Костриця очеретяна

Костриця очеретяна^[1] (Festuca arundinacea Schreb.) — вид рослин з роду костриця (Festuca) родини тонконогових (Festucaceae).

Костриця очеретяна
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Однодольні (Monocotyledon)
Клада:	Комелініди (Commelinids)
Порядок:	Тонконогоцвіті (Poales)
Родина:	Злакові (Poaceae)
Підродина:	Мітлицевидні (Pooideae)
Рід:	Костриця (Festuca)
Вид:	Костриця очеретяна (F. arundinacea)
Біноміальна назва
Festuca arundinacea Schreb. 1771
Підвиди
Festuca arundinacea subsp. arundinacea Festuca arundinacea subsp. atlantigena Festuca arundinacea subsp. cirtensis Festuca arundinacea subsp. fenas Festuca arundinacea subsp. orientalis Festuca arundinacea subsp. uechtritziana
Синоніми
Aira oryzetorum Spreng. Avena secunda Salisb. Brachypodium interruptum (Desf.) Roem. & Schult. Bromus arundinaceus (Schreb.) Roth Bromus decolarans Rchb. Bromus elatior (L.) Koeler Bromus elatus Gueldenst. ex Ledeb. Bromus littoreus Retz. Bucetum elatius (L.) Parn. Festuca articulata De Not. ex Parl. Festuca caerulescens Ten. Festuca cretica Hack. ex Nyman Festuca decolorans (Rchb.) Mert. & Koch ex Kunth Festuca elatior L. Festuca fenas Lag. Festuca interrupta Desf. Festuca laxa Gaudin Festuca littorea (Retz.) Lilj. Festuca loliacea Lam. Festuca mediterranea (K.Richt.) Rouy Festuca orientalis (Hack.) Krecz. & Bobrov Festuca oryzetorum Pollini Festuca pauneroi Cebolla, López Rodr. & Rivas Ponce Festuca phoenix (Scop.) Vill. Festuca pseudololiacea Hack. Festuca regeliana Pavlov Festuca regelii Pavlov Festuca simplex Boiss. & Bal. Festuca tenax Link Festuca uechtritziana Wiesb. Gnomonia elatior (L.) Lunell Lolium arundinaceum (Schreb.) Darbysh. Lolium festuca Raspail Poa curvata Koeler Poa elatior (L.) Moench Poa fenas (Lag.) Steud. Poa kunthii Lindm. Poa phoenix Scop. Poa remota Kunth Poa tenax Link Poa uliginosa Willd. ex Spreng. Schedonorus arundinaceus (Schreb.) Dumort. Schedonorus elatior (L.) P.Beauv. Schedonorus interruptus (Desf.) Tzvelev Schedonorus littoreus (Retz.) Tzvelev Schedonorus pauneroi (Cebolla, J.A.López & Rivas Ponce) H.Scholz & Valdés Schedonorus phoenix (Scop.) Holub Schedonorus uechtritzianus (Wiesb.) Holub Tragus elatior (L.) Panz.

Загальна біоморфологічна характеристика

Ілюстрація костриці очеретяної у книзі Яна Копса «Flora Batava», Volume 5 (1828)

Колос костриці очеретяної

Квітки костриці очеретяної

Костриця очеретяна в Берлінському ботанічному саду, Німеччина

Костриця очеретяна на острові Мауї, Гаваї, США, Національний парк Халеакала

Гербарний зразок костриці очеретяної з острова Мауї, Гаваї, США

Однодомна рослина. Верховий рихлокустовий багаторічний злак. Коренева система мичкувата, іноді з короткими кореневищами, добре розвинена в орному шарі ґрунту. Пагони позапіхвові, піхви майже дощенту розщеплені. Стебла прямі, іноді нахилені, міцні, потовщені, голі, світло-зелені, рідше антоціанові, 100–160 см заввишки. Листя широколінійні, великі, порівняно жорсткі, шорсткі. Суцвіття — велика (18-24 см) розгалужена, іноді одногрива волоть. Зав'язь гола. Колоскові луски шкірясті, подібні за консистенцією з нижніми квітковими лусками. Останні без кіля, остисті. Плід — зернівка, подовжена, жолобчаста, сірувато-жовтувата. Маса 1000 насінин 2,2-2,4 г. Рослина озимого типу розвитку. Плодоносить з 2-го року розвитку. Цвітіння — червень, дозрівання — липень-серпень. Вітрозапилюваний перехресник.

Відрізняється від костриці лучної (Festuca pratensis Huds.) вищим ростом.

