Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Марія Шнайдер
французька акторка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Марі́я Шна́йдер (фр. Maria Schneider; 27 березня 1952, Париж, Франція — 3 лютого 2011, там же) — французька акторка та модель. Найбільш відома за фільмами «Останнє танго в Парижі» з Марлоном Брандо та «Професія: репортер» з Джеком Ніколсоном.
| Марія Шнайдер | ||
|---|---|---|
| фр. Maria Schneider | ||
 | ||
| Дата народження | 27 березня 1952[1][2][…] | |
| Місце народження | XV округ Парижа, Франція[3] | |
| Дата смерті | 3 лютого 2011[4][1][…] (58 років) | |
| Місце смерті | XV округ Парижа, Франція[3] | |
| Громадянство | Франція | |
| Професія | телеакторка, кіноакторка, модель | |
| Роки активності | 1969 — 2008 | |
| IMDb | ID 0773932 | |
| Нагороди та премії | ||
| ||
| ||
| Давид ді Донателло (1973) | ||
| Марія Шнайдер у Вікісховищі | ||
.svg){kind=link}
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Народилася 27 березня 1952 року в сім'ї французького актора Данієля Желена[fr] і фотомоделі німецько-румунського походження Марії-Христини Шнайдер (фр. Marie-Christine Schneider).[5] Батько Марії кинув її матір практично відразу після народження доньки, причому дитину не визнав.[6] У школі Марія підробляла моделлю, займалася живописом, вивчала грецьку і латинську мови. До 15 років її виховувала мати, а потім вона переїхала до Парижа і в 1969 році отримала першу роль в кіно.[7]
Міжнародну популярність 19-річній Марії Шнайдер приніс фільм 1972 року «Останнє танго в Парижі» Бернардо Бертолуччі. Її партнером по фільму був Марлон Брандо. У кінострічці вона грала молоду парижанку Жанну, яка вступає в сексуальний зв'язок з американським бізнесменом середнього віку. Через відвертий зміст стрічки, що приніс Бертолуччі премію «Оскар» за найкращу режисерську роботу, фільм справив незабутнє враження на аудиторію і кінокритику та викликав хвилю обурення італійської цензури[8].
Пізніше, однак, стало відомо, що одна з ключових сцен фільму — сцена сексуального насильства з використанням вершкового масла — була знята без згоди Шнайдер. У 2007 році в інтерв'ю англ. Daily Mail акторка заявила:
Це не було в сценарії. Я дізналась про сцену лише за кілька хвилин до зйомки, коли Бертолуччі сказав Брандо: “Принеси масло”. Я почувалась зґвалтованою — Марлоном і Бертолуччі… Після цього я плакала справжніми сльозами. Я почувалася приниженою. І я більше ніколи не погоджувалась зніматися оголеною.[9]
У 2013 році режисер Бернардо Бертолуччі підтвердив у відеоінтерв'ю, що **свідомо не попередив Шнайдер про сцену**, бо прагнув отримати «справжню емоцію»:
Я не сказав Марії, що буде використано масло, тому що хотів її реакції як дівчини, а не акторки. Я хотів, щоб вона почувалася приниженою. І вона це відчула.[10]
Ці заяви викликали значний суспільний резонанс. Багато акторів та діячів індустрії засудили такі методи зйомок. Після цього епізоду Шнайдер роками страждала від депресії, залежностей та суїцидальних думок, а також від репутації «скандальної акторки», яку активно підживлювали ЗМІ. Вона публічно говорила, що фільм «зруйнував її життя»[11].
Після «Танго» Марія Шнайдер багато знімалася в кіно, включаючи екранізацію 1996 року відомого роману Шарлотти Бронте «Джейн Ейр», проте жодна з ролей не принесла їй такого успіху, як роль Жанни. Можливо, через «Танго» в житті Шнайдер стався душевний надрив. Їй почали пропонувати ролі, що обов'язково передбачають оголення. Акторка почала пити, вживати наркотики, її ім'я все частіше з'являлося в скандальній світській хроніці. Кілька разів намагалася вчинити самогубство, але медикам вдавалося її врятувати.[12][13][14]
У 1976 році Шнайдер була відсторонена від зйомок у фільмі Бернардо Бертолуччі «Двадцяте століття», яке могло б стати наступною віхою в її кар'єрі. У 1977 році вона була повторно відсторонена від зйомок у фільмі Луїса Бунюеля «Цей смутний об'єкт бажання». Головна жіноча роль Кончіти була віддана Марії Шнайдер, але вона під час зйомок вживала наркотики і в результаті була звільнена. Бунюель замінив Шнайдер двома акторками: Кароль Буке і Ангелою Моліною.
За свою кар'єру Марія Шнайдер знялася у понад 50 стрічках. Грала у Мікеланджело Антоніоні, Жака Ріветта, Рене Клемана, Франко Дзефіреллі, Енкі Білала, Марко Беллоккьо, Бертрана Бліє, знялася в культовому фільмі Сиріла Коллара «Дикі ночі» (1992); працювала на телебаченні. Останнім фільмом у кар'єрі акторки стала стрічка «Клієнтка французького жиголо» Жозіан Баласко (2008).
Remove ads
Особисте життя
У 1974 році Марія Шнайдер оголосила про свою бісексуальність.[15][16] У 1975 вона відмовилася від ролі Друзілли, сестри Калігули, в порнофантазії Тінто Брасса «Калігула» і перебувала у психіатричній лікарні в Римі впродовж кількох днів, щоб бути поряд зі своєю коханкою, фотографкою Джоан Таунсенд.[17][18]
Марія Шнайдер померла після тривалої боротьби з раком 3 лютого 2011 в Парижі у віці 58 років.[19][20][21] Похована на цвинтарі Пер-Лашез.[22][23][24]
Remove ads
Фільмографія
Визнання
1 червня 2010 року Марія Шнайдер була удостоєна ордена Мистецтв та літератури.[25]
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads