Список лауреатів Нобелівської премії з хімії

Нобелівська премія з хімії (швед. Nobelpriset i kemi) — вища нагорода за наукові досягнення в області хімії, яку щорічно присуджує Шведська королівська академія наук у Стокгольмі. Кандидатів у лауреати премії висуває Нобелівський комітет з хімії. Премія є однією з п'яти заснованих згідно із заповітом шведського хіміка Альфреда Нобеля (пом. в 1896 році) від 1895 року, які присуджують за видатні досягнення в хімії, фізиці, літературі, фізіології та медицини та за внесок у встановлення миру.^[1]

Якоб Гендрік Вант-Гофф (1852—1911) був першим Нобелівським лауреатом з хімії — за відкриття законів хімічної динаміки та осмотичного тиску в розчинах

Перша Нобелівська премія з хімії була присуджена в 1901 році Якобу Вант-Гоффу з Нідерландів. Кожен лауреат отримує медаль, диплом та грошову винагороду, сума якої змінюється протягом років.^[2] Нагороду присуджують у Стокгольмі на щорічній церемонії 10 грудня — в річницю смерті Нобеля.^[3]

Лауреати

Щонайменше 25 лауреатів здобули Нобелівську премію за свій внесок в галузь органічної хімії — це більше, ніж в будь-який інший хімічний розділ.^[4] Двом лауреатам — німцям Ріхарду Куну (1938) та Адольфу Бутенандту (1939) — їхній уряд не дозволив прийняти премію. Пізніше вони отримали медалі та дипломи, але не гроші. Двоє хіміків отримували Нобелівські премії з хімії двічі: Фредерік Сенгер — в 1958 та 1980 і Баррі Шарплесс — у 2001 і 2022 роках. Ще двоє отримали по дві Нобелівські премії з різних дисциплін — Марія Кюрі (з фізики в 1903 році та з хімії в 1911 році) та Лайнус Полінг (з хімії в 1954 році та миру в 1962 році).^[5] Зі 189 лауреатів (станом на 2022 рік) семеро — жінки: Марія Кюрі, Ірен Жоліо-Кюрі, Дороті Ходжкін, Ада Йонат, Френсіс Арнольд, Емманюель Шарпантьє, Дженніфер Дудна та Каролін Бертоцці.^[6] За всю історію Нобелівської премії з хімії було вісім перерв її присудження: у 1916, 1917, 1919, 1924, 1933 та 1940—1942 роках.

---

1901–1910 • 1911–1920 • 1921–1930 • 1931–1940 • 1941–1950 • 1951–1960 • 1961–1970 • 1971–1980 • 1981–1990 • 1991–2000 • 2001–2010 • 2011—2020 • 2021—сьогодення

---

1901—1910

Рік	Портрет	Ім'я	Країна[7]	Обґрунтування
1901		Якоб Хендрік Вант-Гофф (1852—1911)	Нідерланди	«На знак визнання величезної важливості відкриття законів хімічної динаміки та осмотичного тиску в розчинах»[8]
1902		Герман Еміль Фішер (1852—1919)	Німеччина	«За експерименти з синтезу речовин з сахароїдними і пуриновими групами»[9]
1903		Сванте Август Арреніус (1859—1927)	Швеція	«Як факт визнання особливого значення теорії електролітичної дисоціації для розвитку хімії»[10]
1904		Вільям Рамзай (1852—1916)	Велика Британія	«На знак визнання відкриття їм в атмосфері різних інертних газів і визначення їх місця в періодичній системі»[11]
1905		Адольф фон Байер (1835—1917)	Німеччина	«За заслуги в розвитку органічної хімії і хімічної промисловості завдяки роботам з хімії органічних барвників і гідроароматичних сполук»[12]
1906		Анрі Муассан (1852—1907)	Франція	«За отримання елементу фтору і введення в лабораторну і промислову практику електричної печі названої його ім'ям»[13]
1907		Едуард Бюхнер (1860—1917)	Німеччина	«За проведену науково-дослідну роботу з біологічної хімії і відкриття позаклітинної ферментації»[14]
1908		Ернест Резерфорд (1871—1937)	Велика Британія  Нова Зеландія	«За дослідження в області розпаду елементів в хімії радіоактивних речовин»[15]
1909		Вільгельм Оствальд (1853—1932)	Німеччина	«Знак визнання виконаної ним роботи з вивчення каталізу, а також за дослідження основних принципів управління хімічною рівновагою і швидкостями реакції»[16]
1910		Отто Валлах (1847—1931)	Німеччина	«На знак визнань його досягнень в області розвитку органічної хімії і хімічної промисловості, а також за те, що він першим здійснив роботу в області аліциклічних сполук»[17]

