Пудишев Юрій Олексійович

Юрій Олексійович Пудишев (3 квітня 1954, Калінінград, Московська область, РРФСР — 29 серпня 2021)^[2] — радянський, російський та білоруський футболіст, захисник та півзахисник, футбольний тренер дублюючого складу борисовського БАТЕ^[3].

Юрій Пудишев
Особисті дані
Повне ім'я	Юрій Олексійович Пудишев
Народження	3 квітня 1954(1954-04-03)
	Калінінград, Московська область, РРФСР
Смерть	29 серпня 2021(2021-08-29) (67 років)
	Борисов, Мінська область, Білорусь[1]
Зріст	177 см
Вага	75 кг
Громадянство	СРСР  Білорусь
Позиція	захисник, півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1971—1972	«Вимпел» (Калінінград) «Динамо» (М)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1973—1975 «Динамо» (М) 37 (3) 1976—1984 «Динамо» (Мн) 262 (23) 1984—1986 «Динамо» (М) 47 (4) 1986—1988 «Динамо» (Ст) 75 (5) 1988 «Динамо» (Б) 9 (0) 1989 «Динамо» (С) 9 (0) 1991—1993 / «Динамо» (Як) 82 (4) 1994 «Самотлор XXI» 11 (0) 2007—2008 МТЗ-РІПО 0 (0) 2010 «Динамо» (Б) 1 (0)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
1984 1984	СРСР (ол.)  СРСР	1 (0) 1 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1992	«Динамо» (Як)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис

Народився в місті Корольов Московської області. Зростав без батька, мати працювала на цементному заводі. Кар'єру гравця розпочав у місцевому клубі «Вимпел», а в 1971 році перейшов у московське «Динамо». У 1973 році переведений у першу команду, провів того ж сезону за бронзовий склад 13 матчів, відзначився 2 м'ячами. За три сезони в складі москвичів зіграв 50 матчів та відзначився 5-ма голами, в тому числі й у кубку УЄФА 1974 року. У 1976 році перейшов у мінське «Динамо», у 1982 році став чемпіоном СРСР. Загалом у футболці мінчан зіграв 297 матчів та відзначився 30-ма голами. По ходу сезону 1984 року повернувся в московське «Динамо», у складі якого в Кубку володарів кубків 1984/85 дійшов до півфіналу. У 1986-1994 роках виступав у нижчих лігах СРСР і Росії в динамівських командах Ставрополя (1986-1988), Барнаула (1988), Самарканда (1989), Якутська (1991-1993, в 1992 був головним тренером команди) і в нижньовартовську «Самотлорі-XXI» (1994).

У 1984 році провів по одному матчу за головну (28 березня 1984 року проти ФРН) й олімпійську збірні СРСР.

У Білорусі працював старшим тренером БАТЕ (1997-2003), МТЗ-РІПО (2004-2009), з 2010 року в брестейському «Динамо». З 2005 року — головний тренер молодіжної збірної Білорусі, з 2006 року — помічник головного тренера в першій збірній.

16 серпня 2007 року в віці 53 років вийшов на поле на 82-й хвилині матчу 1/16 фіналу кубку Білорусі в матчі ПМК-7 - МТЗ-РІПО, 3 вересня 2008 року також в матчі 1/16 фіналу кубку «ПМЦ-Постави» - МТЗ-РІПО зіграв 25 хвилин^[4].

25 жовтня 2010 року встановив рекорд чемпіонатів Білорусі, вийшовши на поле у віці 56 років на 90-й хвилині в матчі БАТЕ - «Динамо» (Берестя)^[5].

Статистика виступів

У збірній

Досягнення

• Чемпіонат СРСР
  • Чемпіон (1): 1982
  • Срібний призер (1): 1986
  • Бронзовий призер (1): 1983

• У спуску 33-ох найкращих футболістів СРСР: 1982 (№ 2)
• Найкращий дебютант сезону (1973)