Матущак Юрій Віталійович

Життєпис

Узагальнити

Перспектива

Закінчив 2004 року донецьку ЗОШ, 2009 року — Донецький національний університет. Засновник і голова Донецької обласної молодіжної громадської організації «Поштовх». Протягом 2011—2012 років стажувався в рамках Європейської волонтерської служби у центрі Брама Ґродська — Театр NN у польському Любліні, де брав участь у проєкті з відновлення пам'яті про трагедію 1943 року на Волині; збирав свідчення очевидців тих подій^[1]. 2012 року повернувся до України, працював шкільним вчителем історії.

Євромайдан

Один із організаторів донецького Євромайдану. Одночасно брав участь у створенні Самооборони Донецька з метою забезпечення безпеки учасників проукраїнських акцій, задля чого звільняється зі школи. В червні 2014 року Юрій зі своєю дівчиною, громадянкою Італії Франческою Леонарді, змушено полишають Донецьк і переїздять до Чернівців.

Війна на сході

Разом з другом В'ячеславом Макаренком записався добровольцем до лав батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».

Загинув 29 серпня 2014 року між селами Новокатеринівка і Горбатенко Старобешівського району Донецької області під час виходу з оточення під Іловайськом. Станом на 18 вересня 2014 року був у списках безвісти зниклих.

Без сина лишилися мама й батько, художник Віталій Матущак та сестра.

Похований в Дніпрі на Краснопільському цвинтарі.

Remove ads

Нагороди та вшанування

Узагальнити

Перспектива

14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно)
нагороджений нагрудним знаком «Іловайськ — 2014» (посмертно)
нагороджений Лицарським хрестом доблесті ІІІ ступеню (посмертно)
24 серпня 2016 року нагороджений заохочуваною відзнакою — медаллю «Захиснику Дніпропетровська від сепаратизму» (посмертно)^{[джерело?]}
15 грудня 2016 року нагороджений нагрудним знаком «5 рота „Донецьк“» (посмертно)^{[джерело?]}
14 квітня 2017 року нагороджений почесною відзнакою «Перемога за нами» Сектор «Б» (посмертно)^{[джерело?]}
14 жовтня 2017 року нагороджений Лицарським хрестом доблесті ІІ ступеню (посмертно)^{[джерело?]}
21 квітня 2016-го у холі головного корпусу Донецького національного університету імені Василя Стуса (м. Вінниця) встановлено меморіальну дошку на честь випускника Юрія Матущака.^[2]
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 10, місце 23
Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[3]
Провулок Юрія Матущака

Юрій Матущак у літературі

В лютому 2017 року у «Видавництві 21» вийшов роман Олександри Іванюк «АМОР(Т)Е». Головна сюжетна лінія книги — незвичайна і трагічна історія кохання українського активіста Юрія Матущака та італійської волонтерки Франчески Леонарді^[4].

Юрій Матущак став одним із героїв виданої у 2022 році видавництвом «Човен» документальної книги Катерини Зарембо «Схід українського сонця. Історії Донеччини та Луганщини початку XXI століття»^[5].