Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Марченко Олександр Олександрович
народний депутат України З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Марченко Олександр Олександрович (14 січня 1965 
, Рибчинці, Українська РСР — 6 березня 2022 , Мощун, Київська область, Україна ) — український підприємець та політичний діяч, народний депутат України 8-го скликання.
Освіта вища. Був генеральним директором ТДВ «Білоцерківський кар'єр», членом політичної партії ВО «Свобода». Жив у місті Біла Церква, Київська область.
З 27 листопада 2014 року по 29 серпня 2019 року — народний депутат України, обраний по Виборчому округу № 90, Київська область. Був головою підкомітету з питань будівництва та архітектури Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.
Remove ads
У політиці
Узагальнити
Перспектива
На виборах до Верховної Ради України 2012 року балотувався в окрузі № 90 (Біла Церква) від ВО «Свобода»[1]. За даними мокрих протоколів виборчих дільниць здобув перемогу на окрузі, випередивши провладного кандидата Віталія Чудновського, однак через фальсифікацію результатів на користь останнього окружною виборчою комісією так і не став депутатом попри судове оскарження фальсифікацій[2][3][4][5]. На доцільність визнання результатів виборів недійсними на окрузі № 90 у той час вказували зокрема заступниця голови ЦВК Жанна Усенко-Чорна та місія спостерігачів Світового конґресу Українців[6][7].
На позачергових парламентських виборах в Україні 2014 року знову балотувався за округом № 90 від ВО «Свобода»[8], де здобув перемогу, отримавши 23,66 % голосів[9]. Другий результат після Олександра Марченка здобув чинний на час виборів голова Київської обласної ради Микола Бабенко, висунутий партією «Блок Петра Порошенка», який отримав 20,60 % голосів[9][10].
Був головою підкомітету з питань будівництва та архітектури Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.
Був учасником комбатантського об'єднання «Легіон Свободи»[11]. У 2014 році був бійцем 72-ї бригади[12]. 10 серпня 2014 року внаслідок обстрілу українських позицій системою «Смерч» був поранений під Красним Лучем[13].
У травні 2015 року журналіст телеканалу «Інтер» Роман Бочкала випадково натрапив на Олександра Марченка у зоні АТО. Депутат працював на екскаваторі, облаштовуючи на передовій укріпрайон[13].
Remove ads
Політичні погляди
Виступав за[14]:
- скасування депутатської, суддівської та президентської недоторканності щодо кримінальних і економічних злочинів;
- скорочення та перебудову правоохоронних органів за грузинським зразком;
- спрощення податкової та дозвільної систем, зменшення бюрократії;
- відродження українського виробництва;
- встановлення візового режиму з Російською Федерацією та безвізового з Європейським Союзом.
Смерть
З 2014 року Олександр Марченко захищав Україну у складі 72-ї ОМБр ім. Чорних Запорожців. Отримав позивний «Каменяр». Загинув 6 березня 2022 року у селищі Мощун, відбиваючи атаку російських загарбників на Київ.[15] Згідно з повідомленнями, в цей день Олександр Марченко разом з іншими трьома бійцями прикривали відступ товаришів[16]. 3 квітня 2022 року похований у місті Біла Церква, на кладовищі «Сухий яр» на Алеї Героїв.
Вшанування пам'яті
- 28 липня 2022 року у місті Біла Церква вулицю Чайковського перейменували на вулицю Олександра Марченка.
- книга Миколи Дороша «Його позивний − „Каменяр“». — Вінниця: ТОВ «Меркьюрі-Поділля», 2023. — 104 с.[17]
Відзнаки та нагороди
- У квітні 2019 року відзначений медаллю «За оборону Авдіївки».[12]
Див. також
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads