Рокитне (селище, Сарненський район)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рокитне.

Роки́тне (колишні назви — Охотникове, Рокитно) — селище в Україні, адміністративний центр Рокитнівської селищної громади Сарненського району Рівненської області. Населення становить 6704 особи^[1] (2019). Протягом 1927—1940 років було містом.^[2]

селище Рокитне
Герб Рокитного Прапор Рокитного
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Сарненський район
Тер. громада	Рокитнівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA56080150010051265
Основні дані
Засновано	1888 (137 років)
Статус	із 2024 року
Площа	5,52 км²
Населення	▼ 6704 (01.01.2019)[1]
Густота	1236,4 осіб/км²;
Поштовий індекс	34200
Телефонний код	+380 3635
Географічні координати	51°15′47″ пн. ш. 27°14′40″ сх. д.H G O
Водойма	р. Бунів
Відстань
Найближча залізнична станція:	Рокитне-Волинське
До райцентру:
- фізична:	83 км
- залізницею:	100 км
- автошляхами:	95 км
До обл. центру:
- фізична:	83 км
- залізницею:	100 км
- автошляхами:	95 км
Селищна влада
Адреса	34200, Рівненська обл., Сарненський р-н, с-ще Рокитне, вул. Незалежності, 15
Карта
Рокитне
Рокитне
Рокитне у Вікісховищі

У селищі розташовані залізнична станція Рокитне-Волинське на лінії Коростень — Сарни^[3], скляний, каменедробильний заводи, деревообробний комбінат, медичне училище.

Географія

Селищем тече річка Бунів — права притока Льви.

Клімат

Клімат у селищі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена)^[4]. Опадів 643 мм на рік^[4] Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 31 мм.^[4] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 93 мм^[4]. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 62 мм^[4]. Пересічна температура січня — -5,7 °C, липня — 18,6 °C^[4]. Річна амплітуда температур становить 24,3 °C^[4].

Клімат Рокитного
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	−2,7	−1,4	3,3	12,5	19,3	22,9	23,9	23,1	18,4	11,8	4,6	−0,1	11,3
Середня температура, °C	−5,7	−4,7	−0,4	7,6	13,7	17,5	18,6	17,7	13,4	7,8	2,1	−2,6	7,1
Середній мінімум, °C	−8,7	−7,9	−4	2,7	8,2	12,1	13,3	12,3	8,4	3,8	−0,4	−5,1	2,9
Норма опадів, мм	38	31	31	47	59	93	89	68	57	43	43	44	643
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Історія

Виникнення Рокитного припадає на час промислового пожвавлення 1880-х років XIX століття, яке пов'язане з розбудовою робітничого містечка навколо склозаводу поблизу станції Охотникове на землях села Рокитне^[5].

До 1922 року село було відоме під назвою Охотникове, що походило від прізвища власника землі, в якого бельгійський склозаводчик єврейського походження Розенберг у 1888 році купив невелику ділянку кварцових пісків, придатних для скловаріння, і відкрили тут примітивну гуту.

Поштовхом до швидкого розвитку села стало спорудження 1898 року заводу і прокладання на початку 1900 року залізничної колії Київ — Ковель. Лінія пройшла через селище, і тут спорудили залізничну станцію Рокитне. Охотникове входило до Кисорицької волості Овруцького повіту Волинської губернії. За Ризьким мирним договором у 1921 році Охотникове відійшло до Польщі.

У 1922 році селище перейменоване на Рокитне, а залізнична станція отримала назву — Рокитне-Волинське.

1 жовтня 1933 року селище було розширене за рахунок приєднання частини території гміни Кісориче з розміщеними на ній казармами Корпусу прикордонної сторожі^[6].

У вересні 1939 року Рокитне в складі Західної України було приєднане до СРСР.

Після возз'єднання Західної та Східної України проводились роботи щодо розмежуванню районів і у 1940 році був утворений Рокитнівський район. Почали працювати перші державні органи влади. Головою виконавчого комітету районної Ради депутатів трудящих працював Поляков, головою селищної ради — Зак.

Під час німецько-радянської війни Рокитне входило до військової округи «Заграва» регіональної групи УПА-Північ^[7].

11 листопада 1944 року біля селища у засідку УПА потрапила та була розгромлена рота 205-го окремого стрілецького батальйону 16-ї бригади НКВС. Бій тривав близько 3,5 годин. За даними УПА: загинуло 117 солдатів НКВС, а власні втрати склали 4 убитих та 12 поранення^[8]. За даними радянської сторони, підрозділ НКВС втратив убитими 26 людей, пораненими 10 і одного зниклим безвісти. Втрати УПА склали 70 людей убитими^[9].

У квітні 1986 року селище постраждало від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і належить до третьої категорії населених пунктів, потерпілих від цієї катастрофи.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», утворена Рокитнівська селищна громада.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Рокитнівського району, селище ввійшло до складу Сарненського району^[10].

26 січня 2024 року, відповідно закону, селище міського типу буде перетворено на селище.

Населення

Станом на 1 січня 2019 року населення становить 6704 особи^[1].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[11]:

Мова	Відсоток
українська	98,25 %
російська	1,54 %
білоруська	0,13 %
польська	0,01 %
молдовська	0,01 %

Промисловість

Станом на грудень 2002 року в селищі працювало 5 промислових підприємств, 3 будівельні організації, 3 сільськогосподарські, 2 автотранспортні, 2 підприємства зв'язку, 2 комунальні та інші, 85—100 підприємств — приватні.

Пріоритетною галуззю промисловості в селищі є скляна промисловість. Серед промислових підприємств відомими за межами України є відкрите акціонерне товариство «Рокитнівський скляний завод», який в 1998 році святкував свій ювілей — 100-річчя з дня заснування. Питома вага продукції цієї галузі в загальному об'ємі промислового виробництва району становить 80-82 %.

Нині склозавод — це:

• підприємство, на якому річне виробництво пляшок різного асортименту становить понад 340 млн штук;
• виробник, що здійснює більше 30 % експортних поставок своєї продукції в країни Європи;
• володар більше десяти запатентованих власних розробок;
• сертифіковане за системою управління якістю ISO 9001:2008.

Суттєво наповнює бюджет селища Рокитнівський держлісгосп, який випускає в рік товарної продукції на суму більше 5 млн гривень. Це, в основному, пиловник хвойний і листяний, рубостійкий, стовпи на ДВП, фанера сировинна, дрова паливні, техсировина, тара ящична, заготовки пилені тощо.

Значну долю у випуску продукції займають товари народного споживання — дверні і віконні блоки, бетон товарний, ліжка, карнизи, штахетник, дранка штукатурна, консервна продукція.

ТзОВ «РВК-М» є виробником товарного бетону та цементних розчинів. Виробництво здійснюється на італійському бетонному заводі фірми « SAMI». Доставка бетону та розчинів проводиться автоміксерами ємністю 5 м³. Бетони РВК-М є надійним, сучасним будівельним матеріалом.

Продукція підприємства знаходить ринки збуту, в основному, в Україні, але держлісгосп займається і зовнішньоекономічною діяльністю, що становить майже 16 % реалізованої продукції. Це співпраця з фірмами Австралії, Німеччини, Польщі, Білорусі щодо експортних поставок заготовок пилених, дров технологічних, балансів соснових, живиці та ін.

У селищі триває процес приватизації та роздержавлення підприємств. Більше половини з них стали акціонерними товариствами.

Славиться рокитнівська земля своєю промисловістю будівельних нерудних матеріалів. На території району працюють 5 щебеневих заводів, серед них ТОВ «Рокитнівський спецкар'єр».

Культура і освіта

Будівля бібліотеки

У Рокитному функціонують дві середні школи, гімназія та три дитячих садки. Є в селищі медичне училище, яке готує фельдшерів, медсестер, стоматологів, зубних техніків та професійно-технічне, яке готує трактористів машиністів широкого профілю, слюсарів-ремонтників, монтажників, електрозварювальників, мулярів-штукатурів, столярів. В культурному житті селища важливе значення відіграють будинок культури, музична школа, 7 бібліотек.

виступає Народний аматорський ансамбль української пісні та Народний академічний хор селища.

На території селища діють три релігійні організації: українська православна церква, римсько-католицька та християн віри євангельської.

Бібліотеки

• Рокитнівська центральна районна бібліотека. Бібліотека обслуговує понад 2,5 тисячі читачів на рік. До послуг користувачів понад 31 000 примірників книг та 42 назви періодичних видань.
• Рокитнівська районна бібліотека для дітей. Створена в 1955 році. Загальний книжковий фонд бібліотеки на 1 січня 2015 року складає 13608 тисяч примірників видань. З них 12684 тисяч примірників книг, 888 примірників періодичних видань, аудіо та електронних видань 36. Щорічно бібліотека передплачує в середньому 35 назв газет та журналів.^[12]

Символіка

20 травня 1997 року Рокитнівська селищна рада відповідним рішенням затвердила сучасний герб та прапор Рокитного (автори проєктів — Ю. Терлецький і А. Гречило).

Герб — щит скошений зліва, у верхньому синьому полі золоті рушниця та мисливський ріжок, у нижньому золотому полі — зелені вербові віти; щит увінчує срібна міська корона.

Прапор — квадратне полотнище; на зеленому тлі — жовта квітка азалії; лінії, що відходять від середини сторін прапора, відсікають білі трикутники.

Рушниця і мисливський ріжок символізують давню назву поселення — Охотникове, зелені вербові віти вказують на сучасну назву селища (рокита — верба), синій колір у гербі та білий у прапорі означають річки й озера, якими багатий цей край, а квітка азалії підкреслює своєрідність місцевої флори. Зелений колір — ліси, які оточують селище.

Особистості

• Берташ Василь Михайлович — український політик. У 2010—2014 роках — голова Рівненської обласної державної адміністрації. Обирався депутатом Рівненської облради.
• Дежнюк Сергій Федорович — американсько-український теолог і історик.
• Лозян Мотя Архипівна (1922—2005) — народна художниця України.
• Лозян Йосип Іванович — «Заслужений раціоналізатор України», винахідник, кавалер ордена «За заслуги» III ступеню.
• Маринич Віталій Петрович (1992—2014) — солдат, Збройні сили України, учасник російсько-української війни.
• Масовець Богдан Петрович (* 1983) — начальник Управління гідрометеорології ДСНС України.
• Наливайко Степан Іванович — український сходознавець-індолог, письменник, перекладач. Член Національної спілки письменників України.
• Павлюк Олександр Миколайович (1963—2021) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Пахнюк Володимир Васильович (нар. 1967) — український правоохоронець.
• Сич Олександр Максимович — український політик, кандидат історичних наук
• Смик Ніна Василівна — письменниця.