1911—1920

Рік	Портрет	Ім'я	Країна[7]	Обґрунтування
1911		Марія Кюрі (1867—1934)	Франція	«За видатні заслуги в розвитку хімії: відкриття елементів радію і полонія, виділення радію і вивчення природи та сполук цього чудового елементу»[18]
1912		Віктор Гріньяр (1871—1935)	Франція	«За відкриття реактиву Гріньяра, що сприяв розвитку органічної хімії»[19]
		Поль Сабатьє (1854—1941)	Франція	«За метод гідрогенізації органічних сполук у присутності дрібнодисперсних металів, який різко стимулював розвиток органічної хімії»[18]
1913		Альфред Вернер (1866—1919)	Швейцарія	«За роботу про природу зв'язків атомів у молекулах в області неорганічної хімії»[20]
1914		Теодор Вільям Річардс (1868—1928)	США	«За точне визначення атомних мас великого числа хімічних елементів»[21]
1915		Ріхард Мартін Вільштеттер (1872—1942)	Німеччина	«За дослідження фарбувальних речовин рослинного світу, особливо хлорофілу»[22]
1916	Премію не присуджували
1917	Премію не присуджували
1918		Фріц Габер (1868—1934)	Німеччина	«За синтез аміаку зі складових елементів»[23]
1919	Премію не присуджували
1920		Вальтер Герман Нернст (1864—1941)	Німеччина	«На знак визнання його робіт із термодинаміки»[24]

1921—1930

Рік	Портрет	Ім'я	Країна[7]	Обґрунтування
1921		Фредерік Содді (1877—1956)	Нідерланди	«За внесок в хімію радіоактивних речовин і за дослідження походження і природи ізотопів»[25]
1922		Френсіс Вільям Астон (1877—1945)	Велика Британія	«За зроблене з допомогою винайденого ним мас-спектрографа відкриття ізотопів великого числа нерадіоактивних елементів і за формулювання правила цілих чисел(інші мови)»[26]
1923		Фріц Прегль (1869—1930)	Австрія	«За винахід методу мікроаналізу органічних речовин»[27]
1924	Премію не присуджували
1925		Ріхард Адольф Зігмонді (1865—1929)	Німеччина,  Угорщина	«За встановлення гетерогенної природи колоїдних розчинів і за розроблені у зв'язку з цим методи, що мають фундаментальне значення в сучасній колоїдної хімії, оскільки всі прояви органічного життя врешті-решт пов'язані з колоїдним середовищем протоплазми»[28]
1926		Теодор Сведберг (1884—1941)	Швеція	«За роботи в області дисперсних систем»[29]
1927		Генріх Отто Віланд (1877—1957)	Німеччина	«За дослідження жовчних кислот і будови багатьох схожих речовин»[30]
1928		Адольф Отто Рейнгольд Віндаус (1876—1959)	Німеччина	«За роботи з вивчення будови стеринів і їх зв'язки з вітамінною групою»[31]
1929		Артур Гарден (1865—1940)	Велика Британія	«За дослідження ферментації цукру і ферментів бродіння»[32]
		Ханс фон Ейлер-Хельпін (1873—1964)	Німеччина
1930		Ганс Фішер (1881—1945)	Німеччина	«За дослідження будови геміна і хлорофілу, особливо за синтез геміна»[33]

