Вахтанг Кікабідзе

Вахта́нг Костянти́нович Кікабі́дзе (груз. ვახტანგ კიკაბიძე; 19 липня 1938(19380719), Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР — 15 січня 2023, Тбілісі, Грузія) — грузинський актор, естрадний співак, композитор, політик, депутат парламенту Грузії X скликання (2020—2023). Після 2008 року ніколи не співав у Росії^[4].

Вахта́нг Кікабі́дзе
груз. ვახტანგ კონსტანტინეს ძე კიკაბიძე
Вахтанг Кікабідзе, Юрмала 2017 рік
Вахтанг Кікабідзе, Юрмала 2017 рік
Ім'я при народженні	груз. ვახტანგ კიკაბიძე
Народився	19 липня 1938(1938-07-19)[1]  Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Помер	15 січня 2023(2023-01-15)[2][3] (84 роки)  Тбілісі, Грузія  пухлина головного мозку
Поховання	Vera cemeteryd
Національність	грузин
Громадянство	СРСР  Грузія
Діяльність	Актор, естрадний співак
Alma mater	Тбіліський державний університет (1957)
Заклад	Georgian National Philharmonic Halld
Роки діяльності	1966—2023
Партія	Єдиний Національний Рух
Членство	Dielod і Orera[d]
IMDb	ID 0452795
Автограф
Нагороди та премії
Народний артист Грузинської РСР (1980) Заслужений артист Грузинської РСРd (1970)
buba.diaspora.ru
Вахта́нг Кікабі́дзе у Вікісховищі

Життєпис

Вахтанг Костянтинович Кікабідзе народився 19 липня 1938 року в Тбілісі, в дитинстві жив в районі Вера. У шкільні роки брав участь у гуртку мистецької самодіяльності. За словами самого Кікабідзе, він ніколи не був у комсомолі, а з піонерів був виключений за те, що чистив взуття своєю піонерською краваткою.

Після закінчення школи у 1955—1957 роках навчався в Тбіліському університеті. У 1959 році став працювати у Тбіліській філармонії. У 1961—1963 роках навчався в Тбіліському інституті іноземних мов.

У 1966 році дебютував в кіно — «Зустріч в горах» (режисер М. Санішвілі). Співав у квартеті «Діело». У 1966 році Вахтанг Кікабідзе прийшов в ансамбль «Орера» (ударні інструменти, вокал), назву якого з грузинської мови можна перевести приблизно як приспів «Ля-ля-ля». 1969 року вперше знявся у Данелії у фільмі «Не журись!» (Приз за кращу чоловічу роль Міжнародного кінофестивалю в Картахені, (1970)). Наступним знаковим фільмом стала картина «Мелодії Верійського кварталу» (режисер Г. Шенгелая, 1973). У грудні 1976 року як керівник ансамблю «Орера», разом із Нані Брегвадзе, виступив у фіналі телефестивалю «Пісня року», пізніше виходив у фінал ще п'ять разів у 1978, 1980, 1981, 1999, 2005 роках. У 1977 році вийшов фільм Данелії «Міміно» (Державна премія СРСР 1978 року).

У 1977 році вийшов фільм режисера Георгія Данелії «Міміно», де актор зіграв роль льотчика Валіко Мізандарі, яка принесла йому широку популярність.

З 1980 року почав сольну кар'єру співака. У 1981 році Кікабідзе за своїм сценарієм зняв комедію в чотирьох новелах «Будь здоровий, дорогий!» (Гран-Прі Габрово-83), а в 1985-му — фільм «Чоловіки і всі інші». У 1984 році знімався в телесеріалі «ТАРС уповноважений заявити...» (отримав премію КДБ СРСР).

З початку 1980-х років до 2008 року близько 30 років Кікабідзе жив і працював в Росії, де був вельми популярний, з аншлагом давав численні сольні концерти в різних російських містах.

