Петрушов Олександр Валентинович

Олекса́ндр Валенти́нович Петрушов (10 жовтня 1967(19671010), Дніпропетровськ — 12 серпня 2014, Мандрикине) — український військовик, солдат Збройних сил України, боєць Добровольчого корпусу «Правого Сектору», учасник російсько-української війни.

Олександр Валентинович Петрушов
Солдат
Загальна інформація
Народження	10 жовтня 1967(1967-10-10) Дніпропетровськ
Смерть	12 серпня 2014(2014-08-12) (46 років) Мандрикине
Поховання	Дніпро
Alma Mater	НТУ ДП
Псевдо	«Шураві»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	ДУК
Війни / битви	Війна в Афганістані (1979—1989) Війна на сході України Бої за Авдіївку
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За бойові заслуги» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Пам'ятна медаль «20 років виведення військ з Афганістану» Пам'ятна медаль «25 років виведення військ з Афганістану»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петрушов.

Життєпис

Народився 10 жовтня 1967 року в місті Дніпропетровськ. Військову службу почав 1988 року в Афганістані (Кандагар), далі служив на острові Ітуруп.

Повернувшись до м. Дніпра, у 1993 році завершив навчання в Національному гірничому університеті, здобувши спеціальність на електротехнічному факультеті. Протягом десяти років працював електриком на Нижньодніпровському заводі, в подальшому став приватним підприємцем.

З квітня 2014 року — доброволець, брав участь у багатьох боях. У травні — серпні був командиром розвідувально-штурмової групи, брав участь у штурмі та визволенні Карлівки, Авдіївки, околиць м. Донецька. В кінці літа — був поданий до нагороди.

Вдень 12 серпня 2014 року автобус групи бійців ДУК потрапив у засідку на блокпосту поблизу Донецька на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине. Врятуватися вдалося тільки трьом бійцям, які потрапили в полон. Серед них був командир групи Марлен Місіратов «Татарин» та два брати Мартинових, Олег та Андрій.

Похований на кладовищі у дніпровському районі Діївка.

Лишились дружина Ольга Олександрівна та син Олег.

Нагороди

• Медаль «За бойові заслуги»;
• Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу»;
• Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»;
• Медаль «Захиснику Вітчизни»;
• Нагрудний знак «Воїну-інтернаціоналісту»;
• Пам'ятна медаль «20 років виводу військ з Афганістану»;
• Пам'ятна медаль «25 років виведення військ з Афганістану»;
• В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1];
• його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 4, місце 36.
• вшановується 12 серпня на ранковому церемоніалі загиблих українських героїв, які загинули в різні роки внаслідок російської агресії.^[2]