1931—1940

Рік	Портрет	Ім'я	Країна[7]	Обґрунтування
1931		Карл Бош (1874—1940)	Німеччина	«За заслуги із запровадження і розвитку методів високого тиску в хімії, що є епохальною подією в області хімічної технології»[34]
		Фрідріх Бергіус (1884—1949)	Німеччина
1932		Ірвінг Ленгмюр (1881—1957)	США	«За відкриття і дослідження в області хімії поверхневих явищ»[35]
1933	Премію не присуджували
1934		Гарольд Клейтон Юрі (1893—1981)	США	«За відкриття важкого водню — дейтерію, використовуваного для отримання важкої води (сповільнювача в ядерних реакторах), а також як індикатор біохімічних реакцій в живій тканині»[36]
1935		Фредерік Жоліо-Кюрі (1900—1958)	Франція	«За виконаний синтез нових радіоактивних елементів»[37]
		Ірен Жоліо-Кюрі (1897—1956)	Франція
1936		Петер Йозеф Вільгельм Дебай (1884—1966)	Нідерланди	«За внесок в розуміння молекулярної структури в ході досліджень дипольних явищ і дифракції рентгенівських променів і електронів в газах»[38]
1937		Волтер Норман Говорт (1883—1950)	США	«За дослідження вуглеводів і вітаміну С»[39]
		Пауль Каррер (1889—1971)	Швейцарія	«За дослідження каротиноїдів і флавінов, а також за вивчення вітамінів А і В2»[39]
1938		Ріхард Кун (1900—1967)	Німеччина	«За його роботу з вивчення каротиноїдів і вітамінів»[40]
1939		Адольф Бутенандт (1903—1995)	Німеччина	«За роботи по статевих гормонах»[41]
		Леопольд Ружичка (1887—1976)	Швейцарія	«За роботи по поліметиленах і вищих терпенах»[41]
1940	Премію не присуджували

1941—1950

Рік	Портрет	Ім'я	Країна[7]	Обґрунтування
1941	Премію не присуджували
1942	Премію не присуджували
1943		Дьєрдь де Хевеші (1885—1966)	Угорщина	«За роботу із використання ізотопів як мічених атомів при вивченні хімічних процесів»[42]
1944		Отто Ган (1879—1968)	Німеччина	«За відкриття розщеплювання важких ядер»[43]
1945		Арттурі Ілмарі Віртанен (1895—1973)	Фінляндія	«За дослідження і винаходи в галузі агрохімії і хімії живильних речовин, особливо за метод консервації кормів»[44]
1946		Джеймс Самнер (1887—1955)	США	«За відкриття явища кристалізації ферментів»[45]
		Джон Говард Нортроп (1891—1987)	США	«За отримання в чистому вигляді вірусних білків»[45]
		Венделл Мередіт Стенлі (1904—1971)	США
1947		Роберт Робінсон (1886—1975)	Велика Британія	«За дослідження рослинних продуктів великої біологічної важливості, особливо алкалоїдів»[46]
1948		Арне Тіселіус (1902—1971)	Швеція	«За дослідження електрофорезу і адсорбційного аналізу, особливо за відкриття, пов'язане з комплексною природою білків сироватки»[47]
1949		Вільям Джіок (1895—1982)	США	«За внесок в хімічну термодинаміку, особливо в ту її галузь, яка вивчає поведінку речовин при екстремально низьких температурах»[48]
1950		Отто Пауль Герман Дільс (1876—1954)	Німеччина	«За відкриття і розвиток дієнового синтезу»[49]
		Курт Альдер (1902—1958)	Німеччина

1951—1960

Рік	Портрет	Ім'я	Країна[7]	Обґрунтування
1951		Едвін Маттісон Макміллан (1907—1991)	США	«За відкриття в області хімії трансуранових елементів»[50]
		Гленн Теодор Сіборг (1912—1999)	США
1952		Арчер Джон Портер Мартін (1910—2002)	Велика Британія	«За відкриття методу розподільної хроматографії»[51]
		Річард Лоуренс Міллінгтон Сінг (1914—1994)	Велика Британія
1953		Герман Штаудінгер (1881—1965)	Німеччина	«За дослідження в області хімії високомолекулярних речовин»[52]
1954		Лайнус Карл Полінг (1901—1994)	США	«За дослідження природи хімічного зв'язку і її застосування для визначення структури сполук»[53]
1955		Вінсент дю Віньо (1901—1978)	США	«За роботу з біологічно активними сполуками сірки, і перш за все за вперше здійснений синтез поліпептідного гормону»[54]
1956		Сиріл Норман Гіншелвуд (1897—1967)	Велика Британія	«За дослідження в області механізмів хімічних реакцій»[55]
		Микола Миколайович Семенов (1896—1986)	СРСР
1957		Александер Тодд (1907—1997)	США	«За роботи з нуклеотидів і нуклеотидних коеферментів»[56]
1958		Фредерік Сенгер (1918—2013)	США	«За встановлення структур білків, особливо інсуліну»[57]
1959		Ярослав Гейровський (1890—1967)	Чехія	«За відкриття і розвиток полярографічних методів аналізу»[58]
1960		Віллард Франк Ліббі (1908—1980)	США	«За введення методу використання вуглецю-14 для визначення віку в археології, геології, геофізиці і інших галузях науки»[59]

