Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Плезіозавр
рід викопних плазунів З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Плезіозавр[2] (Plesiosaurus, досл. «близький до ящера») — рід великих вимерлих морських плазунів-завроптеригій раннього юрського періоду. Відомий за майже повними скелетами, знайденими в ліасі Англії. Характеризується маленькою головою, довгою і тонкою шиєю, широким черепахоподібним тілом, коротким хвостом і двома парами великих подовжених плавників. Він дав назву ряду Plesiosauria, до якого належить як один з найдавніших, але досить типових представників. Він містить лише один, типовий вид, Plesiosaurus dolichodeirus.
Інші види, які колись належали до цього роду, включають P. brachypterygius, P. guilielmiimperatoris та P. tournemirensis, були переведені до нових родів, таких як Hydrorion, Seeleyosaurus та Microcleidus.
Remove ads
Опис
Узагальнити
Перспектива
Plesiosaurus був плезіозавром середнього розміру, що виростав до 2,87—3,5 м у довжину[3][4]:149. Він мав близько 38—42 шийних хребці[4]:170.
У порівнянні з іншими родами плезіозаврів, Plesiosaurus має відносно невелику, довгу та вузьку голову[4]:166. Череп звіра найширший безпосередньо за очима[4]:165. Зовнішні ніздрі розташовані не на кінчику морди, а далі, ближче до очей[4]:166. На відміну від ніздрів ромалеозавра[5], вони, здається, не були пристосовані для підводного нюху[4]:165. Очні ямки мають майже круглу форму і розташовані приблизно на півдорозі вздовж довжини черепа[4]:165. Очі спрямовані вгору і в сторони[4]:166–167. Зуби плезіозавра мають вигляд «простих голкоподібних конусів», які «злегка вигнуті та мають круглий поперечний переріз». У верхній щелепі налічується від 20 до 25 зубів, а в нижній — 24 зуби[4]:165–166.
Плечовий пояс відомий лише частково, але, судячи з усього, є типовим для плезіозаврів. Він включає зрощені ключиці в передній частині, лопатки та великі воронячі кістки. Лопатки та воронячі кістки утворюють ґленоїди (суглобові западини лопатки)[4]:171. Передпліччя включає плоску, широку, серпоподібну ліктьову кістку та «міцну і стовпоподібну» променеву кістку. Зап'ястя включає шість кісток. Лапа має п'ять пальців; формула фаланг є невизначеною, але кількість для одного великого індивіда, від «великого пальця» до п'ятого «пальця», становить 4-8-9-8-6[4]:173–176.
Ребра простягаються від шиї до хвоста. Шийні ребра мають форму сокирки та дві зчленівні голівки. Спинні ребра товсті й мають тільки одну голівку. Крижові ребра «короткі, міцні та тупі або кулясті на обох кінцях». Хвостові ребра мають різну морфологію залежно від їхнього розташування вздовж хвоста: передні ребра загострені, а дистальні — «широкі й тупі»[4]:170. Плезіозавр також має гастралії, також відомі як «черевні ребра». Між плечима і тазом містяться дев'ять або більше пар гастралій.
Задні кінцівки довгі та вузькі; у дорослих вони набагато менші за передні кінцівки. Стегнові кістки прямі. Нижня частина задньої кінцівки складається з двох кісток приблизно одного розміру: міцної великогомілкової кістки та вигнутої малогомілкової кістки. У щиколотці шість кісток. Стопа має п'ять пальців. Як і у кисті, фалангова формула не є точно відомою, але принаймні становить 3-7-9-8-7 від найвнутрішнішого до найзовнішнього «пальця»[4]:176–178.
Remove ads
Історія відкриття
Узагальнити
Перспектива
Перший повний скелет плезіозавра (зразок NHMUK OR PV 22656) був виявлений ранньою палеонтологинею та мисливицею за скам'янілостями Мері Еннінг у скелях синемюрського віку нижньої групи Ліас у грудні 1823 року поблизу Лайм-Реджиса в Дорсеті, Англія[6]. Нові скам'янілості плезіозавра знаходили впродовж багатьох років у скелях Ліаської групи в Дорсеті[7][8][9] «аж до припинення видобутку в Ліаській групі на початку цього [20-го] століття»[4]:146. У 1821 році, за два роки до відкриття Еннінг, Генрі де ла Беш та Вільям Конібер використовували набагато менш повні рештки, коли давали назву плезіозавру[1]. Типовий вид плезіозавра, P. dolichodeirus, був названий і описаний Конібером у 1824 році на основі знахідок Еннінг.
Плезіозавр став однією з перших «допотопних рептилій», знайдених в Англії XIX століття. Його назва, присуджена Конібером і де ла Бешем, перекладається як «майже ящір», щоб підкреслити, що він був куди більш схожий на звичайного плазуна, ніж іхтіозавр, знайдений у тих самих гірських породах лише кілька років до того. Плезіозавр є архетипним родом Plesiosauria і першим, що був описаний, тому дав назву всьому ряду.
Remove ads
Класифікація
Узагальнити
Перспектива
Плезіозавр історично був сміттєвим таксоном. Це частково пов'язано з тим, що анатомічних або таксономічних досліджень відповідних скам'янілостей було проведено мало. Некритична таксономічна робота призвела до того, що сотні видів, що представляють більшу частину світу і більшу частину мезозою, були віднесені до плезіозавра. Жоден з видів пізнього юрського або крейдового періоду сьогодні як плезіозавр не класифікується. Аналіз ранньоюрських видів демонструє, що єдиним видом роду Plesiosaurus, є P. dolichodeirus[4]:146. Декілька інших європейських видів ранньоюрського періоду були віднесені до нових родів. Наприклад, P. brachypterygius, P. guilielmiimperatoris та P. tournemirensis були віднесені до нових родів Hydrorion, Seeleyosaurus та Occitanosaurus.
Наступна кладограма базується на аналізі Бенсона та ін., 2012, і показує положення плезіозавра в межах ряду плезіозаврів[10]:
| Pistosauria |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Remove ads
Палеобіологія
Плезіозавр харчувався переважно молюсками та равликами, а також, як вважається, белемнітами, рибою та іншою здобиччю[11]. Його U-подібна щелепа та гострі зуби були схожі на рибальську пастку. Він рухався за допомогою плавників, оскільки його хвіст був занадто коротким, щоб бути корисним для пересування.
Його довга шия могла слугувати кермом під час переслідування здобичі. Було висунуто припущення, що довга шия плезіозавра була б перешкодою при спробі прискоритися, оскільки будь-яке згинання шиї створювало б турбулентність[12]. Якщо це так, то плезіозавр мав би тримати шию прямо, щоб досягти хорошого прискорення, що ускладнювало б полювання. З цієї причини ці тварини, можливо, насправді чекали, поки здобич наблизиться до них сама, замість того, щоб намагатися її переслідувати.
Плезіозавр народжував живих дитинчат у воді, як і більшість морських змій. Дитинчата, ймовірно, жили в естуаріях, перш ніж вийти у відкритий океан.
Remove ads
Див. також
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads