Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Ч
літера кирилиці, 28-а літера української абетки З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Ч, ч («че») — літера кирилиці. У мовах, що її використовують, позначає глухий заясенний африкат [t͡ʃ], глухий ясенно-твердопіднебінний африкат [t͡ɕ] або глухий ретрофлексний африкат [ʈ͡ʂ]. Наявна в усіх кириличних абетках.
Remove ads
Історія
Ч належить до нових літер кирилиці. Ймовірно зразком для створення цієї літери стала грецька літера Υ (іпсилон)[1]. Також можливо, що ч походить від гебрейської літери צ / ץ (цаді).
Франциск Скорина для літери ч використовував грецьку літеру Ϙ ϙ, Ϟ ϟ «коппа» у варіанті написання Ҁ, ҁ.
- старословянська — «чрьвь»
. 27-а літера абетки. - церковнослов'янська — «чѣрвь» . 26-а літера абетки.
Числове значення ч в кирилиці — 90 (з XIV століття), в глаголиці — 1000[1].
Remove ads
В абетці української мови
У сучасній українській мові — 28-а літера абетки, позначає глухий заясенний африкат (глухий передньоязиковий шумний). Може бути твердим (час, сич) і м'яким (чіп, ніччю).
Звуки
- [t͡ʃ] (ч) — глухий піднебінно-ясенний (заясенний) африкат
- [ʈ͡ɕ] (м'який ч) — глухий ясенно-твердопіднебінний африкат
- [ʈ͡ʂ] (твердий ч) — глухий ретрофлексний африкат
Мови
Узагальнити
Перспектива
Російська
В сучасній російській мові ч ([ч'е]/[t͡ɕe]) — 25-а літера абетки. Вона позначає глухий ясенно-твердопіднебінний африкат /t͡ɕ/, м'який шиплячий приголосний. У діалектах та індивідуальній вимові також зустрічаються тверді [t͡ʃ] і [ʈ͡ʂ].
- Сполучення жч, здч, зч, сч, шч, стч вимовляються як довгий звук /ɕː/ [ш̅’] (подібно «щ»).
- Наприклад: счастье [ˈɕːæsʲtʲjə], извозчик, мужчина.
- Сполучення чн інколи вимовляється як шн ([шн] / [ʂn])
- Наприклад: конечно, нарочно.
- Сполучення чт інколи вимовляється як шт ([шт] / [ʂt])
- Наприклад: чтобы, ничто.
- Сполучення тч і подвоєне чч вимовляється як ттч ([ттч] / [tːɕ])
- Наприклад: отчество, ничто.
Українська
У давньоруській мові ч позначав м'який шиплячий приголосний, глухий ясенно-твердопіднебінний африкат /t͡ɕ/[6]. Через цю особливість в тогочасній орфографії спеціальне вказування його палатальної вимови не було обов'язковим[6]. Тому поряд з ѥ, ѧ, ю після ч писали також є, а, у. Наприклад, чѧдо—чадо [t͡ɕadɔ], чюдити—чудити [t͡ɕudɪtɪ][6]. У пізньому середньовіччі й новому часі в староукраїнській мові відбулася часткова депалаталізація шиплячих, внаслідок чого ч перетворився на /t͡ʃ/[7].
В сучасній українській мові ч ([че]/[t͡ʃe])— 28-а літера абетки. Вона позначає глухий заясенний африкат /t͡ʃ/, твердий шиплячий приголосний. В індивідуальній вимові та діалектах також зустрічається м'який шиплячий /t͡ɕ/ (галицько-буковинська група говорів, степовий говір, слобожанський говір). Має акустичною парою дзвінкий дж [d͡ʒ][8].
- Сполучення дч ([д] + [ч] / [d] + [t͡ʃ]) вимовляється як джч ([д͡жч] / [d͡ʒt͡ʃ])[9]
- Наприклад: відчинити [vʲid͡ʒt͡ʃɪnˈɪ̞tɪ].
- Сполучення зч ([з] + [ч] / [z] + [t͡ʃ]) вимовляється як жч ([жч] / [ʒt͡ʃ])[10][11] у середині слова, а на початку слова — як шч ([шч] / [ʃt͡ʃ])[10].
- Наприклад: безчесний [beʒt͡ʃtˈesnɪj], зчистити [ʃt͡ʃˈɪstɪ̞tɪ].
- Сполучення стч ([с] + [т] + [ч] / [s] + [t] + [t͡ʃ]) вимовляється як шч ([шч] / [ʃt͡ʃ]).
- Наприклад: невістчин [nevʲˈiʃt͡ʃɪ̞n].
- Сполучення тч ([т] + [ч] / [t] + [t͡ʃ]) вимовляється як довге ч ([ч:] / [t͡ʃː])[11][10].
- Наприклад: вітчизна [vit͡ʃːɪzna], квітчати [kvit͡ʃːˈatɪ].
- Сполучення чн ([ч] + [н] / [t͡ʃ] + [n]) вимовляється як шн ([шн] / [ʃn]) у деяких народно-побутових словах.
- Наприклад: сонячний [sˈonʲaʃnɪj], молочний [mɔlˈoʃnnɪj].
- Сполучення чс ([ч] + [с'] / [t͡ʃ] + [sʲ]) вимовляється як м'яке цс ([ц'с'] / [t͡sʲsʲ])[10].
- Наприклад: не морочся [ne morˈot͡sʲsʲa].
- Сполучення чц ([ч] + [ц'] / [t͡ʃ] + [t͡sʲ]) вимовляється як довге м'яке ц ([ц':] / [t͡sʲː])[10][12].
- Наприклад: дочка [dɔt͡ʃkˈa] — дочці [dɔt͡sʲːˈi], хусточка [хˈustɔt͡ʃkˈa] —ху́сточці [хˈustɔt͡sʲːˈi].
- ч напівпом'якшується ([t͡ʃʲ]) в позиції перед і, під час подвоєння[13][14], перед я, ю в словах іноземного походження і деяких питомо українських словах[15][16]
- ч чергується з к ([k], глухий м'якопіднебінний проривний)[17][18].
- Наприклад: рік — річний — річниця; рука — ручний.
Remove ads
Латинка
Відповідники в латинській абетці.
- č — латинська с з гачеком[19]; чеська, а також вепська, карельська, латиська, литовська, північносаамська мова, словацька, словенська, хорватська мови. Знак для офіційної транскрипції ч в білоруській, македонській, паннонсько-русинській, сербській, черногорській мовах.
- ç — латинська с з седиллю; тюркські мови (турецька, кримськотатарська), албанська мова.
- ch [t͡ʃ] — англійська мова[19]. Знак для офіційної транскрипції ч в болгарській, російській, українській, чувашській мовах.
- tsch [t͡ʃ] — німецька мова.
- cz [ʈ͡ʂ], ć [t͡ɕ] — польська мова[20][21].
Remove ads
Таблиця кодів
Remove ads
Примітки
Література
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads