Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Корідзе Сергій Гівійович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Сергі́й Гівівіч Корі́дзе (нар. 6 грудня 1975, Одеса, Одеська область, Українська РСР, СРСР) — колишній український футболіст і футзаліст, тренер казахського клубу «Кайрат». Заслужений майстер спорту України з футзалу, найкращий бомбардир збірної України за всю її історію.
Remove ads
Юність та клубна кар'єра
Узагальнити
Перспектива
Освіта
Випускник кафедри футболу київського Національного університету фізичного виховання і спорту України[1].
У футболі
У восьмирічному році Сергій записався до спортивної школи «Чорноморець». Перший тренер — Віталій Фейдман[2]. З сьомого класу навчався у спортінтернаті, де його тренером був Віталій Хмельницький[3]. Починав кар'єру на позиції під нападником, але Віталій Хмельницький перевів Корідзе у захист. Провчившись там кілька років, потрапив у дублюючий склад одеського «Чорноморця», який тоді тренував все той же Віталій Фейдман. Відіграв трохи більше року за дублюючий склад одеської команди, разом з Юрієм Селезньовим, Олександром Козакевичем і Георгієм Мельніковим.
Після виступів у дублі одеситів погодився на пропозицію Ахмеда Алескерова і провів один сезон в махачкалінському «Анжі». Зіграв у більшості матчів, але після закінчення контракту повернувся додому, оскільки не зумів призвичаїтися до життя у Махачкалі. Однак у Сергія не залишилося трансферного листа[4]. Після повернення в Україну він трохи пограв за аматорський клуб «Торпедо» (Одеса), а також майже два роки виступав на першість міста за команду «Портофлот», в складі якої став чемпіоном Одеси[2].
Після закінчення чемпіонату України з футзалу 1997/98 основний склад одеського «Локомотива» було розпущено через проблеми з фінансуванням. Сергій Корідзе разом зі своїми одноклубниками Георгієм Мельніковим і Олегом Безуглим перейшов у футбольний клуб «Дністер» (Овідіополь), який виступав у Вищій лізі чемпіонату Одеської області з футболу. Сезон в обласній першості добігав кінця, але він встиг зіграти у шести матчах, заробивши три жовті картки, а у матчі проти одеської «Лілії» відзначився дублем[5].
У футзалі
1995 року після перерви, пов'язаної з трансферними проблемами, Корідзе разом зі своїм другом Георгієм Мельніковим прийняв пропозицію головного тренера одеського «Локомотива» Валерія Водяна і почав кар'єру футзалі.
21 травня 1995 року дебютував за «Локомотив» відігравши близько хвилини у матчі Кубку України проти «Механізатора»[6].
У складі «залізничників» він став триразовим чемпіоном України і двічі вигравав Кубок України. Після розформування одеської команди прийняв запрошення Станіслава Гончаренка і перейшов в київський «Інтеркас», хоча мав запрошення від російських клубів «Діна» і «ГКІ-Газпром»[7]. У складі столичного клубу він ще двічі виграв національну першість і один раз — Кубок. У грудні 1999 року після вдалого виступу у складі збірної України на Кубку ЗІЛа отримав пропозицію від гранда європейського футзалу того часу — московської «Діни», але залишився в «Інтеркасі»[8]. За час українського періоду своєї кар'єри Сергій двічі ставав найкращим бомбардиром чемпіонату і один раз Кубку.
«Діна» (2001—2004)
14 березня 2001 року після закінчення тріумфального для Корідзе чемпіонату Європи, де він став найкращим бомбардиром, було оголошено, що він переходить у московську «Діну»[9], хоча мав пропозиції й від інших клубів. Одразу дебютувати не вдалося, оскільки питання про його перехід довго розглядалося КДК РФС[10]. За новий клуб він дебютував 3 квітня 2001 року в санкт-петербурзькому турі у матчі проти «Зорі» (Ємельяново), в якому його команда виграла з рахунком 3-0. Дебютант вийшов на майданчик у другому таймі під 18-м номером і відзначився голом у своїй першій зміні[11].
В кінці квітня 2001 року «Діна» вирушила на останній в історії розіграш Турніру європейських чемпіонів, де здобула срібні нагороди. Корідзе зіграв у всіх матчах турніру і забив 4 голи. Попри корисну і результативну гру Сергія «Діна» вперше в своїй історії не виграла чемпіонат, а посіла лише 4-те місце. Після завершення чемпіонату «Діна» здобула срібло 17-го Кубка Форда. Корідзе провів усі 6 матчів і забивши 10 голів став найкращим бомбардиром турніру, причому у матчі з «Доналдсон Мускрон» він відзначився 6 разів[12].
Він практично одразу став лідером команди. В кінці 2001 року він з 6-ма голами став найкращим бомбардиром Міжконтинентального кубка[13] і був визнаний найкращим гравцем одного з матчів[14]. Після цього зіграв за «Діну» у прощальному матчі Костянтина Єременка і забив один з двох з голів у ворота збірної світу[15].
14 квітня 2002 року у матчі чемпіонату проти «УПІ-СУМЗ» (11:2) встановив свій особистий рекорд результативності у виступах в Росії, забивши 7 голів[16].
На чемпіонаті Європи 2003 року Корідзе переглядали скаути португальської «Бенфіки», але він заявив, що має діючий контракт з «Діною» і покидати її не планує[17]. 28 грудня 2003 року Сергій зіграв у Матчі всіх зірок російської Суперліги за «Захід», відзначившись забитим голом і нереалізованим булітом у перерві[18]. У сезоні 2003/04 українець став найкращим бомбардиром всієї першості, а «Діна» вперше після втрати лідируючих позицій 1990-х років до останнього туру боролася за чемпіонство, у підсумку вигравши «срібло». За час, проведений у «Діні», провів 20 міжнародних товариських зустрічей, у яких відзначився 33 рази. Загалом за «Діну» зіграв 150 ігор, в яких забив 202 голи.
Подальша кар'єра в Росії
29 травня 2004 року стало відомо, що в українця закінчився контракт з «Діною». Нападник відхилив пропозицію донецького «Шахтаря»[19]. і перейшов в «Спартак-Щолково»[20], підписавши трирічний контракт[21]. Через рік виграв у його складі Кубок Росії[22].
В кінці 2005 року прийняв російське громадянство, щоб не вважатися там легіонером[23].
У лютому 2007 року став капітаном команди і через три місяці подовжив контракт ще на 3 роки[24]. Проте, вже на початку наступного року, Корідзе і керівництво клубу вирішили достроково розірвати контракт[25]. Президент щолковського Спартака Леонід Твердохлєбов заявив, що нападник посеред сезону активно вів пошук нової команди і припускався численних помилок, через що і вирішено було задовольнити його заяву про звільнення[26]. Нападник одразу після розірвання угоди зі «Спартаком-Щолково» став гравцем югорського клубу «ТТГ-ЯВА»[27].
Після трьох сезонів у складі «ТТГ-ЯВА» Сергій перейшов у московський клуб КПРФ[28] про перехід в який домовлявся ще наприкінці сезону 2010/11 з екс-партнером по «Діні» Аркадієм Бєлим[29].
На початку 2012 року закінчив виступи у КПРФ[30]. Після цього Корідзе збирався завершити кар'єру, але відгукнувся на пропозицію тренера першолігового «Арбітражу» Андрія Шабанова, з яким грав в «Спартак-Щолково»[31]. Зігравши за команду один тур він остаточно завершив свою кар'єру гравця.
У складі національної збірної України Сергій Корідзе двічі ставав срібним призером і найкращим бомбардиром чемпіонату Європи — у 2001 і 2003 роках.
У Вищій лізі чемпіонату України загалом провів 156 ігор, забив 279 голів, у Кубку України — 29 матчів, в яких відзначився 41 забитим м'ячем. У Суперлізі чемпіонату Росії загалом забив 275 м'ячів (10-е місце за всю історію)[32].
Після завершення кар'єри
29 березня 2013 року зіграв у матчі між збірними ветеранів України і Росії[33].
1 серпня 2013 року почав працювати в Центрі підготовки резерву з міні-футболу «Динамо-Щолково» імені Костянтина Єременко, де готував наймолодших гравців 2006 року народження[34]. Літом 2015 року був призначений помічником головного тренера тренера «Газпром-ЮГРИ» Кака[35]. У сезоні 2015/16 югорський клуб виграв Кубок УЄФА[36].
Після завершення кар'єри Корідзе продовжує нерегулярно грати на любительському рівні[37].
