Київське товариство старожитностей і мистецтв

Київське товариство старожитностей і мистецтв (рос. Киевское общество древностей и искусств^[1]) — наукове товариство міста Києва, яке досліджувало історію та мистецтво земель України.

Історія

Дане товариство утворене у квітні 1897 року на основі

• «Товариства заохочення мистецтв» і
• комісії, що займалася заснуванням Київського міського музею при Київському, Подільському та Волинському генерал-губернаторові. Генерал-губернатор Ігнатьєв О. був не лише «опікуном», «покровителем» музею і товариства, а де-факто він був його контролером^[2]. Після нього в 1898—1903 роках за генерал-губернатора Драгомирова М. спостерігався значний розвиток товариства^[2].

У 1899 р. з нагоди 11-го Археологічного з'їзду в Києві відкрито першу експозицію Музею старожитностей і мистецтв, майбутній Національний музей історії України. У тому ж 1899 р. товариством було засновано Національний художній музей України, у 1904 р. — Київський художньо-промисловий і науковий музей імператора Миколи Олександровича (див. «Музей українського народного декоративного мистецтва»).

Розпорядчі органи цього товариства вирішували

• фінансові справи,
• питання поповнення музейного зібрання,
• влаштування виставок,
• організацію конкурсу на найкращий проект будівлі музею (спорудженого у 1899 р.).

У лютому 1912 р. створено комісію «Старий Київ», яка багато зробила для збирання й дослідження джерел з історії Києва, відкриття та поповнення відповідного розділу експозиції музею, розробляння форм і напрямів краєзнавчої діяльності. Головами комісії були В. Данилевич (до грудня 1913 р.) і В. Іконников, незмінним секретарем — Д. Щербаківський.

Після розпуску товариства в серпні 1918 р. його майно та музей, згідно зі статутом^[3], перейшли у власність Української Держави.

Напрямки діяльності товариства

Мало на меті

• служіння науковому вивченню пам'яток старовини, і так само — розвиткові естетичного смаку і художньої освіти^[4];
• колекціонувати пам'ятки старовини та мистецтва України,
• здійснення на основі колекцій наукової та культурно-просвітницької діяльності;
• заснування національного музею в столиці України,
• організація виставок,
• охорона пам'яток^[4].

Відділи товариства

Товариство мало відділи:

• історичний,
• етнографічний,
• витончених мистецтв і
• художньої промисловості^[4].

Склад товариства

До складу зазначеного товариства входило спочатку 150 осіб^[5], а в 1905 році налічувалося 258 членів^[4][6][7]:

• науковці, педагоги, краєзнавці, музейні працівники
  • В. Антонович, М. Біляшівський, К. Болсуновський, М. Василенко, С. Гамченко, С. Голубєв, В. Данилевич, Л. Добровольський, Д. Дорошенко, В. Іконников, І. Каманін, І. Линниченко, А. Лобода, В. Ляскоронський, О. Левицький, І. Огієнко, Г. Павлуцький, В. Перетц, М. Петров, Н. Полонська-Василенко, Ф. Титов, В. Хвойка, Д. Щербаківський, В. Щербина;
• архітектори
  • В. Ніколаєв, Г. Шлейфер;
• видавець В. Кульженко;
• підприємці й меценати
  • В. Симиренко, Б. Ханенко, Терещенко О.^[4];
• родини
  • Бродських, Гудимів-Левковичів, Терещенків

та ін..

З 1917 р. почесними членами були М. Грушевський і О. Новицький.

Керівництво

Почесним головою товариства був великий князь Володимир Олександрович^[4].

• У 1897—1902 рр. правління товариства очолювала графиня М. Мусіна-Пушкіна.
• У 1902—1917 роках — Б. Ханенко.

Див. також

• Київське товариство охорони пам'ятників старовини та мистецтва