Куліченко Володимир Миколайович

Володи́мир Микола́йович Куліче́нко (7 березня 1972(19720307) — 29 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Куліченко Володимир Миколайович
Солдат
Загальна інформація
Народження	7 березня 1972(1972-03-07) Вознесенськ
Смерть	29 серпня 2014(2014-08-29) (42 роки) Новокатеринівка
Поховання	Кривий Ріг
Псевдо	«Лютий»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	«Кривбас»
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За жертовність і любов до України» Знак «За заслуги перед містом» (Кривий Ріг)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Куліченко.

Короткий життєпис

Народився 1972 року в місті Вознесенськ (також вказується Кривий Ріг); закінчив вознесенську школу.^[1] Проживав у місті Кривий Ріг (Довгинцівський район), де працював на підприємствах.

Призваний за мобілізацією 17 квітня 2014 року. Солдат, гранатометник, 40-й батальйон територіальної оборони «Кривбас», псевдо «Лютий».

Загинув при виході колони з Іловайська «гуманітарним коридором», який обстріляли російські війська біля села Новокатеринівка.

2 вересня тіло Володимира Куліченка разом з тілами 87 інших загиблих в Іловайському котлі привезли до запорізького моргу. Тимчасово похований на цвинтарі міста Запоріжжя як невпізнаний герой.

Перебував у списку зниклих безвісти. У березні 2015 року упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв. 10 серпня 2015 року Миколу Куліченка перепоховали у Кривому Розі, Алея Слави.

Без Володимира лишилися дружина та син.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

• 22 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2];
• медаллю «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП) (посмертно);
• відзнакою міста Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» III ступеня (посмертно);
• відзнакою 40-го батальйону «Мужність. Честь. Закон.» (посмертно)
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» в Києві: секція 3, ряд 1, місце 39
• Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня в різні роки внаслідок російської збройної агресії^[3]