1961—1970

Рік	Портрет	Ім'я	Країна[7]	Обґрунтування
1961		Мелвін Калвін (1911—1997)	США	«За дослідження засвоєння діоксиду вуглецю рослинами»[60]
1962		Макс Фердинанд Перуц (1914—2002)	Велика Британія	«За дослідження структури глобулярних білків»[61]
		Джон Кендрю (1917—1997)	Велика Британія
1963		Карл Ціглер (1898—1973)	Німеччина	«За відкриття у галузі хімії та технології високомолекулярних полімерів»[62]
		Джуліо Натта (1903—1979)	Італія
1964		Дороті Кроуфут Ходжкін (1910—1994)	Велика Британія	«За визначення за допомогою рентгенівських променів структур біологічно активних речовин»[63]
1965		Роберт Бернс Вудворд (1917—1979)	США	«За внесок в дослідження органічного синтезу»[64]
1966		Роберт Сандерсон Маллікен (1896—1986)	США	«За фундаментальну роботу по хімічних зв'язках і електронній структурі молекул, здійснену за допомогою методу молекулярних орбіталей»[65]
1967		Манфред Ейген (1927—2019)	Німеччина	«За дослідження екстремально швидких хімічних реакцій, що стимулюються порушенням рівноваги за допомогою дуже коротких імпульсів енергії»[66]
		Роналд Норріш (1897—1978)	Велика Британія	«За проведене ними дослідження надшвидких хімічних реакцій за допомогою зсуву рівноваги дуже коротким імпульсом»[66]
		Джордж Портер (1920—2002)	Велика Британія
1968		Ларс Онсагер (1903—1976)	США	«За відкриття співвідношень взаємності в незворотних процесах, названих його ім'ям, які мають принципово важливе значення для термодинаміки незворотних процесів»[67]
1969		Дерек Харолд Річард Бартон (1918—1998)	Велика Британія	«За внесок у розвиток конформаційної концепції і її застосування в хімії»[68]
		Одд Хассель (1897—1981)	Норвегія
1970		Луїс Федеріко Лелуар (1906—1987)	Аргентина	«За відкриття першого цукрового нуклеотиду і дослідження його функцій в перетворенні цукру і в біосинтезі складних вуглеводів»[69]

1971—1980

Рік	Портрет	Ім'я	Країна[7]	Обґрунтування
1971		Герхард Герцберг (1904—1999)	Канада	«За його внесок в розуміння електронної структури і будови молекул, особливо вільних радикалів»[70]
1972		Крістіан Бемер Анфінсен (1916—1995)	США	«За роботу по дослідженню рибонуклеази, особливо взаємозв'язки між амінокислотною послідовністю і її біологічно активними конформаціями»[71]
		Станфорд Мур (1913—1982)	США	«За внесок в прояснення зв'язку між хімічною структурою і каталітичною дією активного центру молекули рибонуклеази»[71]
		Вільям Говард Стайн (1911—1980)	США
1973		Ернст Отто Фішер (1918—2007)	Німеччина	«За новаторську, виконану незалежно один від одного, роботу в області хімії металоорганічних, так званих сандвічевих, сполук»[72]
		Джефрі Вілкінсон (1921—1996)	Велика Британія
1974	:	Пол Джон Флорі (1910—1985)	США	«За фундаментальні досягнення в області теорії і практики фізичної хімії макромолекул»[73]
1975		Джон Воркап Корнфорт (1917—2013)	Австралія,  Велика Британія	«За дослідження стереохімії реакцій ферментативного каталізу»[74]
		Владимир Прелог (1906—1998)	Швейцарія	«За дослідження в області стереохімії органічних молекул і реакцій»[74]
1976		Вільям Нанн Ліпскомб (1919—2011)	США	«За дослідження структури боранів, що прояснюють проблеми хімічних зв'язків»[75]
1977		Ілля Пригожин (1917—2003)	Бельгія	«За роботи по термодинаміці необоротних процесів, особливо за теорію диссипативних структур»[76]
1978		Пітер Денніс Мітчелл (1920—1992)	Велика Британія	«За внесок в розуміння процесу перенесення біологічної енергії, зроблений завдяки створенню хеміосмотичної теорії»[77]
1979		Герберт Чарлз Браун (1912—2004)	США	«За розробку нових методів органічного синтезу складних боро- та фосфоровмісних сполук»[78]
		Георг Віттіг (1897—1987)	Німеччина
1980		Пол Берг (1926—2023)	США	«За фундаментальні дослідження біохімічних властивостей нуклеїнових кислот, особливо рекомбінантної ДНК»[79]
		Волтер Гілберт (нар. 1932)	США	«За їхній внесок щодо визначення послідовності основ у нуклеїнових кислотах»[79]
		Фредерік Сенгер (1918—2013)	Велика Британія

1981—1990

Рік	Портрет	Ім'я	Країна[7]	Обґрунтування
1981		Кен'їті Фукуї (1918—1998)	Японія	«За розробку теорії перебігу хімічних реакцій»[80]
		Роальд Гофман (нар. 1937)	США
1982		Аарон Клуг (1926—2018)	Велика Британія	«За розробку методу кристалографічної електронної мікроскопії та прояснення структури біологічно важливих комплексів нуклеїнова кислота — білок»[81]
1983		Генрі Таубе (1915—2005)	США	«За вивчення механізмів реакцій з перенесенням електрона, особливо комплексів металів»[82]
1984		Роберт Брюс Мерріфілд (1921—2006)	США	«За запропоновану методологію хімічного синтезу на твердих матрицях»[83]
1985		Герберт Аарон Гауптман (1917—2011)	США	«За видатні досягнення в розробці прямого методу розшифровки структур»[84]
		Джером Карлі (1918—2013)	США
1986		Дадлі Роберт Хершбах (нар. 1932)	США	«За внесок у розвиток досліджень динаміки елементарних хімічних процесів»[85]
		Ян Лі (нар. 1936)	США
		Джон Чарлз Полані (нар. 1929)	Канада
1987		Дональд Джеймс Крам (1919—2001)	США	«За розробку і застосування молекул із структурно-специфічними взаємодіями високої вибірковості»[86]
		Жан-Марі Лен (нар. 1939)	Франція
		Чарлз Педерсен (1904—1989)	США
1988		Іоганн Дайзенхофер (1904—1989)	Німеччина	«За встановлення тривимірної структури фотосинтетичного реакційного центру»[87]
		Роберт Хубер (нар. 1937)	Німеччина
		Хартмут Міхель (нар. 1948)	Німеччина
1989		Сідней Олтмен (1939—2022)	Канада,  США	«За відкриття каталітичних властивостей рибонуклеїнової кислоти»[88]
		Томас Роберт Чек (нар. 1947)	США
1990		Елайс Джеймс Корі (нар. 1928)	США	«За розвиток теорії і методології органічного синтезу»[89]

1991—2000

Рік	Портрет	Ім'я	Країна[7]	Обґрунтування
1991		Ріхард Ернст (1933—2021)	Швейцарія	«За внесок у розвиток методології ядерної магнітної резонансної спектроскопії високого розділення»[90]
1992		Рудольф Маркус (нар. 1923)	США	«За внесок в теорію реакцій переносу електрона в хімічних системах»[91]
1993		Кері Малліс (1944—2019)	США	«За винахід методу полімеразної ланцюгової реакції»[92]
		Майкл Сміт (1932—2000)	Канада	«За фундаментальний внесок у встановленні олігонуклеотидно-базованого, локально-орієнтованого мутагенезу і його розвиток для вивчення білків»[92]
1994		Джордж Ола (1927—2017)	США	«За внесок в хімію карбокатіонів»[93]
1995		Пауль Крутцен (1933—2021)	Нідерланди	«За праці з атмосферної хімії, особливо в частині процесів утворення та розкладання озону»[94]
		Маріо Моліна (1943—2020)	США
		Шервуд Роуланд (1927—2012)	США
1996		Роберт Керл (1933—2022)	США	«За відкриття фулеренів»[95]
		Гаролд Крото (1939—2016)	Велика Британія
		Річард Смолі (1943—2005)	США
1997		Пол Бойєр (1918—2018)	США	«За з'ясування ферментативного механізму, що лежить в основі синтезу аденозинтрифосфату (АТФ)»[96]
		Джон Вокер (нар. 1941)	Велика Британія
		Йенс Крістіан Скоу (1918—2018)	Данія	«За відкриття першого іон-транспортного ензиму Na+,K+-АТФази»[96]
1998		Вальтер Кон (1923—2016)	США	«За розвиток теорії функціоналу густини»[97]
		Джон Попл (1925—2004)	Велика Британія	«За розробку обчислювальних методів квантової хімії»[97]
1999		Ахмед Зевейл (1946—2016)	Єгипет  США	«За дослідження перехідних станів, що виникають під час хімічних реакцій, з використанням фемтосекундної техніки»[98]
2000		Алан Хігер (нар. 1936)	США	«За відкриття провідності в полімерах»[99]
		Алан Макдіармід (1927—2007)	США  Нова Зеландія
		Хідекі Сіракава (нар. 1936)	Японія

2001—2010

Рік	Портрет	Ім'я	Країна[7]	Обґрунтування
2001		Вільям Ноулз (1917—2012)	США	«За дослідження, що використовуються у фармацевтичній промисловості, — створення хіральних каталізаторів окислювально-відновних реакцій»[100]
		Ріоджі Нойорі (нар. 1938)	Японія
		Баррі Шарплесс (нар. 1941)	США
2002		Джон Фенн (1917—2010)	США	«За розробку методів ідентифікації та аналізу структур біологічних макромолекул, і, зокрема, за розробку методів мас-спектрометричного аналізу біологічних макромолекул»[101]
		Танака Коїті (нар. 1959)	Японія
		Курт Вютріх (нар. 1938)	Швейцарія	«За розробку застосування ЯМР-спектроскопії для визначення тривимірної структури біологічних макромолекул в розчині»[101]
2003		Пітер Егр (нар. 1949)	США	«За відкриття іонного каналу»[102]
		Родерік Маккінон (нар. 1956)	США	«За вивчення структури і механізму іонних каналів»[102]
2004		Агарон Чехановер (нар. 1947)	Ізраїль	«За відкриття убіквітин-опосередкованого розкладання білка»[103]
		Аврам Гершко (нар. 1937)	Ізраїль
		Ірвін Роуз (1926—2015)	США
2005		Роберт Граббс (1942—2021)	США	«За внесок у розвиток методу метатези в органічному синтезі»[104]
		Річард Шрок (нар. 1945)	США
		Ів Шовен (1930—2015)	Франція
2006		Роджер Девід Корнберг (нар. 1947)	США	«За дослідження механізму копіювання клітинами генетичної інформації»[105]
2007		Ґергард Ертль (нар. 1936)	Німеччина	«За дослідження хімічних процесів на поверхнях твердих тіл»[106]
2008		Мартін Чалфі (нар. 1947)	США	«За відкриття та розробку зеленого флюоресцентного білка (GFP)»[107]
		Осаму Сімомура (1928—2018)	США
		Роджер Цянь (1952—2016)	США
2009		Венкатараман Рамакрішнан (нар. 1952)	Велика Британія	«За дослідження структури та функції рибосоми»[108]
		Томас Стейц (1940—2018)	США
		Ада Йонат (нар. 1939)	Ізраїль
2010		Річард Гек (1931—2015)	США	«За реакції крос-каплінгу(інші мови), що каталізуються паладієм, в органічному синтезі»[109]
		Еїті Негісі (1935—2021)	Японія
		Акіра Судзукі (нар. 1930)	Японія

2011—2020

Рік	Портрет	Ім'я	Країна[7]	Обґрунтування
2011		Даніель Шехтман (нар. 1941)	Ізраїль	«За відкриття квазікристалів»[110]
2012		Роберт Лефковіц (нар. 1943)	США	«За дослідження рецепторів G-білків»[111]
		Браян Кобилка (нар. 1955)	США
2013		Мартін Карплус (нар. 1930)	США  Австрія	«За розвиток багатомасштабних моделей комплексних хімічних систем»[112]
		Майкл Левітт (нар. 1947)	Ізраїль  США  Велика Британія
		Арі Варшель (нар. 1940)	Ізраїль  США
2014		Ерік Бетциг (нар. 1960)	США	«За розвиток флуоресцентної мікроскопії суперроздільної здатності»[113]
		Вільям Мернер (нар. 1953)	США
		Штефан Гелль (нар. 1962)	Німеччина
2015		Томас Ліндаль (нар. 1938)	Велика Британія	«За механістичні дослідження щодо репарації ДНК»[114]
		Пол Модрич (нар. 1946)	США
		Азіз Санджар (нар. 1946)	США
2016		Жан-П'єр Соваж (нар. 1944)	Франція	«За розробку і синтез молекулярних машин»[115]
		Фрейзер Стоддарт (нар. 1942)	Велика Британія  США
		Бернард Ферінга (нар. 1951)	Нідерланди
2017		Жак Дюбоше (нар. 1942)	Швейцарія	«За розробку кріоелектронної мікроскопії для визначення структури з високою роздільною здатністю біомолекул у розчині»[116]
		Йоахім Франк (нар. 1940)	Німеччина  США
		Річард Гендерсон (нар. 1945)	Велика Британія
2018		Френсіс Арнольд (нар. 1956)	США	«За керовану еволюцію ферментів»[117]
		Джордж Сміт (нар. 1941)	США	«За фагове відображення пептидів і антитіл»[117]
		Грегорі Вінтер (нар. 1951)	Велика Британія
2019		Джон Гудінаф (1922—2023)	США	«За розвиток літій-іонних батарей»[118]
		Стенлі Віттінгем (нар. 1941)	Велика Британія
		Йосіно Акіра (нар. 1948)	Японія
2020		Емманюель Шарпантьє (нар. 1968)	Франція	«За розвиток методу редагування генома»[119]
		Дженніфер Дудна (нар. 1964)	США

2021—2030

Рік	Портрет	Ім'я	Країна[7]	Обґрунтування
2021		Беньямін Ліст (нар. 1968)	Німеччина	«За розвиток асиметричного органокаталізу(інші мови)»[120]
		Девід Макміллан (нар. 1968)	Велика Британія  США
2022		Каролін Бертоцці (нар. 1966)	США	«За розвиток клік-хімії та біоортогональної хімії»[121]
		Мортен Мелдал (нар. 1954)	Данія
		Баррі Шарплесс (нар. 1941)	США
2023		Муні Бавенді (нар. 1961)	США	«За розробку методу створення квантових точок»[122]
		Луїс Брюс (нар. 1943)	США
		Олексій Єкімов (нар. 1945)	Росія
2024		Девід Бейкер (нар. 1962)	США	«За комп'ютерний дизайн білків»[123]
		Деміс Гассабіс (нар. 1976)	США	«За прогнозування структури білка»[123]
		Джон Джампер (нар. 1985)	США  Велика Британія

---

1901–1910 • 1911–1920 • 1921–1930 • 1931–1940 • 1941–1950 • 1951–1960 • 1961–1970 • 1971–1980 • 1981–1990 • 1991–2000 • 2001–2010 • 2011—2020 • 2021—сьогодення

---

Кількість лауреатів за країнами

Нижче наведено рейтинг країн відповідно до кількості їхніх Нобелівських лауреатів з хімії. У випадку, коли вказувалася приналежність лауреата до двох країн одночасно, кожній з цих країн надається півбала.

Країна	Кількість лауреатів
США	73,5
Німеччина	29
Велика Британія	28,5
Франція	10
Японія	7
Швейцарія	6
Швеція	4
Канада	3,5
Ізраїль	4
Нідерланди	4
Данія	2
Аргентина	1
Бельгія	1
Фінляндія	1
Італія	1
Нова Зеландія	1
Норвегія	1
Австрія	1
СРСР	1
Чехословаччина	1
Угорщина	1
Єгипет	0,5
Австралія	0,5