
Сільські ради:	9
Смт:	2
Села:	69
Мапа району
Районна влада
Вебсторінка:	Покровська РДА
Адреса:	53600, Дніпропетровська обл., Покровський р-н, смт. Покровське, вул. Дмитра Яворницького, 119
Мапа
Покровський район у Вікісховищі

Географія

Межує з Гуляйпільським і Новомиколаївським районами Запорізької області, Великоновосілківським — Донецької та Межівським і Васильківським — Дніпропетровської області.

	Васильківський район	Межівський район
Запорізька область (Новомиколаївський район)		Донецька область (Великоновосілківський район)
	Запорізька область (Гуляйпільський район)

Район розташований уздовж річки Вовчої та її приток Янчулу і Гайчулу.

Із природних копалин є поклади каоліну та граніту.

Історія

У XVI–XVII ст. територію, на якій зараз розташований район, називали Диким Полем. Уздовж Вовчої пролягав горезвісний Муравський стратегічний шлях, яким кримські татари і яничари користувалися для розбійницьких нападів на Україну. Відтоді лишилися татарські найменування приток Вовчої — Гайчул і Янчул.

Офіційна історія району починається з 1673 року. Історик-академік Д. Яворницький у своїй книзі «Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман війська запорозьких низових козаків» пише:

«Восени 1673 року І. Сірко зустрівся на Муравському шляху з великим загоном татар, розгромив їх, взяв багато в полон, після чого щасливо повернувся на Січ. Ця битва відбулася в районі Покровського в день Покрови Пресвятої Богородиці. На знак пам'яті про цю перемогу слободу назвали Покровською».

Як адміністративну одиницю район утворено у 1923 році.

Адміністративний устрій

Докладніше: Адміністративний устрій Покровського району (Дніпропетровська область)

Район адміністративно-територіально поділяється на 2 селищні ради та 9 сільських рад, які об'єднують 71 населений пункт та підпорядковані Покровській районній раді. Адміністративний центр — смт Покровське^[2].

У 1995 р. зняте з обліку село Луначарське.

Населення

Назва	Населення, осіб
	1886 рік	1989 рік	2001 рік
	понад 10000
Покровське	5898		10187
	5000-9999 осіб
Просяна			5618
	2000-4999 осіб
Маломихайлівка	5223		3036
Гаврилівка	6350		2027
	1000-1999 осіб
Великомихайлівка	4270		1963
Олександрівка	3685		1951
Катеринівка	940		1317
	500-999 осіб
Левадне			953
Вишневе			926
Коломійці			861
Романки			861
Андріївка			753
Березове	-		585
Орестопіль	414		574

Економіка

У районі 5 промислових підприємств, найбільше з яких — Просянський гірничо-збагачувальний комбінат. Основна його продукція — каолін мокрого та сухого збагачення для паперової, порцелянової, парфумерної, гумотехнічної, кабельної та інших галузей промисловості.

Сільськогосподарське виробництво характеризується зерно-м'ясо-молочним напрямком. У районі працюють 80 агрогосподарств.

Загальна площа сільгоспугідь — 106,2 тис. га, із них орної землі — 86,7 тис. га, лісів — 1,9 тис. га, садів — 2,3 тис. га, лугів і пасовиськ — понад 12,2 тис. га.

Покровщину прославляють сільгосппідприємства, на базі яких створено племінні заводи ТОВ «Обрій», ТОВ «Славутич».

Транспорт

Територію району перетинають залізничні маршрути Чаплине — Бердянськ, Чаплине — Ясинувата, а також автотраси: Н15 (Запоріжжя — Донецьк), Т 0401 (Дніпро — Мелітополь), Т 0406 та Т 0427.

Залізнична станція Просяна імені Приклонського В.В., зупинні пункти: 7 км, 9 км, № 21, № 23, 28 км, 31 км та 35 км.

Населення

Розподіл населення за віком та статтю (2001)^[3]

Стать	Всього	До 15 років	15-24	25-44	45-64	65-85	Понад 85
Чоловіки	19 441	3766	2636	5760	4856	2323	100
Жінки	22 422	3483	2499	5844	5864	4298	434
Статево-вікова піраміда Чоловіки Вік Жінки 100  85 + 434  146  80-84 497  463  75-79 1235  929  70-74 1571  785  65-69 995  1572  60-64 2117  710  55-59 1005  1157  50-54 1269  1417  45-49 1473  1639  40-44 1701  1502  35-39 1499  1297  30-34 1349  1322  25-29 1295  1170  20-24 1184  1466  15-20 1315  1578  10-14 1514  1220  5-9 1127  968  0-4 842

Соціальна сфера

За даними Головного управління статистики в Дніпропетровській області кількість населення в районі на 1 лютого 2011 року становила 36 711 осіб^[4].

У районі працюють професійно-технічне училище, 20 загальноосвітніх шкіл, 18 дитячих садків, 31 будинок культури, 25 бібліотек, 3 лікарні, 7 амбулаторій, 28 фельдшерсько-акушерських пунктів, спортивний комплекс, кінноспортивна школа.

14 колективам художньої самодіяльності й театральному колективу надано звання народних. На території району діють 2 народних історико-краєзнавчих музеї.

Політика

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Покровського району були створені 23 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 55,63 % (проголосували 16 484 із 29 631 виборець). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 44,64 % (7 359 виборців); Анатолій Гриценко — 10,11 % (1 667 виборців), Сергій Тігіпко — 9,99 % (1 646 виборців), Юлія Тимошенко — 7,38 % (1 217 виборців), Олег Ляшко — 6,24 % (1 029 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 2,37 %.^[5]

Особистості

Покровщина пишається своїми земляками:

• артистами й співаками — Григорієм Шевченком, Світланою Білоножко, Тетяною Халаш, Людмилою Літко, Аллою Кривогуз,
• скульптором Володимиром Небоженком,
• художником Василем Моїсеєнком, письменниками Анатолієм Хорунжим, Дмитром Бедзиком,
• поетами Олександром Вільним і Олексієм Гасенком,
• майстрами спорту, членами збірної України з кінного спорту,
• чемпіонами міжнародних змагань Олегом Красюком та Наталією Падафою.
• Крикун Олексій Олексійович — генерал-лейтенант міліції; Заслужений юрист України.