Виконавець великої кількості популярних пісень («Чіто Гвріто», «Мої роки — моє багатство» й інші). Постійно гастролює. Об'їздив з концертами п'ять континентів. У кінематографі створив галерею персонажів у фільмах, які стали улюбленими народом: «Не журись!», «Зовсім безнадійний», «Міміно» і «Фортуна», зняті режисером Георгієм Данелією.

У 2013 році актор розповів, що пише книгу під робочою назвою «Особа кавказької національності». Книга, що складається з декількох новел про людей різних національностей, вийшла у 2016 році під назвою «Вони».

Останньою акторською роботою Кікабідзе у 2021 році стали зйомки в одній серії сьомого сезону серіалу «Свати».

Політична позиція

З президентом України Зеленським. Київ, 24 серпня 2021

Зовнішні відеофайли
	_Ua-eYl2sO8 на YouTube

Народний артист Грузинської РСР (1980), лауреат багатьох міжнародних пісенних конкурсів і кінофестивалів. Почесний громадянин міста Тбілісі (1998). У 1999 році в Москві на «Площі Зірок» була закладена його зірка, а у 2006 році — його «Грузинська зірка» на площі перед будівлею Тбіліської філармонії. Кавалер орденів: Міжнародного ордена Миколи Чудотворця (за примноження добра на землі, представлений від України), Міжнародного ордена Костянтина Великого (представлений від Росії) і грузинських — ордена Честі (1994) і військового ордена Вахтанга Горгасала III ступеня. До 70-річчя нагороджений грузинським орденом Перемоги імені Святого Георгія. Відмовився від російського ордена «Дружби» у зв'язку з війною в Південній Осетії в серпні 2008 року. Крім того, Кікабідзе скасував свої ювілейні концерти в Москві, заявивши, що поважає російський народ, але у зв'язку з військовими діями Росії проти Грузії — не може приймати нагороди та виступати з концертами. Відтоді більше не відвідував Росію.

У жовтні 2014 року в інтерв'ю українській газеті «Сегодня» Кікабідзе заявив, «що якби я був молодим, я б теж зараз був в АТО і чинив опір, захищаючи честь країни»^[5], а президента Путіна назвав «політиком чорної сили» і «загарбником»^[6].

Навесні 2015 року Вахтанг Кікабідзе в рамках всеукраїнського туру дав сольний концерт в Києві. Свій двогодинний виступ артист присвятив пам'яті Небесної сотні.

22-23 липня 2019 року дав концерти в містах українського Донбасу (Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Рубіжне) на честь 5-річчя визволення від російсько-терористичних загарбників.

На парламентських виборах 2020 року очолив список партії експрезидента Грузії Михайла Саакашвілі «Єдиний національний рух»^[7], за підсумками виборів обраний депутатом парламенту Грузії X скликання^[8].

У лютому 2022 року засудив вторгнення Росії в Україну^[9].

Помер 15 січня 2023 року в Тбілісі в лікарні, на 85-му році життя від ускладнень хронічної хвороби нирок. Прощання і громадянська панахида пройшли 17 січня, Вахтанга було поховано на цвинтарі-пантеоні Мтацмінда в Тбілісі^[10].

Сім'я

Батько — молодший лейтенант Костянтин Миколайович Кікабідзе (1906—1942), пропав безвісти в грудні 1942 року під Керчю, походив з імеретинського дворянського роду, працював журналістом.

Мати актора — Манана Костянтинівна Багратіоні, з грузинського князівського роду Багратіоні-Давітішвілі, гілка грузинської царської династії Багратіоні, була відомою співачкою, бабуся Ольга по материнській лінії — зі старовинного князівського роду Аміреджібі з Картлі.

Дружина (1965—2021) — Ірина Григорівна Кебадзе (1932-11 жовтня 2021), в минулому прима-балерина Тбіліського академічного оперного театру, заслужена артистка Грузинської РСР.

