Мазунов Руслан Олександрович

Русла́н Олекса́ндрович Мазуно́в (нар. 26 січня 1979(19790126), с. Михайлючка, Шепетівський район, Хмельницька область, Українська РСР — пом. 24 червня 2014, поблизу с. Новоселівка, Слов'янський район, Донецька область, Україна) — український військовик, миротворець, майор Збройних сил України, бортовий авіаційний технік вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації. Загинув в ході російсько-української війни.

Мазунов Руслан Олександрович
Майор
Загальна інформація
Народження	26 січня 1979(1979-01-26) Михайлючка, Хмельницька область
Смерть	24 червня 2014(2014-06-24) (35 років) Новоселівка, Слов'янський район, Донецька область (Загинув у збитому терористами вертольоті)
Alma Mater	Васильківське ВАТУ
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Армійська авіація
Формування	16 ОБрАА
Війни / битви	Миротворча місія в Ліберії Війна на сході України Визволення Слов'янська Битва за Краматорськ
Нагороди та відзнаки
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України) Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мазунов.

Життєпис

Народився 1979 року в селі Михайлючка на Хмельниччині. З 1985 по 1996 рік навчався в Михайлюцькій середній школі. З дитинства мріяв літати, казав однокласникам, що «пролітатиме над селом і всім передаватиме привіт». Додатково займався фізикою, математикою та фізичною підготовкою. Вступив у Васильківське військове авіаційно-технічне училище, де за 4 роки навчання здобув професію бортового авіаційного техніка.

Направлений на службу в авіабригаду у м. Броди Львівської області, де швидко набув досвіду з експлуатації вертольотів. Брав участь у миротворчій місії ООН в Ліберії у складі українського миротворчого контингенту, — 2005, 2007 та 2009 року.

2011-го вийшов на пенсію за вислугою років у званні майора. Почав працювати у цивільній авіації в Ніжині на Чернігівщині — бортовим авіаційним техніком авіаційної ескадрильї спеціального призначення на вертольотах Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України у березні 2014 мобілізований з резерву, — повернувся у бродівську бригаду.

Майор, бортовий авіаційний технік вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, в/ч А2595, м. Броди.

З квітня 2014 у складі екіпажу вертольота виконував завдання з доставлення вантажів та особового складу в зоні проведення антитерористичної операції. Вивозив поранених із зони бойових дій, перевозив на борту лікарів, медикаменти, харчі та зброю, постійно брав участь у порятунку колег-військовиків та цивільного населення.

Обставини загибелі

24 червня екіпаж вертольота Мі-8МТ («63-й жовтий»), під командуванням підполковника Андрія Бєлкіна, доправив вантаж у район Слов'янська і забрав групу фахівців Служби безпеки України, які встановлювали телекомунікаційне обладнання в зоні проведення АТО. Після зльоту з гори Карачун близько 17:10 вертоліт був збитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу. Внаслідок влучення ракети вертоліт вибухнув і впав поблизу села Новоселівка (на той час — Красноармійське) Слов'янського району, почалася пожежа з детонуванням боєкомплекту. Всі 9 чоловік, які були на борту, загинули: командир екіпажу підполковник Андрій Бєлкін, борттехнік майор Руслан Мазунов, штурман капітан Дмитро Шингур; четверо співробітників СБУ — підполковник Володимир Шкіра, майор Ігор Горбенко, старший лейтенант Олександр Петрищук, старший прапорщик Марк Шпак та двоє спецпризначенців 3-го Кіровоградського полку старші солдати Олексій Волохов і Олександр Кондаков.

О 17:07 було зроблено доповідь керівництву АТО про зліт, а о 17:10 вже надійшла доповідь про падіння вертольота. За свідченнями очевидців, озброєна група терористів чекала на зліт вертольота. Бойовики пересувалася на двох легкових автівках та мікроавтобусі. Після пуску ракети з ПЗРК, вони втекли у напрямку найближчого населеного пункту Билбасівка, що поблизу Слов'янська^[1][2][3].

Упізнання проводилось за експертизою ДНК. 4 липня тіла льотчиків доставили літаком на аеродромі в Конюшкові, після чого з ними попрощались у Бродах, в клубі військової частини^[4][5].

Похований на кладовищі міста Броди, що по вул. Тернопільській.

Залишилися мати Надія Іванівна, дружина Ганна та двоє синів, — Михайло 2005 р.н. і Захар 2009 р.н.

Нагороди

• Орден Богдана Хмельницького III ст. — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України (19.07.2014, посмертно)^[6]
• Медаль «15 років Збройним Силам України»
• Медаль «За сумлінну службу» III ст.
• Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець»
• Медаль ООН «UNMIL»

Вшанування пам'яті

У травні 2015 в авіаційній військовій частині у Бродах відкрито меморіал військовим льотчикам, які загинули в районі Слов'янська 2 травня та 24 червня 2014 року. Військовослужбовці бригади відкрили 8 стел Алеї Слави, вкритих парашутами, з іменами та портретами полеглих товаришів^[7].

24 червня 2015 біля гори Карачун на місці падіння збитого терористами гелікоптера Мі-8МТ встановили пам'ятний знак дев'ятьом загиблим захисникам^[8][9].

У серпні 2017 на місці загибелі екіпажу гелікоптера Мі-8МТ встановили пам'ятний хрест з іменами бродівських льотчиків^[10].

У вересні 2016 рішенням Шепетівської міської ради вул. Сергія Лазо в місті Шепетівка перейменовано на вулицю Руслана Мазунова^[11].

У селі Михайлючка на будівлі Михайлюцької ЗОШ І—ІІІ ступенів встановлено меморіальну дошку випускникові школи Руслану Мазунову.