Дьюла Сакс

Дьюла Сакс (угор. Sax Gyula, 18 червня 1951, Будапешт — 25 січня 2014^[3][4]) — угорський шахіст, суддя міжнародного класу (Міжнародний арбітр) від 1995 року, гросмейстер від 1974 року.

Дьюла Сакс
1979 рік 1979 рік
Оригінал імені	Sax Gyula
Країна	Угорщина
Народження	18 червня 1951(1951-06-18) Будапешт
Смерть	25 січня 2014(2014-01-25) (62 роки) Будапешт
Поховання	Кечкемет[1][2]
Титул	Міжнародний майстер (1972) Гросмейстер (1974)
Піковий рейтинг	2610 (січень 1988 року)
Нагороди та відзнаки

Шахова кар'єра

Від середини 1970-х до першої половини 1990-х років належав до числа провідних угорських шахістів, а також до розширеної світової еліти. Першого успіху досягнув 1972 року, ставши в Гронінгені чемпіоном Європи серед юнаків до 18 років. За це досягнення був удостоєний звання міжнародного майстра, два роки по тому став гросмейстером.

У своїй кар'єрі переміг або поділив 1-ше місце на турнірах які проходили, зокрема, в таких містах як Реджо-Емілія (1973/74), Загреб (1975), Вінковці (1976), Лас-Пальмас (1978), Амстердам (1979, турнір IBM, а також 1983), Вршац (1981, меморіал Борислава Костіча), Смедеревська-Паланка (1982), Марибор (1996, меморіал Васі Пірца), Блед (1999), Братто (2003), Егер (2004), Балатонлель (2004), Гаркань (2005), а також Залакарош (2006).

Неодноразово брав участь у міжзональних турнірах, двічі квіліфікувавшись до претендентських матчів. Однак у них ніколи не проходив до другого раунду. 1987 року переміг у Суботиці^[5] (рік по тому програв у Сент-Джоні 1½ — 3½ Найджелові Шорту)^[6]. 1990 року в Манілі посів 5-те місце^[7] (наступного року поступився у Вейк-ан-Зеє 4½ — 5½ Вікторові Корчному)^[8].

У 1972—2000 роках десять разів узяв участь у шахових олімпіадах, найвищого успіху досягнув у 1978 році в Буенос-Айрес, де угорці здобули золоту медаль. У своєму олімпійському доробку має також дві срібні медалі (у 1972 і 1980 роках), а також бронзову 1978 року (в особистому заліку на 3-й шахівниці). Дворазовий медаліст командного чемпіонату світу, який відбувся 1985 року в Люцерні (золото у особистому заліку на 3-й шахівниці і срібло у командному заліку). П'ятиразовий медаліст командних чемпіонатів Європи: золотий (в особистому заліку 8-й шахівниці 1973 року), двічі срібний (у командному заліку в 1977 i 1980 роках), а також двічі бронзовий (у командному заліку в 1973 i 1983 роках)^[9].

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 січня 1988 року, досягнувши 2610 пунктів ділив тоді 15-17-е місце в світовій класифікації ФІДЕ, водночас ділив 2-3-тє місце (позаду Золтана Ріблі, разом з Лайошем Портішом) серед угорських шахістів^[10].

Зміни рейтингу

Зміни рейтингу Ело^[11]