Колодуб Олександр Олексійович

Колодуб Олександр Олексійович (26 травня (7 червня) 1900, с. Турівка, нині Згурівський район, Київська обл. — 1 жовтня 1994, Київ) — український оперний співак (тенор), режисер, сценограф, вокальний педагог, професор Київської консерваторії (1964). Чоловік співачки Оксани Володимирівни Колодуб.

Колодуб Олександр Олексійович
Основна інформація
Дата народження	25 травня (7 червня) 1900[1]
Місце народження	Турівка, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Дата смерті	1 жовтня 1994(1994-10-01) (94 роки)
Місце смерті	Київ, Україна
Громадянство	СРСР  Україна
Професії	режисер, педагог, диригент, художник, оперний співак, хоровий диригент, opera director
Освіта	Київська державна консерваторія (1925)
Співацький голос	тенор
У шлюбі з	Колодуб Оксана Володимирівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Колодуб.

Творчість

Народився в селі Турівка (у деяких джерелах^[2][3] помилково — с. Турківка, нині Прилуцький район, Чернігівська обл.) Прилуцького повіту Полтавської губернії в багатодітній родині сільського вчителя Олексія Кириловича й Анастасії Іванівни Колодубів. Дошлюбне прізвище матері — Джигурда, за сімейними переказами, предки її були козаками-запорожцями кримськотатарського походження. Рід Колодубів — також старий козацький рід^[4].

У 1918—1920 рр. — співак, диригент хорів товариства «Просвіта»; організовував аматорські музичні театри у м. Прилуки та Прилуцькому повіті.

Вокальну освіту здобув у Київському музично-драматичному інституті імені М. В. Лисенка (1923—1925, клас Е. Гандольфі та М. Чистякова)^[5].

У 1925—1928 рр. — соліст Харківського, 1928—1933 рр. — Київського театрів опери та балету. Після втрати голосу перейшов на режисерську роботу (у 1933—1941 рр. — режисер Київського театру опери та балету)^[6].

Репертуар

• Петро, Кобзар («Наталка Полтавка», «Тарас Бульба» М. Лисенка),
• Ленський («Євгеній Онєгін» П. Чайковського)
• Володимир Ігоревич («Князь Ігор» О. Бородина)
• Ликов, Індійський гість («Царева наречена», «Садко» М. Римського-Корсакова)
• Фауст («Фауст» Ш. Гуно)
• Альмавіва («Севільський цирульник» Дж. Россіні)
• Матрос («Розлом» В. Фемеліді)

Постановки опер

• «Алеко» Сергія Рахманінова;
• «Даїсі» Захарія Паліашвілі;
• «Русалка» Олександра Даргомижського;
• «Чіо-Чіо-сан» («Мадам Баттерфляй») Джакомо Пуччіні;
• «Каморра» Еудженіо Еспозіто;
• «Тоска» Джакомо Пуччіні;
• «Фауст» Шарля Гуно.

Педагогічна діяльність

У 1945—1975 — педагог-режисер (з 1947 р. — декан вокального факультету, з 1949 р. — завідувач кафедри оперної підготовки, з 1964 р. — професор) Київської консерваторії. Багато років присвятив науковому та педагогічному керівництву учбовим підрозділом консерваторії — Оперною студією. 1957 року  поставив оперу В. Кирейка «Лісова пісня», якою відкрилося спеціально збудоване нове приміщення студії на 800 місць^[7].

Відомий також як художник, оформив дев'ять вистав, деякі з них («Наталка Полтавка» М. Лисенка, поставлена О. Колодубом 1951 року) до цього часу зберігаються у репертуарі Оперної студії НМАУ ім. П. І. Чайковського^[8].

Автор численних спогадів про українських співаків та музичних діячів, зокрема про М. Литвиненко-Вольгемут, М. Донця, О. Петрусенко, І. Паторжинського, Б. Гмирю, М. Микишу, Н. Городовенка та інших.

Серед учнів — народні артисти СРСР Л. Руденко, П. Кармалюк, Д. Гнатюк, Д. Петриненко, М. Кондратюк, А. Кочерга, М. Стеф'юк, С. Данилюк, А. Мокренко, Є. Червонюк; народні артисти України А. Кікоть, В. Зарков, Л. Забіляста та багато інших