Число хромосом — 2n = 28, 42, 70.

Поширення

Природний ареал

• Африка
  • Північна Африка: Алжир; Лівія; Марокко; Туніс
• Азія
  • Західна Азія: Афганістан; Кіпр; Іран; Ірак; Ізраїль; Йорданія; Ліван; Сирія; Туреччина
  • Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Російська Федерація — Передкавказзя, Дагестан
  • Сибір: Західний Сибір
  • Середня Азія: Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Туркменістан; Узбекистан
  • Індійський субконтинент: Пакистан — Белуджистан
• Європа
  • Північна Європа: Данія; Фінляндія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Велика Британія
  • Середня Європа: Австрія; Бельгія; Чехія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія
  • Східна Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Російська Федерація — європейська частина; Україна (вкл. Крим)
  • Південно-Східна Європа: Албанія; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія (вкл. Сардинія, Сицилія); Румунія; Сербія; Словенія
  • Південно-Західна Європа: Франція (вкл. Корсика); Португалія; Іспанія (вкл. Балеарські острови)

Натуралізація

• Африка
  • Макаронезія: Португалія — Азорські острови; Іспанія — Канарські острови
  • Південна Африка: Південно-Африканська Республіка — Східна Капська провінція, Вільна держава, Західна Капська провінція
• Азія
  • Китай
  • Східна Азія: Тайвань
• Австралія
  • Австралія
  • Нова Зеландія
• Північна Америка
• Канада
• Сполучені Штати Америки
• Тихий океан
  • Північно-центральна частина Тихого океану: Сполучені Штати — Гаваї
• Південна Америка
  • Мезоамерика: Коста-Рика; Гватемала
  • Бразилія: Ріо-Гранде-ду-Сул, Санта-Катаріна
  • Еквадор
  • Аргентина; Чилі; Уругвай

Культивування

• Азія
  • Китай
  • Індійський субконтинент: Бутан
• Північна Америка
• Сполучені Штати Америки
• Південна Америка
  • Аргентина

Описаний з Німеччини (околиці Лейпцига) 1771 року. У культурі відомий з початку XX століття. У колишньому СРСР обробляється в 72 територіальних утвореннях (відповідно до сортового районування) на порівняно невеликих площах в лісовій, лісостеповій, гірській зонах і за їх межами. Районовано 10 селекційних сортів для пасовищного і сінокісного використання.

Екологія

Мезофіт. Росте на солонцюватих луках, по берегах струмків та річок, на вапнякових і крейдяних відслоненнях. Навесні добре витримує перезволоження і затоплення талими водами до 2,0-3,0 місяців. Зимо- і морозостійкий. Стійкий до весняних і осінніх заморозків, але недостатньо стійка проти літніх посух. Успішно росте на основних типах ґрунтів лісової та лісостепової зон, включаючи зволожені легкі і окультурені торф'яні і перегнійно-глейові ґрунти. Добре росте на суглинкових ґрунтах. У травостої тримається 8 і більше років.

Господарське значення

Костриця очеретяна має велике значення як один з основних компонентів травосумішей (з конюшиною червоною і люцерною посівною), що використовують для поліпшення природних угідь та організації сінокосів і пасовищ короткострокового і довгострокового використання. Як самостійна культура використовується в основному на насіння. Відростає в другій половині квітня, придатна для пасіння на початку — для укосу — наприкінці травня. По живильній цінності мало відрізняється від тимофіївки і костриці червоної. Використовується в основному на сіно, сінаж, силос. На пасовищі поїдається погано усіма домашніми тваринами через жорсткі листя і вміст алкалоїдів. Покращує структуру і родючість ґрунту. Застосовується для закріплення еродованих земель. Формує врожай зеленої маси за 2 укоси — 200–380 ц / га, сіна — 54-92 ц / га. Середній урожай насіння — 2,5-5,0 ц / га, а у кращих випадках — до 8,0-10,0 ц / га. Цінною біологічною особливістю є здатність відростати до пізньої осені, тому використовується для осіннього випасання худоби. Витримує багаторазове скошування та випасання.

Підживлення фосфатними і калійними добривами зменшує вміст алкалоїдів. Натомність азотні його підвищують. На сіно потрібно скосити перед цвітінням, інакше кормова цінність рослини зменшується.

Придатна для залуження надмірно зволожених лук, свіжомеліорованих торфовищ.

Систематика

Деякі джерела розглядають Festuca arundinacea Schreb. як синонім Schedonorus arundinaceus (Schreb.) Dumort.^[2]