Наливайко Василь Васильович

Васи́ль Васи́льович Налива́йко (нар. 4 січня 1991(19910104), смт Великий Березний, Закарпатська область, Українська РСР — пом. 28 червня 2014, с. Макарове, Станично-Луганський район, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Василь Наливайко
Солдат
Загальна інформація
Народження	4 січня 1991(1991-01-04) Великий Березний, Закарпатська область
Смерть	28 червня 2014(2014-06-28) (23 роки) Макарове, Луганська область (обстріл колони, вчинений терористами)
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	15 ОГПБ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Станицю Луганську
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Наливайко.

Життєпис

Народився в смт Великий Березний на Закарпатті. Зі шкільних років мешкав із батьками в селі Ставне Великоберезнянського району, з 2002 по 2006 навчався у Ставненській загальноосвітній школі.

Вступив на військову службу за контрактом незадовго до війни.

Солдат, водій мінометної батареї 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, в/ч А1778, м. Ужгород.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України з весни 2014 виконував завдання на території проведення антитерористичної операції в Луганській області.

28 червня 2014-го о 14:15 між селами Нижня Вільхова та Комишне колона матеріального забезпечення потрапила у засідку, під обстрілом опинився водовоз ГАЗ-66 із супроводом БМП. Терористи випустили автоматну чергу в лобове скло автомобіля, за кермом якого перебував солдат Наливайко. Він загинув на місці, а сержант, що сидів поряд, дістав поранення. У бою зазнав смертельних поранень також командир БМП старший лейтенант Віталій Бєліков^[1][2].

Прим. У даних, що оприлюднені Міністерством оборони, місцем смерті зазначене село Макарове (Станично-Луганський район)^[3].

Похований 2 липня на кладовищі села Ставне^[4]. Залишились батьки Василь Володимирович і Любов Іванівна та дві сестри Ольга і Тетяна.

Нагороди та вшанування

15 травня 2015 року — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[5].

17 лютого 2015 у Ставненській ЗОШ І—ІІІ ступенів відкрито меморіальну дошку на честь випускника школи Василя Наливайка^[6][7].

У селищі Великий Березний вул. Лакоти перейменовано на вулицю В. Наливайка^[8][9].