Малоріченське

Малорі́ченське (до 1945 року — Кучю́к-Озє́н^[1], кримс. Küçük Özen) — село в Україні, у Ялтинському районі Автономної Республіки Крим.

село Малоріченське / Кючук-Озен
Панорама села влітку Панорама села влітку
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Ялтинський район
Рада	Малоріченська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA01200190010065021
Облікова картка	Малоріченське
Основні дані
Колишня назва	Кючук-Озен, Мікро-Потам
Населення	1 251
Поштовий індекс	98520
Телефонний код	+380 6560
Географічні дані
Географічні координати	44°45′33″ пн. ш. 34°33′29″ сх. д.
Водойми	річка Орта-Узень
Відстань до районного центру	25 км
Місцева влада
Адреса ради	98520, Автономна Республіка Крим, Алуштинська міськрада, с. Малоріченське, вул. Комсомольска
Карта
Малоріченське / Кючук-Озен
Малоріченське / Кючук-Озен
Мапа
Малоріченське у Вікісховищі

Вигляд на село Малоріченське із Храму Святителя Миколи Мірлікійського

Географія

Селом протікає річка Орта-Узень.

Загальний опис

Розташоване на південному березі Криму, у курортній зоні, центр сільської ради.

У селі розвинене виноробство, є декілька пансіонатів.

Село розташоване за 25 кілометрів на північний схід від Алушти. Траса, яка одночасно є і центральною вулицею Малоріченського проходить прямо над пляжем шириною 30-50 метрів. В селі є багато пансіонатів з спортивними і дитячими майданчиками.

До 1945 року називалося Кючюк-Озен, кримс. Küçük Özen, а до виселення греків із Криму 1778 року — Мікро-Потам. Обидві назви означають «маленька річка» у перекладі з кримськотатарської та грецької мов відповідно.

Археологічні розвідки

Територія нинішнього Малоріченського і прилеглих до нього сіл була заселена ще в добу неоліту. Про це свідчать численні знахідки кремінних знарядь. На околиці Сонячногірського зберігся могильник таврів. У IX—X ст. на ці землі прийшли вихідці з Візантії. Вони й заснували тут перші поселення. Спочатку село мало грецьку назву — Мікропотамос (в перекладі — Мала Річка), пізніше — кримськотатарську — Кючюк-Узень. На околицях і поблизу сіл Генеральського і Сонячногірського до нашого часу уціліли залишки 5 середньовічних поселень, замку, монастиря й могильника.

Історія

Територія нинішнього села була заселена з часів неоліту, тут також виявлено таврський могильник. У II столітті сюди прийшли готи, а згодом алани, які змішалися з автохтонним населенням і зазнали сильної еллінізації. У VII–IX століттях узбережжя належало хозарам, пізніше — Візантії. З першої половини нашої ери тут поширила свій вплив Готська єпархія Константинопольського патріархату.

У 1365 році узбережжя захопили генуезці. У їхніх документах поселення, ймовірно, згадувалося як de Bazalega. Після захоплення генуезьких колоній османами у 1475 році село включили до Судацького кадилику санджака Кефе. За переписом Кефинського санджака 1520 року поселення Гечі-Озен (Кучук-Узень) було суто християнським — проживало 44 повні родини. До 1542 року виноградарство давало 27% податкових надходжень села, а мешканці займалися товарним виноробством. У XVII столітті, незважаючи на поширення ісламу, у Кучук-Узені ще довго переважало християнське населення: у 1634 році числилося 53 двори немусульман. У селі діяла церква Святого Феодора Тирона.

З 1774 року року село у складі Кримського ханства. У 1778 році, під час насильного виселення російськими військами кримських християн до Приазов'я, з села Кучук-Узень було виведено 126 ромеїв. Вихідцями з Кучук-Узеня та сусідніх сіл було засновано село Константинополь на новому місці.

Після анексії Криму Росією у 1783 році село було приписане до Сімферопольського повіту. У 1788 році кримських татар із прибережних сіл, включно з Кучук-Узені, тимчасово виселяли у внутрішні райони півострова. У 1802 році Кучук-Узень включили до складу Аргінської волості. За відомістю 1805 року, у селі числилося 27 дворів та 106 жителів, винятково кримських татар.

У 1833 році маєток придбали брати Княжевичі, які розвинули європейське виноградарство і виноробство (сучасний винзавод Малоріченське є їхнім «наслідником»). У 1838 році село увійшло до новоствореного Ялтинського повіту.

Згідно зі «Списком населених місць Таврійської губернії 1864 року», у казенному татарському селі Кючюк-Узень Ялтинського повіту Таврійської губернії мешкало 268 осіб (134 чоловічої статі та 134 — жіночої), налічувалось 54 дворових господарства, існувала мечеть^[2].

Станом на 1886 у колишньому державному селі Алуштинської волості мешкало 433 особи, налічувалось 76 дворових господарств, існували православна церква, мечеть, каплиця^[3].

За переписом 1897 року, у селі проживало 870 жителів, з яких 837 були мусульманами. У селі діяли земська школа, волосне правління та земська лікарня з лікарем і фельдшером.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 870 осіб (482 чоловічої статі та 388 — жіночої), з яких , 837 — магометанської^[4].

Після встановлення радянської окупації (1920–1921) село стало центром Кучук-Узеньської сільради та було підпорядковане Ялтинському, а згодом Алуштинському району (з 1930 року — кримськотатарський національний район).

Згідно зі Всесоюзним переписом 1926 року, у селі проживало 1458 осіб у 334 дворах, з них 1384 — кримські татари.^[5] У селі діяли дві кримськотатарські школи, був створений колгосп ім. Леніна. За даними перепису 1939 року, населення становило 1335 осіб.

18 травня 1944 року кримські татари були депортовані до Центральної Азії: з села було виселено 316 сімей (1273 особи). У серпні-вересні 1944 року в район прибули перші новосели з Воронезької області та Краснодарського краю РСФСР, а згодом — з різних областей України. 21 серпня 1945 року Кучук-Узень був перейменований на Малоріченське.

У 1957 році колгосп перетворено на радгосп «Малоріченський» при об'єднанні «Масандра». З 1965 року село включили до складу Алуштинської міськради. З 7 вересня 2023 року у складі Ялтинського району.^[6][7]

Населення

Динаміка чисельності населення:

• 1805 рік — 106 осіб (усі кримські татари)
• 1926 рік — 1428 осіб (1381 кримських татар, 67 росіян, 5 українців)
• 1939 рік — 1355 осіб
• 1989 рік — 1280 осіб
• 2001 рік — 1251 осіб^[8]

Мовний склад населення села був таким^[9]:

Мова	Число ос.	Відсоток
українська	98	7,83
російська	1069	85,45
кримськотатарська	80	6,39
молдавська	1	0,08
вірменська	1	0,08

Відомі люди

• Джамала (справжнє ім'я Сусана Джамаладінова, кримс. Susana Camaladinova) — українська співачка й акторка кримськотатарського та вірменського походження. Переможниця міжнародних пісенних конкурсів «Нова хвиля» 2009 року та Євробачення 2016 року.
• Сейран Кадиров (кримс. Seyran Qadırov) — військовий, служив у спеціальному підрозділі «Крим» Головного управління розвідки Міноборони України. Загинув у боях за Бахмут в січні 2023 року. Посмертно нагороджений медаллю «За бойові заслуги».
• У селі мешкав і працював Олексій Діжа — повний кавалер ордена Слави. На його честь названа одна з вулиць села.
• Село відвідував Михайло Коцюбинський — видатний український письменник.^[10]

Малоріченське і Сонячногірське з Демерджі-яйли.

Пам'ятні місця

• Музей катастроф на водах
• Пам'ятний камінь відомому кримському балетмейстеру Акіму Джемілєву
• Храм Святителя Миколи Мірлікійського

Цікавий факт

У селі встановлено вітряк, який живить базові станції (вежі) компанії Vodafone. Їх потужність 7,5 КВт. Це дозволяє економити до 24 тонн дизельного палива на рік^[11].