Рєпнін Микола Васильович (1834—1918)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рєпнін.

Князь Микола Васильович Рєпнін (27 березня (8 квітня) 1834(18340408), Санкт-Петербург, Російська імперія — 1 червня 1918, Київ, Українська Держава) — державний діяч Російської імперії, князь.

Рєпнін Микола Васильович
Робота Тимофія Сафонова
Член Державної ради Російської імперії
1909 — 1917
Народження:	27 березня (8 квітня) 1834  Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть:	1 червня 1918(1918-06-01) (84 роки)  Київ, Українська Держава
Країна:	Російська імперія
Освіта:	Миколаївське кавалерійське училищеd
Рід:	Рєпніни
Батько:	Василь Репнін-Волконськийd
Мати:	Балабіна Єлизавета Петрівнаd
Шлюб:	Софія Волконськаd
Діти:	Ольга Репнінаd
Нагороди:

Життєпис

Народився 8 квітня 1834 року в Санкт-Петербурзі в родині Василя Миколайовича Рєпніна-Волконського (у чині колезького асесора з 1843 року) та Єлизавети Петрівни Балабіної. Онук князя Миколи Рєпніна-Волконського, колишнього малоросійського генерал-губернатора, та його дружини Варвари, що за лінією свого батька Олексія була онучкою останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Мав молодших братів Петра (1836—1856) та Василя (1839—?) і сестру Варвару (1840/1841-1922)^[1].

Микола (за іншими даними, Василь) та Варвара Рєпніни на портреті роботи Тараса Шевченка. Січень 1844

Під час свого перебування в Яготині на початку 1844 року Тарас Шевченко створив портрет, на якому зобразив Миколу Васильовича та його сестру Варвару^[2] (за іншими даними, на портреті зображений їхній брат Василь^[3]).

Освіту здобув у Миколаївському училищі гвардійських юнкерів^[ru]. З 1854 року служив у Кавалергардському Її Величності полку^[ru]. Під час Кримської війни в 1854—1855 роках був у складі підрозділів, які захищали береги Санкт-Петербурзької губернії^[4].

У 1857—1861 роках князь працював у російському посольстві в Парижі.

1862 року князеві надали військове звання ротмістра.

1865 року Миколу Рєпніна обрали пирятинським, 1878 — київським повітовим предводителем дворянства. За два роки, 1880 року, його обрали предводителем дворянства Київської губернії.

З 1866 року князь проживав у маєтку в Яготині, де впорядкував архіви, бібліотеку та колекції. Займався громадськими справами, зокрема, дбав про розвиток освіти, культури та науки. 1908 року Микола Рєпнін запропонував провести в Києві Всеросійську виставку; після її відкриття в 1913 році князь став її головою та опікуном^[5].

1888 року князь був обраний київським почесним мировим суддею. 1892 року йому дали придворне звання гофмейстера, 1905 року — обергофмейстера. У 1894 та 1896 роках він був членом Сільськогосподарської ради Міністерства землеробства.

1901 року портрет князя написав художник Тимофій Сафонов^[5].

У 1909—1917 роках князь Микола Рєпнін був членом Державної ради Російської імперії.

Помер 1 червня 1918 року в Києві.

Родина

Був одружений із княгинею Софією Дмитрівною Волконською. У шлюбі народилося двоє дітей^[1][6]:

• Вадим (1869—1912), одружений із Надією Вадимівною Семічевою; у шлюбі народилося двоє синів:
  • Дмитро (1890—1960);
  • Ігор (1892—1970);
    • Микола (1919—1981);
• Ольга (1872—1953), одружена з герцогом Георгієм Лейхтенберзьким^[ru].

Нагороди

• Орден Святої Анни
• Орден Святого Володимира
• Орден Святого Станіслава
• Орден Святого Олександра Невського^[7]
• Медаль «За бездоганну службу»
• Медаль «За 15 років служби»
• Медаль «У пам'ять 300-річчя царювання дому Романових»^[5][8]