Котков Ернест Іванович

Ерне́ст Іва́нович Котко́в (3 березня 1931(1931-03-03) , Київ — 6 жовтня 2012(2012-10-06) , Київ ) — український радянський художник-графік, художник-шістдесятник, член Національної спілки художників України (1958)^[1]. Син архітектора Івана Коткова.

Коротка інформація Котков Ернест Іванович, Народження ...

Котков Ернест Іванович



Народження	3 березня 1931(1931-03-03) Київ, Українська СРР, СРСР
Смерть	6 жовтня 2012(2012-10-06) (81 рік)
	Київ, Україна
Країна	СРСР Україна
Жанр	графіка, монументально-декоративне мистецтво
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність	художник
Член	Національна спілка художників України
Батько	Котков Іван Іванович

Remove ads

Біографія

Узагальнити

Перспектива

Народився 3 березня 1931(19310303) року в Києві.

В 1955 році закінчив Київський художній інститут, навчався у Василя Касіяна і Федора Самусєва. Творив у галузі плаката та монументально-декоративного мистецтва. Тривалий час працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецького об'єднання «Художник». Близький друг всесвітньо відомого кінорежисера Сергія Параджанова. Тричі монументально-декоративні скульптури Коткова за рішенням Художньої ради НСХУ названі найкращими роботами року^[2]. Двічі художник був номінований на здобуття Державної премії СРСР. Свого часу у газеті «Правда» Коткова назвали «абстракціоністом», «формалістом» і «космополітом». Відтоді його «не брали» на офіційні, так звані «тематичні» художні виставки.

За період з початку Незалежності України Ернест Котков провів більше десятка персональних експозицій у Києві, а також за кордоном — у Німеччині, Нідерландах, Болгарії, Великобританії та Люксембурзі.

В наші дні монументальні роботи Ернеста Коткова стали хрестоматійними, проте мало хто знає, що художник належить до київських модерністів, пов’язаних з явищем неофіційного мистецтва.

Незважаючи на успішну кар’єру монументаліста, що розпочалася за часів відлиги, живописна практика Ернеста Коткова зазнавала жорсткої критики. Митцю дорікали за формалізм і до 1980-х років всі свої полотна майстер створював «в стіл». Працюючи «для себе», він випробовував ряд стилістичних прийомів, що згодом знаходили своє втілення в мозаїках та об’ємно-просторових композиціях, які зрештою мали набагато ширшу аудиторію ніж експоновані на виставках твори.

Дружина: Валентина Коткова (23.10.1938-2.02.2024) - українська художниця, авторка гобеленів - ручного ткацтва.

Син: Ігор Котков - художник

Помер 6 жовтня 2012 року в Києві.

Публікації

Більше інформації Рік, Публікація ...

Рік	Публікація
1971	Журнал «ДМ СРСР» № 11
1973	Каталог персональної виставки ВОКС УРСР
1975	«Радянське монументальне мистецтво». — М.: «Радянський художник». — С. 19, 31, 35
1974	Журнал «Образотворче мистецтво» № 3 стр.13
1975	Альбом «Монументальне та декоративне мистецтво в архитектурі України». — К.: «Будівельник», С. 72, 74, 78, 79, 80, 81.
1977	Каталог Республіканскої художньої виставки «Слава праці», С. 56
1977	Газета «Ленінська правда», 2 серпня, Суми, репродукції
1977	Журнал «Творчість», № 4. Проблема синтезу сьогодні, пленум СХ СРСР, СА СРСР, С. 4
1978	Базазянц. Українскі монументалисти: від кількості до якості / Журнал «ДМ СРСР» № 5. — С. 14-23
1978	Яким бути селу // Журнал «ДМ СРСР» № 3. — С. 7.
1978	Монументальне мистецтво. — М.: «Радянський художник». — С. 202.
1979	Радянське монументальное мистецтво 1975—1977р. — М.: «Радянський художник». — С. 81.
1980	Журнал «ДМ СРСР», № 2. — С. 22.
1980	Попова Л., Цельтнер В. «Очерки про художниках України». — М.: «Радянський художник». — С. 107.
1980	Журнал «Творчість» № 7. — С. 9, фото.
1983	«Культура і життя» № 37. — 11 вересня.
1986	Чегусова З. Пошуки нових форм у сучасній монументально-декоративній кераміці України // Журнал «Образотворче мистецтво» , № 5. — С. 27.
1986	Цельтнер В. Творчій портрет. Ернест Котков // Журнал «ДМ СРСР» № 9. — С. 28-29.
1981	Владич П. В. Український політичний плакат. Фоторепродукції. — К.: «Політвидав України». — С. 67, 68, 69, 76.
1987	Велигоцька Н. По плану монументальної творчості // Журнал «Образотворче мистецтво» № 1. — С. 19-22.
1987	Велигоцька Н. Погляд // Журнал «Образотворче мистецтво» № 5. — С. 20.
1987	Чегусова З. Погляд // Журнал «Творчість» № 10. — С. 28.
1987	Велигоцька Н. І глядачі прийшли // Журнал «Україна» № 29. — С. 12.
1988	Монументальна композиція на Троещині м. Київ, «Букет» (памяти В. Высоцкого) // Проспект «Діалог через віки»
1989	Книга «монументально-декоративне мистецтво України» житловий масив на Троещині м. Київ, дом культури в с. Калинівка
1990	Каталог «Сучасне Українське мистецтво», выставка в м. Вена (Австрія)
1990	Модель композиції «метеор», живопис «Муза», «Провінція», «Подвоєння», «Північна зірка» // Альбом «Погляд»
1991	Погляд // Каталог «Сучасне Українське мистецтво»
2000	Каталог виставки «Мистецтво України ХХ століття», Національный музей України
2005	В моїх роботах втоми ви не побачите (очерк) // Павлов О. Життя вдалося
2006	«Київський літопис ХХІ століття», «Визначні імена та підприємства України»
2008	Династія Коткових // Альбом «Український літопис ХХІ століття»
2009	Вільна творчість Єрнеста Коткова // Альбом «Faine ART» «Музей сучасного образотворчого мистецтва України»
2013	Памяті Ернеста Коткова «Дорога пил, кроки пішли…» // Журнал «Міга-іа»

Remove ads

Твори

Узагальнити

Перспектива

Плакати

«Возз'єднання українських земель в єдиній державі» (у співавторстві з Валерієм Ламахом та Іваном Семененком, 1959—1960)
«Хай дзвенить колос на повний голос» (1964)

Мозаїки

в інтер'єрі Київського річкового вокзалу (1961, у співавторстві з Валерієм Ламахом та Іваном Литовченком)
в інтер'єрі аеровокзалу аеропорту «Бориспіль» (1965, у співавторстві з Валерієм Ламахом та Іваном Литовченком)
мозаїка «Симфонія праці» на фасаді житлового будинку по проспекту Берестейському, 21 у Києві (кінець 1970-х років, у співавторстві з Валерієм Ламахом)^[3].

Монументальні композиції

У співавторстві з художником Миколою Бартосіком створив об'ємно-просторові композиції:

«Пробудження» та «Хай завжди буде сонце» — скульптури із заліза та бетону покриті мозаїкою (1981, Вараш, Рівненська обл.); архітектор проєкту — Юрій Худяков.
«Метеорит» — об'ємно-просторова композиція-скульптура висотою до 15 м із заліза та бетону покрита мозаїкою із смальти, мармуру та спеціально виготовленого «модуля» із нержавіючої сталі (1983, Дніпро, біля Льодового палацу спорту «Метеор»); архітектори проєкту: Юрій Худяков, Віктор Судоргін.
«Дніпровські хвилі» — композиція-скульптура із заліза та бетону покрита мозаїкою із смальти (1985, Дніпро, біля Льодового палацу спорту «Метеор»). Зруйнована в березні 2019^[4]^[5].
Станція метро «Либідська». Станція була відкрита 30 грудня 1984 року; архітектори: Валентин Єжов, Анатолій Крушинський, Тамара Целіковська за участю Олександра Панченка, художники Ернест Котков, Микола Бартосік.
Серія с трьох монументів, що знаходяться на території жилого масиву Троєщина: «В пам‘ять жертвам Чорнобиля», «Водограй» та «Букет (в пам'ять про Висоцького)» 1986—1988 р.