Перовський Василь Олексійович

Перовський Василь Олексійович (*9 (20) лютого 1795(17950220) — †8 (20) грудня 1857) — російський військовий діяч, генерал-ад'ютант (1833), генерал від інфантерії (1843), граф (з 1855 року).

Перовський Василь Олексійович
Карл Брюлов. Портрет генерал-ад'ютанта графа Василя Олексійовича Перовского (1837)
Народження	9 (20) лютого 1795(1795-02-20) Почеп, Мглинський повіт, Новгород-Сіверське намісництво, Російська імперія
Смерть	8 (20) грудня 1857(1857-12-20) (62 роки) Алупка, Російська імперія[1]
Поховання	Свято-Георгіївський монастир (Балаклава)
Країна	Російська імперія
Освіта	Історико-філологічний факультет Московського державного університету[d] і МДУ[2]
Звання	генерал від кавалерії
Війни / битви	Бородінська битва і Російсько-турецька війна 1828–1829
Рід	Перовські
Нагороди

Життєпис

Нешлюбний син Олексія Розумовського, брат О. О. Перовского (Антонія Погорельського) і міністра внутрішніх справ графа Л. О. Перовського. Закінчив Московський університет. У 1818-1822 роках — ад'ютант великого князя Миколи Павловича (згодом Микола І). Протягом 1832-1842 років Перовський — оренбурзький генерал-губернатор і командир Окремого Оренбурзького корпусу. В 1839-1840 роках командував невдалим походом російських військ проти Хіви.

У 1851-1857 роках генерал-губернатор оренбурзький і самарський. В 1853-1857 роках заснував ряд укріплень на Сирдар'ї та організував Аральську воєнну флотилію. Недоброзичливо ставився до засланого Тараса Шевченка, якого поет охарактеризував у «Щоденнику», як «бездушного сатрапа і наперсника царя».

Джерела

• Довідник з історії України [Архівовано 17 січня 2008 у Wayback Machine.]

Посилання

• Перовський Василь Олексійович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 56-57.