Попов Володимир Геннадійович

Володи́мир Генна́дійович Попо́в (нар. 23 березня 1993(19930323) — пом. 5 вересня 2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Попов Володимир Геннадійович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	23 березня 1993(1993-03-23) Якимівка
Смерть	5 вересня 2014(2014-09-05) (21 рік) Широкине
Псевдо	«Студент»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Територіальна оборона
Формування	«Хортиця»
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Широкине
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Попов.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Попов Володимир.

Життєпис

Народився 1993 року в смт Якимівка (Якимівський район, Запорізька область). Пройшов строкову службу в лавах ЗСУ, по тому працював у Борисполі.

Призваний за мобілізацією літом 2014-го, механік-радіотелефоніст 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області «Хортиця».

5 вересня 2014 року, ще до настання «часу тиші», солдати Збройних Сил України вибили бойовиків із Широкиного та продовжили наступ в напрямі Новоазовська — розпочалися дії о 6-й ранку українською артпідготовкою, після того рушили танки і регулярні частини, за ними — Нацгвардія і добровольчі батальйони^[1]. Вранці цього дня при спробі в складі першої мотопіхотної роти, посиленої танковою ротою 17ОТБ, з боєм зайняти місто Новоазовськ під час несподіваного мінометного обстрілу загинули бійці 23 ОМПБ — старші солдати В'ячеслав Комар, Володимир Попов та солдат Юрій Демидов. Володимир їхав на броні танку, коли в нього влучив снаряд.

Тіло Володимира було захоронене в селі Заїченко Новоазовського району. Після довгих перемовин 24 жовтня його вдалося вивезти до запорізького моргу. Після проведення експертизи ДНК воїна поховали в смт Якимівка 1 грудня 2014 року.

Без Володимира лишились мама та старший брат.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• 29 вересня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2]
• орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» третього ступеня (посмертно)
• 14 жовтня 2015 року нагороджений відзнакою «За оборону Маріуполя» (посмертно).
• жовтнем 2017 року нагороджений медаллю «23 окремий батальйон „Хортиця“»
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 2, місце 23
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 вересня^[3]