У Вахтанга Кікабідзе двоє дітей: прийомна дочка — Марина Сагарадзе (нар. 1956, дочка актора Гурама Сагарадзе), актриса Тбіліського академічного театру імені Шота Руставелі, знімається в кіно, викладає в театральному виші сценічну майстерність, син — Костянтин Кікабідзе (нар. 1966), художник, закінчив Академію мистецтв, три роки працював за контрактом у Москві в посольстві Грузії, зараз живе в Торонто, Канада.

Онуки: старший онук-Георгій Арешидзе (нар. 1978), син прийомної дочки, закінчив коледж в Зальцбурзі і Міжнародний Університет Шиллера в Лондоні (2007), і сини Костянтина: Вахтанг Кікабідзе (нар. 1986) та Іоанн Кікабідзе (нар. 1995), навчався в англійській школі в Тбілісі.

Нагороди

• Народний артист Грузинської РСР (1980)
• Лауреат Державної премії СРСР (1978)
• Почесний громадянин Тбілісі (1998).^[11]
• Заслужений артист України (2013)
• Кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня (2021).^[12]

Фільмографія

Кіноролі

• 1966 — Зустріч в горах — Гія
• 1969 — Не журись! — Бенджамен
• 1970 — Орера, повний вперед!
• 1971 — Я, слідчий — Георгій Мікеладзе
• 1973 — Зовсім безнадійний — Герцог
• 1974 — Мелодії Верійського кварталу — візник Павла
• 1975 — Зникла експедиція — Арсен Георгійович Кобахідзе, комісар
• 1976 — Чарівний ліхтар — виконання фінальної пісні «Буде так», партнер Л. Гурченко
• 1977 — Міміно — Валіко Мізандарі
• 1977 — Камінь чистої води
• 1977 — Псевдонім: Лукач — Дурутті
• 1977 — Орера виходить в ефір
• 1980 — Дюма на Кавказі — Аркапос
• 1980 — До зустрічі, друже…
• 1981 — Будь здоровий, дорогий!
• 1982 — Три ляпаси — Нікала
• 1983 — Ранок без оцінок — містер Глебб, шпигун зі сну Гліба
• 1984 — ТАРС уповноважений заявити... — Джон Глебб
• 1984 — Ольга і Костянтин — Костянтин Гогуадзе
• 1985 — Чоловіки і всі інші
• 1994 — Веселенька поїздка
• 1996 — Російський проект — алкоголік
• 1997 — Зоряна ніч у Камергерському — учасник капусника МХТ
• 2000 — Фортуна — Фома Арчилович Каландадзе, капітан
• 2008 — Королева — Іраклій Нодарович Дадіані
• 2008 — Ідіократія
• 2012 — Любов з акцентом — ювіляр
• 2013 — Дід 005 — Іраклій, лікар-кардіолог із Грузії
• 2021 — Свати 7 — князь Георгій Габріадзе

Озвучування

• 2013 — Ку! Кін-дза-дза — Трац, ватажок контрабандистів (озвучування)

Режисерські та сценарні роботи

• 1981 — Будь здоровий, дорогий!
• 1985 — Чоловіки і всі інші

Музичні відеокліпи

• 1980 — «Мои года» (Мої роки — моє багатство)
• 1981 — «Пожелания» (Я хочу, щоби пісні звучали)
• 2011 — «Грузинская песня» (Виноградну кісточку в теплу землю зарию)

Вшанування пам'яті

15 лютого 2023 року у місті Золотоноша вулицю Горького перейменували на вулицю Вахтанга Кікабідзе.^[13]

19 квітня 2023 року у місті Краматорськ вулицю Марка Бернеса перейменували на вулицю Вахтанга Кікабідзе.^[14]

8 лютого 2024 року у місті Київ вулицю Булгакова перейменували на вулицю Вахтанга Кікабідзе.

26 січня 2024 року у місті Полтава за ініціативи ГО Всеукраїнське суспільне об'єднання «Георгія» створили сквер імені Вахтанга Кікабідзе^[15]. Облаштування скверу та встановлення пам'ятного знаку взяла на себе грузинська діаспора^[16].