Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Володимир Олександрович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Його́ Імпера́торська Висо́кість Вели́кий Кня́зь Володи́мир Олекса́ндрович (нар. 10 (22) квітня 1847, Санкт-Петербург — пом. 4 (17) лютого 1909, Санкт-Петербург) — 4-й син імператора Олександра II та імператриці Марії Олександрівни; сенатор, член Державної Ради Російської імперії (з 1872), генерал-ад'ютант, генерал від інфантерії (з 1880), президент Академії мистецтв (1876—1909); молодший брат Олександра III, рідний дядько Миколи ІІ. Був одружений з донькою великого герцога Макленбург-Шверінського Марією Александріною Єлизаветою Елеонор.
.svg)
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
У день свого народження (10 квітня 1847 року) був призначений шефом лейб-гвардійського Драгунського полку, який перебував у лейб-гвардійському Преображенському полку і лейб-гвардійському Саперному батальйоні.
Обіймав відповідальний пост Головнокомандувача військами Гвардії та Санкт-Петербурзького Військового Округу. 9 січня 1905 віддав історичний наказ — стріляти по натовпу, що прийшов під стіни Зимового палацу з петицією до царя. У жовтні 1905 року, у зв'язку зі скандальним одруженням старшого сина Кирила, покинув всі посади і подав у відставку.
Маніфестом імператора Олександра III від 14 березня 1881 був призначений регентом на випадок смерті імператора — до повноліття спадкоємця престолу Миколи Олександровича (або у випадку кончини останнього)[3].
Посади:
- Член Державної ради (з 1872);
- Член Комітету міністрів;
- голова Комісії зі спорудження храму Воскресіння Христового (з 1883);
- почесний член берлінського православного церковного Свято-Князь-Володимирського братства (з 1890);
- почесний голова Київського товариства старожитностей і мистецтв;
- почесний член Миколаївської Інженерної академії (з 1899).
Помер 4 лютого 1909 року. Про його смерть було офіційно сповіщено Найвищим маніфестом того ж дня. 7 лютого відбулося перевезення тіла з його палацу в Петропавлівський собор, а 8 лютого — поховання й відспівування, яке очолив митрополит Санкт-Петербурзький і Ладозький Антоній. На церемонії були присутні імператор (Микола ІІ), велика княгиня Марія Павлівна (вдова), інші члени імператорської сім'ї, голова Ради міністрів Петро Аркадійович Столипін, а також цар Болгарії Фердинанд I[4].
Remove ads
Нагороди
Російська імперія
- Орден Андрія Первозванного (22 квітня 1847)
- Орден Святого Олександра Невського (22 квітня 1847)
- Орден Святої Анни 1-го ступеня (22 квітня 1847)
- Орден Білого орла (22 квітня 1847)
- Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (11 червня 1865)
- Орден Святого Володимира
- 4-го класу (22 квітня 1868)
- 2-го класу з мечами (15 вересня 1877)
- 1-го класу (15 травня 1883)
- Орден Святого Георгія 3-го ступеня (14 листопада 1877)
- Золота зброя «За хоробрість» з алмазами (1877)
- Портрет Його Величності для носіння на грудях (1896)
- Діамантами всипаний портрет Імператорів Миколи I, Олександра II, Олександра III, Миколи II для носіння на грудях (1904)
Прусське королівство
- Орден Чорного орла з ланцюгом
- орден (27 липня 1857)
- ланцюг (30 серпня 1872)
- Орден Червоного орла, великий хрест (27 липня 1857)
- Pour le Mérite (16 грудня 1877)
Королівство Італія
- Вищий орден Святого Благовіщення (квітень 1869)
- Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (квітень 1869)
- Орден Корони Італії, великий хрест (квітень 1869)
Велике герцогство Баденське
- Орден Вірності (Баден) (29 серпня 1872)
- Орден Церінгенського лева, великий хрест з ланцюгом (29 серпня 1872)
Інші країни
- Орден Людвіга (Гессен), великий хрест (8 червня 1857)
- Орден Таковського хреста, великий хрест (Королівство Сербія; 27 липня 1857)
- Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, великий хрест із золотою короною (Велике герцогство Ольденбурзьке; 28 липня 1860)
- Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (1864)
- Орден Слона (Данія; 14 червня 1866)
- Орден Почесного легіону, великий хрест (Друга французька імперія; 6 червня 1867)
- Орден Білого Сокола, великий хрест (Велике герцогство Саксен-Веймар-Айзенаське; 17 червня 1867)
- Орден Спасителя, великий хрест (Грецьке королівство; 28 червня 1867)
- Орден князя Данила I, великий хрест (Князівство Чорногорія; 22 листопада 1868)
- Орден Серафимів (Шведсько-норвезька унія; 27 липня 1869)
- Орден Леопольда I, великий хрест з ланцюгом (Бельгія; 13 червня 1870)
- Орден Нідерландського лева, великий хрест (1 липня 1870)
- Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (Австро-Угорщина; 19 серпня 1872)
- Орден Вендської корони, великий хрест з короною в руді (Мекленбург; 22 квітня 1874)
- Залізний хрест за переправу через Дунай в 1877 році (Об'єднане князівство Волощини та Молдови; 1878)
- Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест (1880)
- Орден Золотого руна (Іспанія; 29 жовтня 1891)
- Орден Святого Губерта (Баварське королівство; 1897)
- Орден хризантеми з ланцюгом (Японська імперія; 13 квітня 1902)
- Королівський Вікторіанський орден, почесний великий хрест (Британська імперія; 29 грудня 1903)
Remove ads
Родина
16 серпня 1874 одружився в Петербурзі на Марії Павлівні (Марія Александріна Елізабета Елеонор), принцесі Мекленбург-Шверінській, старшій дочці великого герцога Мекленбург-Шверінського Фрідріха Франца II. Дружина приходилася йому троюрідною племінницею по лінії діда з боку батька (подружжя були нащадками російського імператора Павла I) і троюрідною сестрою по лінії бабки з боку батька (подружжя були правнуками пруського короля Фрідріха Вільгельма III і його дружини Луїзи Мекленбург-Стреліцкої).
Діти:
- Олександр Володимирович (1875—1877);
- Кирило Володимирович (1876—1938);
- Борис Володимирович (1877—1943);
- Андрій Володимирович (1879—1956);
- Олена Володимирівна (1882—1957).
Родовід
Remove ads
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads