Романій Андрій Станіславович

Андрій Станіславович Романі́й (нар. 6 грудня 1970, Дніпропетровськ) — український актор і режисер, заслужений артист України, до 2014 року провідний актор Донецького академічного українського музично-драматичного театру.

Андрій Станіславович Романій
Андрій Романій на власному весіллі, червень 2011 року
Народився	6 грудня 1970(1970-12-06) (54 роки)  Дніпропетровськ
Країна	Україна
Діяльність	актор, театральний режисер, режисер
Alma mater	Дніпропетровське театральне училище (1989) і Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Заклад	Донецький національний академічний український музично-драматичний театр і Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Нагороди	Заслужений артист України Орден «За заслуги» ІІІ ступеня [1]
Ролі	Хлестаков, Жорж Дюруа, Голохвастов, Остап Бендер
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Дніпропетровську. Закінчив Дніпропетровське театральне училище. Разом з товаришем Михайлом Кришталем поїхав до Донецька, де пройшов огляд художньої ради і отримав запрошення працювати в Донецькому музично-драматичному театрі, але відмовився від нього. Далі служив у військах ППО швидкого реагування. Після поранення був представлений до нагороди. По закінченню служби повернувся в Донецьк і з 1989 року почав працювати в трупі Донецького музично-драматичного театру.

Перша роль — принц Тарталія у виставі «Золотий апельсин».

Постановка «У джазі лише дівчата» за участю Андрія Романія отримала Гранпрі фестивалю «Театральний Донбас-2006», стала найкращою виставою VIII Міжнародного фестивалю «Мельпомена Таврії». Сам актор був відзначений дипломом за найкращу акторську роботу^[2].

У виставі за п'єсою Едварда Олбі «Хто боїться Вірджинії Вульф?» виступив як співрежисер^[3].

У рейтингу «Топ Донбасу», що проводиться виданням «Острів» посів друге місце в категорії «Перспектива Донбасу (культура)»

Визнаний найкращим комедійним артистом в Україні за 2005 рік — отримав премію Національної спілки театральних діячів України імені Володимира Довганюка^[4].

Знявся в телесеріалі «Вечірка»^[5]

Працював ведучим телевізійної програми «Кіносвіт» на телеканалі «Україна»^[6].

Разом з Михайлом Кришталем написав гімн Донецького національного університету^[7].

Під час російського вторгнення на Донбас Романій підтримував українську владу. У подальшому не переоформлювся на роботу у своєму театрі, підконтрольному ДНР, а перебрався на постійне проживання до Києва. У травні 2015 дебютував у Національному театрі імені Франка у виставі на камерній сцені «Дівка. Українська love story» за п’єсою Віри Маковій (режисер Олена Роман). Андрій Романій зіграв у ній дядька Митрофана — невдаху, напівбомжа. В інтерв'ю Романій висловив свій захват позитивним і дружнім ставленням до нього з боку київських акторів. У Донецьку в нього лишилася колишня дружина, з малолітнім сином, тому актор був змушений їздити туди у середньому раз на місяць^[8].

Родина

1 червня 2011 Андрій Романій одружився з артисткою балету Оленою Володько. Урочиста церемонія одруження проходила в парку Щербакова. В подальшому пара розлучилася, син від цього шлюбу лишився жити з Оленою в Донецьку. У Андрія Романія є ще два, старші, сини, станом на травень 2015 старший з них мешкає у Дніпропетровську, молодший в Сумах.^[8]

Ролі в театрі

• «Хто боїться Вірджинії Вульф?»^[3] — Джордж^[9][10]
• «Скандал у Гранд-Опера, або Знайдіть тенора» — Макс^[2]
• «Ці вільні метелики» — Дон
• «У джазі лише дівчата» — Джо (Жозефіна) ^[11][12][13]
• «Ladies night. Тільки для жінок»^[14][15][16]
• «За двома зайцями» — Голохвастов^[17][18]
• «Милий друг» — Жорж Дюруа
• «Кохання в стилі бароко» — Степан
• «Золотий апельсин» — принц Тарталія
• «Боїнг-Боїнг» —Бернар^[12][19]
• «Історія кохання»
• «Ревізор» — Хлестаков^[20][21]
• «Без вини винуваті»^[22]
• «Зойкина квартира» — Аметистов^[22][23]
• «Дивакуватий Журден» —Ковьєль, Пан Дебрі^[22][24]
• «Поминальна молитва» — Мотл^[25]
• «Учитель танців» — Альдемаро^[26]
• «Коломба» — Арман
• «Донна Люція» — Баберлей
• «Бал злодіїв» — Гюстав
• «Турецька шаль» — Угодкін
• «Темна історія» — Міллер
• «Дерева вмирають стоячи» — Директор
• «Мандрагора» — Лігурія
• «Як важливо бути серйозним» — Джон Вордінг
• «Шельменко-денщик» — Капітан Скворцов
• «Маленькі трагедії» — Альбер,Вальсенгам, Дон Гуан
• «Бонжур, мадам Одарія!» — Йосип Скорик
• «Плутні Скапена» — Леандр
• «Соло для годин з боєм» — Павло Есенський
• «Діамантовий дим» — Остап Бендер
• «Енеїда» — Гоша, Паланта
• «Ходжа Насреддін проти Еміра Бухарського» — Ходжа Насреддін
• «Скляний звіринець» — Том
• Гра «S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl» — Полковник Коршунов

Київський національний театр імені Івана Франка

• «Дівка. Українська love story» за п'єсою Віри Маковій (режисер Олена Роман) — дядько Митрофан
• «Три товариші» за романом Еріха Марії Ремарка (режисер Юрій Одинокий) — Отто

Інша участь у виставах

• «Хто боїться Вірджинії Вульф?» — режисер^[3]
• «Історії нашого двору» — музичне оформлення^[27]
• «Дивакуватий Журден» — консультант з фехтування^[24]

Нагороди

• Диплом за найкращу чоловічу роль регіонального фестивалю «Театральний Донбас — 96»
• Подяка Міністерства культури та мистецтв України (1997)
• Диплом за найкращу чоловічу роль регіонального фестивалю «Театральний Донбас — 98»
• Лауреат всеукраїнської акції «Золота фортуна-1998» в номінації «Найкращий різноплановий актор року»
• Диплом всеукраїнського театрального фестивалю "До нас їде " Ревізор ""
• І премія за найкращу чоловічу роль регіонального фестивалю «Театральний Донбас — 2000»
• Гран-прі театрального фестивалю «Таврійські ігри-98»
• Заслужений артист України (2001)^[28]
• Срібна медаль Академії мистецтв України (2003)
• Диплом за найкращу чоловічу роль другого плану Регіонального фестивалю «Театральний Донбас — 2004»
• Премія ім. А.Довганюка «Найкращий комедійний актор року» (2005)
• Диплом за найкращу чоловічу роль регіонального фестивалю «Театральний Донбас-2006»
• Диплом за найкращу чоловічу роль міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» (2006)