Попов Павло Володимирович

Павло́ Володи́мирович Попо́в (нар. 30 червня 1991, Нововолинськ, Волинська область, Українська РСР — пом. 22 травня 2014, поблизу смт Ольгинка, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовик, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Почесний громадянин Нововолинська.

Павло Попов
Солдат
Загальна інформація
Народження	30 червня 1991(1991-06-30) Нововолинськ
Смерть	22 травня 2014(2014-05-22) (22 роки) Ольгинка, Донецька область
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	51 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бій під Волновахою
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Попов.

Життєпис

Народився Павло Попов 30 червня 1991 року в Нововолинську. Закінчив Нововолинську ЗОШ № 4^[1][2], продовжив навчання у Нововолинському ПТУ № 11^[3]. Захоплювався автомобілями та подорожами. Пройшов строкову армійську службу в навчальному центрі «Десна». Після служби працював робітником у приватному автосервісі, — завжди любив машини, двигуни та все, що пов'язане із машинобудуванням^[4].

З початком російської збройної агресії призваний до збройних сил Володимир-Волинським ОМВК за частковою мобілізацією в першій хвилі наприкінці березня 2014 року.

Солдат, стрілець-помічник гранатометника 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, м. Володимир-Волинський.

Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу селища Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під'їхали на інкасаторських машинах^[5], та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. В результаті обстрілу здетонував боєкомплект в одній з бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху.^[6] У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади^[7]. 14 жовтня в госпіталі від поранень помер 17-й боєць.

Удома у загиблого бійця залишились мати Алла Григорівна та сестра Тетяна — студентка ВУЗу, батько майбутнього героя помер, коли Павлу Попову виповнилось лише 12 років^[4][2].

Похований Павло Попов на кладовищі у рідному місті Нововолинську^[8].

Нагороди

4 червня 2015 року Указом Президента України разом із іншими бойовими побратимами, які загинули із Павлом Поповим у бою під Волновахою, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни»^[9].

Вшанування пам'яті

24 грудня 2014 року на будівлі Нововолинської ЗОШ № 4, де навчався майбутній воїн, було встановлено меморіальні дошки на честь Павла Попова та іншого загиблого героя війни — Андрія Дрьоміна, який загинув під Іловайськом^[1].

3 травня 2015 року на будівлі Нововолинського ПТУ-11, де навчався Павло Попов, було встановлено меморіальні дошки на честь Павла Попова та іншого героя війни — Романа Бірюкова, який також навчався у цьому навчальному закладі^[3].

9 квітня 2015 року у Нововолинську відбулось урочисте відкриття Стели Героям, на якій розміщені фотографії усіх жителів міста, які полягли під час Революції Гідності та війни на сході України: Сергія Байдовського, Романа Бірюкова, Сергія Бугайчука, Андрія Дрьоміна, Андрія Задорожнього, Ігора Кантора, Андрія Комаристого, Володимира Пушкарука, Олександра Свинчука та Павла Попова^[10].