Remove ads
Виступи за збірні
Узагальнити
Перспектива
Студентська збірна України
На ЧС-1996 в 6 матчах забив 4 голи і завоював бронзу, де в матчі за 3-тє місце українці обіграли Португалію 9:5.
На ЧС-1998 в 5 матчах забив 7 голів і цим допоміг Україні виграти золото у фінальному матчі проти збірної Росії, який завершився з рахунком 2:3 (у додатковий час).
На ЧС-2000 в 6 матчах забив 2 голи, але збірна України провела турнір невдало і посіла 7 місце.
ЧС-2002 став останнім у виступах Корідзе за студентську збірну. Корідзе у 5 матчах забив 5 голів, правда всі у першому матчі турніру проти збірної Туреччини. У підсумку Україна здобула бронзові нагороди.
Національна збірна України
Дебютний виступ нападника за національну збірну відбувся в двадцятидворічному віці 24 жовтня 1998 року, у виграному з рахунком 2:0 матчі проти Білорусі.
Першим великим турніром для гравця став чемпіонат Європи 2001 року. Він зіграв у всіх п'яти матчах збірної України і відзначився сімома забитими голами, що дозволило виграти звання найкращого бомбардира турніру[38]. Крім того, нападник також віддав одну гольову передачу, що дозволило йому також очолити залік найкращих гравців чемпіонату за системою «гол+пас»[39]. У вирішальній зустрічі групового етапу проти поляків, виграному з рахунком 8:3, нападник зробив покер і був визнаний найкращим гравцем матчу[40]. У фінальному матчі українці в додатковий час поступилися збірній Іспанії — разом зі збірною Корідзе отримав срібну медаль.
На чемпіонаті світу у 2004 році Корідзе грав в усіх 6 матчах збірної, причому завжди у стартовому складі. На турнірі він відзначився 4 рази[41].
Чемпіонат Європи 2005 року став для нападника останнім великим турніром. Програний матч за третє місце проти збірної Італії став останнім у міжнародній кар'єрі видатного бомбардира. Він виходив у стартовому складі у всіх п'яти матчах збірної, однак забив лише один гол. Найменше часу на майданчику нападник провів у матчі зі збірною Іспанії — 22 хвилини, а найбільше проти Нідерландів — 27 хвилини[42]. Після завершення турніру Корідзе прийняв російське громадянство.
Remove ads
Особисте життя
Родина
Під час виступів за «Локомотив» Сергій жив у одеському профілакторії, куди ходила телефонувати його майбутня дружина Ірина. Саме там вони і познайомилися, а через рік одружилися[2].
Має двох синів — Германа і Тимура[43]. Старший син Корідзе Герман виступає за дубль «Діни», а в сезоні 2014/15 у ролі капітана команди став чемпіоном Росії серед юнаків 1997-98 р.н[44].
Нагороди і досягнення
Узагальнити
Перспектива
Гравець
Командні
Чемпіон України (3): 1995/96, 1996/97, 1997/98
- Володар Кубка України (2): 1996/97, 1997/98
- Фіналіст Кубка України: 1995/96
- Володар малих бронзових медалей Турніру європейських чемпіонів: 1997
Чемпіон України (2): 1998/99, 1999/00
Срібний призер чемпіонату України: 2000/01
- Володар Кубка України: 1999/00
Срібний призер чемпіонату Росії: 2003/04
- Фіналіст Кубка Росії (2): 2001, 2002
- Фіналіст Міжконтинентального кубка: 2001
- Фіналіст Турніру європейських чемпіонів: 2001
- Фіналіст Кубка «Форда»: 2001
- Володар Кубка Росії: 2004/05
Срібний призер чемпіонату Росії: 2004/05[45]
Бронзовий призер чемпіонату Росії: 2005/06
Бронзовий призер чемпіонату Росії: 2008/09
- Фіналіст Кубка Росії: 2010/11
- Переможець ISMA CUP-2010[46]
Срібний призер чемпіонату Європи (2): 2001, 2003
Срібний призер Кубка ЗІЛа (Москва, Росія): 1999 р.
Бронзовий призер турніру на призи щотижневика «Футбол Review» (Москва, Росія): 2000 р.[47]
Чемпіон світу серед студентів: 1998
Бронзовий призер чемпіонату світу серед студентів (2): 1996[48], 2002
Особисті
- Найкращий бомбардир чемпіонату Європи (2): 2001, 2003
- Найкращий бомбардир чемпіонату України (2): 1997/98, 1999/00
- Найкращий бомбардир Кубка України: 1995/96
- Найкращий бомбардир чемпіонату Росії: 2003/04
- Найкращий бомбардир Міжконтинентального кубка: 2001 (6 голів)
- Найкращий бомбардир Кубка Форда: 2001
- Найкращий бомбардир Кубка Звільнення: 1998
- Найкращий бомбардир Кубка ЗІЛа: 1999
- Найкращий бомбардир Greenball Cup: 2004 (8 голів)[49]
- Найкращий бомбардир Турніру «Біла акація»: 1997
- Найкращий гравець чемпіонату України: 1999/00
- Найкращий нападник чемпіонату України: 2000/01
- Найкращий нападник чемпіонату Росії (2): 2001/02, 2002/03
- Найкращий нападник Кубка Росії: 2001[50]
- У списках 18 найкращих гравців України (4): 1997/98, 1998/99, 1999/00, 2000/01
- У списку найкращих гравців світу (4): 2001 (№ 7)[51], 2002 (№ 9)[52], 2003 (№ 7)[53], 2004 (№9)[54]
- Найкращий гравець Суперліги: лютий 2006[55]
- Найкращий гравець туру чемпіонату Росії: 5 тур (2001/02)[56]
- Найкращий нападник туру чемпіонату Росії: 3 тур (2001/02)[57]
- Найкращий захисник туру чемпіонату Росії: 2 тур (2001/02)[58]
- Найкращий бомбардир туру чемпіонату Росії (3): 4 тур[59], 7 тур[60], 8 тур (усі — 2001/02)[61]
- Найкращий гравець матчу Україна — Польща на ЧЄ-2001
- Автор найкрасивішого голу Турніру «Біла акація»: 1997[62]
- Найкращий гравець за 15 років розвитку футзалу в Україні (разом з Олександром Косенко)
- Увійшов до збірної найкращих гравців за 15 років розвитку футзалу в Україні
- Найкращий бомбардир в історії одеського «Локомотива»: 155 голів
- Найкращий бомбардир в історії збірної України: 64 голи
- Найкращий бомбардир в історії студентської збірної України: 18 голів
- Автор рекорду результативності за сезоні у Вищій лізі чемпіонату України: 80 голів у сезоні 1999/00
- Автор індивідуального рекорду результативності в одному матчі за збірну України: 6 голів (Україна — Кіпр, відбір до ЧЄ-2003)
- Автор індивідуального рекорду результативності в одному матчі на чемпіонаті Європи: 5 голів (Португалія — Україна, 18.02.2003)
- Автор індивідуального рекорду результативності в одному матчі у Вищій лізі чемпіонату України: 9 голів («Інтеркас» (Київ) — «Металург» (Володимирівка), 23.10.1999)[63]
- Автор індивідуального рекорду результативності в одному матчі у Суперлізі чемпіонату Росії: 7 голів («Діна» (Москва) — «УПІ-СУМЗ» (Єкатеринбург) 11:2, 14.04.2002)[64]
- Член Клубу бомбардирів Олександра Яценка: 404 голи
- Член Клубу бомбардирів Костянтина Єременка: 328 голів
- Єдиний гравець, який одночасно є членом Клубу бомбардирів Олександра Яценка і Клубу бомбардирів Костянтина Єременка
Нагороди
- Заслужений майстер спорту України
- Почесний знак АМФОО
- Найкращий асистент тренер від «Кайрату»[65]
Помічник головного тренера
Росія
Чемпіон Росії: 2017/18
Срібний призер чемпіонату Росії: 2015/16
Бронзовий призер чемпіонату Росії: 2016/17
Володар Кубку Росії: 2015/16, 2017/18
Казахстан
Чемпіон Казахстану (3): 2018/19, 2019/20, 2020/21
Володар Кубку Казахстану: 2019/20
Володар Суперкубку Казахстану: 2019
Міжнародні
Європа
Володар Кубка УЄФА з футзалу: 2015/16
Срібний призер Ліги чемпіонів УЄФА: 2018/19
Remove ads
Статистика виступів
Узагальнити
Перспектива
Клубна кар'єра
- У футболі
- У футзалі
Матчі за збірну
Примітка. У списку вказані не всі матчі, оскільки відсутні повні дані.
Remove ads
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads