Михайлівський провулок (Київ)

Миха́йлівський прову́лок — провулок в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Михайлівської вулиці до провулку Тараса Шевченка.

Михайлівський провулок Київ
Вигляд Михайлівського провулку з вулиці Ірининської
Місцевість	Старий Київ
Район	Шевченківський
Назва на честь	Михайлівський Золотоверхий монастир
Загальні відомості
Протяжність	370 м
Координати початку	50°27′13.2″ пн. ш. 30°31′17.4″ сх. д.
Координати кінця	50°27′4.9″ пн. ш. 30°31′4.7″ сх. д.
поштові індекси	01001
Транспорт
Найближчі станції метро	«Майдан Незалежності»
Покриття	асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	11062
У проєкті OpenStreetMap	r370270
На карті	На карті населеного пункту
Мапа
Михайлівський провулок у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Мала Житомирська, Алли Тарасової, Софіївська і сходи до Ірининської вулиці.

Історія

Провулок відомий щонайменше з 80-х років XVIII століття, позначений на карті 1780 року^[1]. Назву Михайлівський провулок отримав у 1830-ті роки^[2] на честь Михайлівського Золотоверхого монастиря. З 1840-х років простягався довгим серпантином до Прорізної, перетинаючи декілька вулиць^[3][4].

З 1938 року — завулок Варлена^[5], на честь французького революціонера Ежена Варлена. Сучасну назву відновлено у 1944 році^[6].

До 1962 року до складу провулку входила також вулиця Паторжинського^[7]. Особливістю провулку є його тупикове завершення — траса провулку впирається у споруджену в 1950-х роках підпірну стіну зі сходами, що ведуть до вулиць Паторжинського та Ірининської.

Забудова

Забудова провулку відноситься до періоду кінця XIX — початку XX століття. Стилі будинків характерні для тих часів: цегляний, модерн, історизм.

Пам'ятки архітектури

• № 3/16 — садиба початку XX століття. Складається з двох житлових будинків, один з яких зведений у 1903 році у стилі історизм, другий — у стилі раціонального модерну у 1910-1913 роках
• № 4 — житловий будинок працівників Народних комісаріатів радянського господарства УРСР. Зведений у 1934–1935 роках у стилі конструктивізм.
• № 9-А та 9-Б — садиба, зведена у 1914 році архітектором В. Риковим. Складається із двох житлових будинків у стилі модерн.
• будинок № 12 — житловий будинок, зведений у 1900 році у стилі неоренессанс.
• будинок № 14 — житловий будинок, зведений у 1889 році у цегляному стилі архітектором В. Ніколаєвим.
• будинок № 17 — житловий будинок, зведений наприкінці XIX — на початку XX століття архітектором В. Ніколаєвим. Стиль — історизм з елементами неоренессансу.
• будинок № 19/18 — житловий будинок, зведений у 1887–1888 роках у цегляному стилі архітекторами В. Ніколаєвим та О. Кривошеєвим.
• будинок № 20 — житловий будинок, зведений у 1879 році у цегляному стилі архітектором В. Ніколаєвим.
• будинок № 24/9 — прибутковий будинок, зведений у цегляному стилі (1903–1904 роки).

• 
  № 1-а
• 
  № 3
• 
  № 4
• 
  № 7 — типовий проєкт 1-464А-20, 1966
• 
  № 9
• 
  № 9-б
• 
  № 10
• 
  № 14
• 
  № 17
• 
  № 20

Видатні особи, пов'язані з Михайлівським провулком

Історико-культурне значення провулка пов'язане з проживанням у ньому відомих діячів науки, культури, мистецтва.

У будинках садиби № 9-А і № 9-Б мешкали голова Ради міністрів УРСР Н. Кальченко (1943–1952), скульптор і народний художник УРСР Г. Кальченко (1944–1975), двічі Герой Радянського Союзу генерал-полковник А. Кравченко (1946), фізик, академік АН УРСР В. Лашкарьов (1920-ті роки), композитор, народний артист СРСР Г. Майборода (1966–1983), актриса К. Осмяловська (1988–1997), вчений у галузі лісництва Д. Товстоліс (1920-ті—1930-ті роки), громадсько-політичний діяч М. Шраг (1917–1918).

У будинку № 12 проживав історик-фольклорист П. Глядківський (1920-ті—1930-ті роки), дослідниця української наукової мови К. Кондратьєва (1920-ті роки — 1960), художниця і педагог О. Троїцька-Гусєва (1900–1904).

Будинок № 14 належав начальнику Третього відділення Київської казенної палати Луці Яковичу Рудченку, у якого у 1902–1912 роках часто зупинявся його брат Панас Якович Рудченко — письменник Панас Мирний.

У будинку № 20 жив архітектор О. Кривошеєв.

У № 28 (втрачено) мешкали архітектор М. Бобрусов, видавець В. Кульженко, лікар, завідувач кафедри Київського університету І. Титов. У будинках № 25 та № 30 (втрачено) жив фольклорист, академік ВУАН А. Лобода, у будинку № 30 — музикознавець та літературознавець Д. Ревуцький, у будинку № 27 (втрачено) — піаніст, композитор, професор консерваторії Г. Ходоровський.

Цікаві факти

• У 1913 році мешканці провулка звернулись до міської управи з проханням — частину провулка між вулицями Ірининською та Прорізною віднести до Ірининської вулиці. Міська управа не побачила підстав для перейменування. Прохання мешканців було виконане лише у 1962 році, коли частину провулка від Ірининської до Прорізної виокремили як вулицю Паторжинського^[8].