Кухарчук Дмитро Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кухарчук.

Дмитро́ Васи́льович Кухарчу́к (нар. 4 червня 1990, Вінниця, Українська РСР, СРСР) — український політик, громадський діяч, учасник російсько-української війни. Член Вищої ради політичної партії «Національний корпус»^[1], колишній командир 2-го штурмового батальйону 3-ї окремої штурмової бригади, заступник командира 3-го армійського корпусу.

Кухарчук Дмитро Васильович
Майор
заступник командира 3‑го армійського корпусу
Загальна інформація
Народження	4 червня 1990(1990-06-04) (35 років) Вінниця, Українська РСР, СРСР
Національність	українець
Alma Mater	Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Псевдо	Сліп
Військова служба
Роки служби	2014 — т. ч.
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	3 ОШБр
Війни / битви	Російсько-українська війна Війна на сході України Бої під Маріуполем Бої за Іловайськ Бої за Мар'їнку Бої за Широкине Російське вторгнення в Україну (з 2022) Битва за Київ Битва за Мощун Битва за Бахмут Бої за Авдіївку
Нагороди та відзнаки
Почесний нагрудний знак «Срібний хрест» Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 4 червня 1990 року у Вінниці. Закінчив Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, здобувши ступінь бакалавра філософії. Згодом працював журналістом-фрілансером^[2]. На межі 2000-х і 2010-х був активним учасником черкаського ультрас.

Учасник Революції Гідності, брав участь у штурмі Черкаської облдержадміністрації та протистоянні на вулиці Грушевського в Києві^[3].

Навесні 2014 року добровільно долучився до лав батальйону «Азов», у складі якого брав участь у бойових діях на сході України, зокрема у визволенні Мар'їнки, Іловайській та Широкинській операціях.

У 2023 році завершв навчання у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького і отримав диплом магістра філософії.

Політична діяльність

З 2016 року є членом Вищої ради політичної партії «Національний корпус» і очолює Черкаський обласний осередок партії^[4]. На громадських засадах обіймав посаду помічника народного депутата Верховної Ради VIII скликання Андрія Білецького^[5].

У січні 2018 року був одним з організаторів блокування трибуни на сесії Черкаської міської ради, яка чотири рази поспіль не могла ухвалити бюджет. Акція з блокуванням трибуни спричинила значний медійний резонанс, внаслідок чого бюджет був ухвалений^[6][7]

У 2019 році балотувався до Верховної Ради IX скликання як самовисуванець та член партії «Національний корпус» по 194 округу^[8][9].

У березні 2019 року брав участь в акціях «Національного корпусу» проти президента Порошенка, відомих також як «кампанія проти свинарчуків». Був організатором і безпосереднім учасником блокування президентського кортежу в Черкасах, під час чого був затриманий^[10][11].

У листопаді того ж року зробив скандальну заяву про здачу інтересів держави «Соросу та Ротшильдам»^[12].

25 вересня 2020 року зареєстрований ТВК як кандидат на посаду Черкаського міського голови від партії «Національний корпус»^[13]. Під час виборчих перегонів використовував гасло «Той, хто вигнав Пороха!» і в результаті виборів посів третє місце^[14].

Затримання

14 серпня 2021 року брав участь в акції протесту «Національного корпусу» на вулиці Банковій, під час якої відбувалися сутички з поліцією. В результаті проти найактивніших учасників протестів, серед яких і Кухарчук, було порушено кримінальні справи, також відомі як «справа черкаських ветеранів».

30 серпня 2021 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив тримання під вартою без можливості внесення застави в якості запобіжного заходу для Дмитра Кухарчука та Олега Довбиша — також ветерана полку «Азов», лідера черкаського руху ультрас^[15][16].

Незадовго до цього під Печерським відділком поліції Дмитро Кухарчук публічно перерізав собі вени на руці на знак протесту через «переслідування ветеранів»^[17][18]. У відповідь на рішення суду «Національний корпус» назвав затримання «черкаських ветеранів» політичними репресіями проти своєї політичної сили^[19].

У вересні 2021 року, перебуваючи в слідчому ізоляторі, Кухарчук став кандидатом в народні депутати по 197 округу в Черкаській області^[20].

Військова діяльність

Навесні 2014 року добровільно долучився до лав батальйону «Азов», у складі якого брав участь у бойових діях на сході України, зокрема у визволенні Мар'їнки, Іловайській та Широкинській операціях.

На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну брав участь в обороні Київщини, обійняв посаду командира батальйону у підрозділі ССО «Азов» Київ, у складі якої проводив успішні оборонні дії разом з 72-ю окремою механізованою бригадою імені Чорних Запорожців. Згодом взяв участь у Запорізькій кампанії^[21].

Восени 2022 року обійяв посаду командира 2-го штурмового батальйону 3-ї окремої штрумової бригади^[22].

В період з січня по квітень 2023 року батальйон під командуванням Кухарчука тримав оборону на Бахмутському напрямку та виконував стабілізаційні заходи на південному фланзі від Бахмута^[23]. У травні 2023 того ж року батальйон розпочав контрнаступальні дії. За 5 місяців боїв було здійснено успішні операції на Сіверському Донцю, відбулась деокупація населеного пункту Андріївка^[24].

Брав участь в операції в Авдіївці, де батальйон забезпечував вихід українських військ в умовах напівоточення, відрізаний від інших від інших підрозділів майже на всіх флангах^[25]

Нагороди

• Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (4 серпня 2023^[26]).
• Відзнака Головнокомандувача Збройних сил України «Срібний хрест» та «Сталевий хрест».
• Нагрудний знак «Сприяння в обороні Києва».
• Орден «За мужність ІІІ ступеня» (24 лютого 2024^[27]).

Благодійність

У жовтні 2025 року, з нагоди Дня створення УПА, Дмитро Кухарчук разом із представниками 3-го окремого штурмового бригадного корпусу долучився до ініціативи з передачі п’яти квартир родинам загиблих українських військовослужбовців у Черкасах^[28]. Квартири були передані сім’ям військових, які загинули під час оборони Маріуполя та у складі 3-го штурмового бригадного корпусу.