Шингур Дмитро Васильович

Дмитро́ Васи́льович Шингур (нар. 21 липня 1981(19810721), смт Новопсков, Луганська область, Українська РСР, СРСР — пом. 24 червня 2014, поблизу с. Новоселівка, Слов'янський район, Донецька область, Україна) — український військовий льотчик, миротворець, майор (посмертно) Збройних сил України, штурман вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації. Загинув в ході російсько-української війни.

Шингур Дмитро Васильович
Майор ( посмертно)
Загальна інформація
Народження	21 липня 1981(1981-07-21) Новопсков, Луганська область
Смерть	24 червня 2014(2014-06-24) (32 роки) Новоселівка, Слов'янський район, Донецька область (Загинув у збитому терористами вертольоті)
Alma Mater	Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба
Військова служба
Роки служби	2006-2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Армійська авіація
Формування	16 ОБрАА
Війни / битви	Миротворча місія в Ліберії Війна на сході України Визволення Слов'янська Битва за Краматорськ
Нагороди та відзнаки
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України) Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)

Життєпис

Народився 1981 року у Новопскові на Луганщині, в родині військового льотчика. Зростав разом зі старшим на 7 років братом Сергієм. Родина часто переїжджала, 1991 року, коли полк батька вивели з Угорщини, Шингури опинилася у Вапнярці на Вінниччині, де прожили 12 років. У Вапнярці Дмитро закінчив школу, а коли батько вийшов на пенсію — переїхали на Запоріжжя, у село Кінські Роздори Пологівського району. В дитинстві брати мріяли бути пожежними та десантниками, однак у старших класах остаточно визначилися з майбутньою професією військових льотчиків. У 2006 році Дмитро закінчив Харківське льотне училище (однокурсник Сергія Тітаренка^[1]) та розпочав службу в авіаційній бригаді у місті Броди, в одній ескадрильї зі старшим братом Сергієм Шингуром.

Брав участь у миротворчій місії ООН в Ліберії у складі українського миротворчого контингенту, пройшов кілька ротацій.

Капітан, штурман вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних сил України, в/ч А2595, м. Броди.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України з весни 2014 у складі екіпажу вертольоту виконував завдання із доставлення вантажів та особового складу в зоні проведення антитерористичної операції. Вивозив поранених із зони бойових дій, перевозив на борту лікарів, медикаменти, харчі та зброю, постійно брав участь у порятунку колег-військових та цивільного населення.

Обставини загибелі

24 червня екіпаж вертольоту Мі-8МТ («63-й жовтий»), під командуванням підполковника Андрія Бєлкіна, доправив вантаж в район Слов'янська і забрав групу фахівців Служби безпеки України, які встановлювали телекомунікаційне обладнання в зоні проведення АТО. Після зльоту з гори Карачун близько 17:10 вертоліт був збитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу. Внаслідок влучення ракети вертоліт вибухнув і впав поблизу села Новоселівка (на той час — Красноармійське) Слов'янського району, почалася пожежа з детонуванням боєкомплекту. Всі 9 чоловік, які були на борту, загинули: командир екіпажу підполковник Андрій Бєлкін, борттехнік майор Руслан Мазунов, штурман капітан Дмитро Шингур; четверо співробітників СБУ — підполковник Володимир Шкіра, майор Ігор Горбенко, старший лейтенант Олександр Петрищук, старший прапорщик Марк Шпак та двоє спецпризначенців 3-го Кіровоградського полку старші солдати Олексій Волохов і Олександр Кондаков.

О 17:07 було зроблено доповідь керівництву АТО про зліт, а о 17:10 вже надійшла доповідь про падіння вертольота. За свідченнями очевидців, озброєна група терористів чекала на зліт вертольота. Бойовики пересувалася на двох легкових автівках та мікроавтобусі. Після пуску ракети з ПЗРК, вони втекли у напрямку найближчого населеного пункту Билбасівка, що поблизу Слов'янська^[2][3][4].

Упізнання проводилось за експертизою ДНК. 4 липня тіла льотчиків доставили літаком на аеродромі в Конюшкові, після чого з ними попрощались у Бродах, в клубі військової частини^[5][6][7].

Похований у селі Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області, де живуть батьки. Посмертно присвоєне військове звання майора.

Залишились батьки Василь Іванович та Олександра Дмитрівна, брат Сергій — учасник АТО, дружина та двоє дітей: син Дмитро 2007 р.н., і донька Діана 2011 р.н.^[8]

Нагороди

• Орден Богдана Хмельницького III ст. — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України (19.07.2014, посмертно)^[9]
• Медаль «15 років Збройним Силам України»
• Медаль «За сумлінну службу» III ст.
• Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець»
• Медаль ООН
• Медаль ООН

Вшанування пам'яті

У травні 2015 в авіаційній військовій частини у Бродах відкрито меморіал військовим льотчикам, які загинули в районі Слов'янська 2 травня та 24 червня 2014 року. Військовослужбовці бригади відкрили 8 стел Алеї Слави, вкритих парашутами, з іменами та портретами полеглих товаришів^[10].

24 червня 2015 біля гори Карачун на місці падіння збитого терористами гелікоптеру Мі-8МТ встановили пам'ятний знак дев'ятьом загиблим захисникам^[11][12].

У серпні 2017 на місці загибелі екіпажу гелікоптеру Мі-8МТ встановили пам'ятний хрест з іменами бродівських льотчиків^[13].

В с. Кінські Роздори на Запоріжжі на будівлі сільської ради встановлено меморіальну дошку на честь Дмитра Шингура^[14].