Медаль Вільяма Прагера

Меда́ль Ві́льяма Пра́гера (англ. William Prager Medal) — наукова та інженерна нагорода, яку щорічно вручає американське Товариство інженерних наук (англ. Society of Engineering Science, SES) особі за «видатний дослідницький внесок у теоретичну або експериментальну механіку твердого тіла, чи в обидва види»^[1]. Цю нагороду було засновано у 1983 році. Фактично, нагорода являє собою медаль із зображенням Вільяма Прагера (1903—1980), на честь якого вона отримала назву та гонорар у розмірі 2000 доларів США. Одержувачу медалі пропонується виступити з промовою на щорічних зборах Товариства. Одержувач не обов'язково повинен бути членом Товариства, але стає його довічним членом після отримання нагороди^[1].

Медаль Вільяма Прагера англ. William Prager Medal
Країна	США
Тип	медаль і наукова нагородаd
Вручає:	Товариство інженерних наук (SES)
Статус	вручається
На честь:	Вільям Прагер
Нагородження
Засновано:	1983
Нагороджені:
Черговість
Сайт	socengsci.org/prager-medal/

Лауреати нагороди

• 1983: Даніель Друкер (Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн), спеціалізація: інженерна механіка, теорія пластичності
• 1986: Родні Кліфтон^[de] (Браунський університет), спеціалізація: динамічна пластичність, динаміка тріщин, чисельні методи
• 1988: Джемс Райс^[en] (Гарвардський університет), спеціалізація: механіка руйнування, геофізика
• 1989: Річард Крістенсен^[en] (Університет Каліфорнії у Девісі), спеціалізація: теорії міцності матеріалів, в'язкопружність матеріалів
• 1991: Джон Гатчинсон^[en] (Гарвардський університет), спеціалізація: механіка деформівного твердого тіла
• 1994: Джордж Дворак^[de] (Політехнічний інститут Ренсселера), спеціалізація: мікромеханіка тріщин, втома композитних матеріалів
• 1996: Зденек Бажант^[en] (Північно-Західний університет), спеціалізація: масштабування в механіці деформованого твердого тіла
• 1998: Джон Вілліс^[de] (Університет Бата^[en]), спеціалізація: статика та динаміка композитних матеріалів, механіка нелінійного руйнування, теорія дислокацій, контроль неруйнівних матеріалів за допомогою ультразвуку
• 1999: Кеннет Джонсон^[en] (Кембриджський університет), спеціалізація: механіка контактної взаємодії
• 2000: Ламберт Бен Фройд^[de] (Браунський університет), спеціалізація: механіка руйнування, механіка тонких плівок
• 2001: Ян Дрюес Ахенбах (Північно-Західний університет), спеціалізація: механіка динамічного руйнування, структурна акустика, механіка композитних матеріалів
• 2002: Siavouche Nemat-Nasser^[de] (Університет Каліфорнії у Сан-Дієго), спеціалізація: механічні властивості кераміки, гірських порід, композитів та створення нових композитів на базі кераміки, металів і полімерів
• 2004: Сальваторе Торквато^[en] (Принстонський університет), спеціалізація: статистична механіка, фізика конденсованих середовищ, матеріалознавство, прикладна математика, біофізика
• 2006: Алан Нідлман^[en] (Браунський університет), спеціалізація: комп'ютерне моделювання процесів деформації та руйнування конструкційних матеріалів, зокрема металів.
• 2007: Грем Волтер Мілтон^[en] (Університет Юти), спеціалізація: композити, метаматеріали
• 2008: Річард Джеймс^[en] (Університет Міннесоти)^[2], спеціалізація: теорія квазіконтинууму, сегнетоелектричні матеріали, фазові перетворення
• 2009: Алан Вайнеман(інші мови) (Університет Мічигану)^[3], спеціалізація: в’язкопружність, полімерні матеріали
• 2010: Реймонд Огден^[en] (Університет Глазго)^[4], спеціалізація: нелінійна пружність, еластомери
• 2011: Тед Белічко (Північно-Західний університет)^[5], спеціалізація: обчислювальна механіка, метод скінченних елементів
• 2012: Zhigang Suo^[en] (Гарвардський університет)^[6], спеціалізація: механіка руйнування, електроактивні полімери
• 2013: Джордж Венг^[en] (Ратґерський університет)^[7], спеціалізація: мікромеханіка, композитні матеріали, нанокомпозити
• 2014: Роберт Мак-Мікінг^[en] (Університет Каліфорнії у Санта-Барбарі)^[8], спеціалізація: теорія пластичності, механіка руйнування, чисельні методи, нанотрибологія і біомеханіка
• 2015: Huajian Gao^[en] (Браунський університет)^[9], спеціалізація: мікро- та наномеханіка тонких плівок, ієрархічно структуровані матеріали та взаємодія клітини з наноматеріалами
• 2018: Лалліт Ананд^[en] (Массачусетський технологічний інститут)^[10], спеціалізація: механіка суцільних середовищ, пластичність матеріалу
• 2019: Horacio Espinosa (Північно-Західний університет), спеціалізація: мікро- і наноелектромеханічні системи
• 2020: K. Ravi-Chandar (Техаський університет в Остіні), спеціалізація: механіка матеріалів за високих швидкостей деформації, руйнування номінально крихких матеріалів, фазове перетворення у сплавах з пам'яттю форми
• 2021: Герхард Гольцапфель^[en] (Технічний університет Граца і Норвезький університет природничих та технічних наук)^[11][12], спеціалізація: біомеханіка, рівняння стану, механобіологія
• 2022: Вікрам Дешпанде^[en] (Кембриджський університет)^[13], спеціалізація: мікроструктуровані тверді тіла, пластичність, механобіологія
• 2023: Норман Флек^[en], (Кембриджський університет) , спеціалізація: механіка матеріалів, механіка руйнування
• 2024: П'єр Сюке^[en] (Національний центр наукових досліджень), спеціалізація: математичне моделювання гетерогенних середовищ
• 2025: Джон Бассані(інші мови) (Гарвардський університет), спеціалізація: дислокаційна механіка, кристалічна пластичність, руйнування внаслідок повзучості, міжфазне руйнування.

Див. також

• Список нагород в галузі інженерної механіки^[en]