Луньов Ігор Васильович

І́гор Васи́льович Луньо́в (нар. 25 квітня 1962(19620425)) — український кадровий військовослужбовець, генерал-лейтенант Збройних сил України.

Луньов Ігор Васильович
Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження	25 квітня 1962(1962-04-25) (63 роки)
Alma Mater	Одеське вище артилерійське командне училище
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт
Командування
2016—2020  ССО України, командувач 2015—2016  ВДВ України, начальник штабу — перший заступник командувача ????—2015  ВДВ України,заступник командувача ????—????  6 АК, заступник начальника штабу 2001—2003  25 ОПДБр, командир
Нагороди та відзнаки
Легіон Заслуг (Легіонер) (США)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Луньов.

Життєпис

Закінчив Одеське вище артилерійське командне училище^[1].

У 2001—2003 роках — командир 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Згодом — заступник начальника штабу 6-го армійського корпусу.

Станом на червень 2014 — заступник командувача Високомобільних десантних військ з бойової підготовки. Станом на серпень 2015 — начальник штабу — перший заступник командувача ДШВ.

Здійснював планування й керівництво підрозділами десантних військ під час звільнення від російсько-терористичних угруповань населених пунктів Слов'янськ, Краматорськ, Дебальцеве, Вуглегірськ, Жданівка, Нижня Кринка, а також особисто очолював операції зі знищення бойовиків на блокпостах і в районах їхнього базування.

З 3 жовтня 2014 року безпосередньо керував угрупованням сил і засобів, що обороняли міжнародний аеропорт «Донецьк». Підрозділи під його безпосереднім керівництвом щоденно відбивали до 6-ти атак супротивника. За весь період оборони аеропорту знешкоджено до 5-ти складів боєприпасів російсько-терористичних угруповань, понад 6 вогневих точок мінометів та бойових машин. Знешкоджено понад 70 % особового складу підрозділів терористів «Гіві» та «Мотороли».

З моменту створення Сил спеціальних операцій у січні 2016 року призначений командувачем ССО.

	Мова йшла про ту людину, яка могла б очолити процес формування сил спеціальних операцій, яка б мала для цього відповідний досвід у тому числі і бойовий, яка має відповідний організаційний досвід, вольові якості і теоретичні знання. Виходячи із цих критерій — зупинилися на кандидатурі Луньова.
— Начальник Генштабу Віктор Муженко[2]

Під час інавгурації президента Зеленського Луньов не віддав йому військове вітання, як це передбачується Статутом. В липні 2019-го генерал-лейтенант пояснив цю ситуацію «рефлекторною необережністю», пояснивши, що не варто шукати додаткового змісту в цій події^[3].

25 серпня 2020 року, згідно Указу Президента України № 357/2020 був звільнений з посади командувача Сил спеціальних операцій Збройних Сил України^[4].

Серед вірогідних причин відставки називалася незадовільна діяльність генерала Луньова на посту командувача ССО.

	Останні два роки Сили спеціальних операцій буксували на місці, а безініціативність попереднього командувача генерал-лейтенанта Ігоря Луньова призвела до того, що багато фахівців почало звільнятися із ССО... вплив на розвиток ССО у генерала Луньова був мінімальний, кожна частина ССО «варилася у власному соусі», а заступникам він не давав працювати, оточивши себе відданими, але непрофесійними людьми.
— Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України генерал Сергій Кривонос[5]

Сім'я

Разом із дружиною виховує доньку.

Військові звання

• полковник
• генерал-майор (14.10.2015)^[6]
• генерал-лейтенант (05.12.2017)^[7]

Нагороди

• Орден Богдана Хмельницького II ступеня (28 червня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[8].
• Орден Богдана Хмельницького III ступеня (21 жовтня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[9].
• Легіон Заслуг (США), легіонер (29 квітня 2021)^[10].
• Медаль «За бездоганну службу» III ступеня (10 липня 2002) — За вагомий особистий внесок у забезпечення обороноздатності України, зразкове виконання військового обов'язку^[11].