Святошинські дачі

Свято́шинські да́чі — колишнє дачне селище у Святошині (Київ), яке проіснувало у 1897—1919 роках. Було забудоване дачними будинками і садибами за зразками закордонних курортних вілл у стилях історизму, еклектики й модерну^[1].

Святошинські дачі
Загальна інформація
50°27′16″ пн. ш. 30°22′20″ сх. д.
Країна	Україна
Адмінодиниця	Святошинський район
Транспорт
Метрополітен	«Житомирська»  «Святошин»
Залізнична інфраструктура	Святошин
Карта
Святошинські дачі Святошинські дачі (Київ)
Святошинські дачі у Вікісховищі

Дачні селища навколо Києва

Докладніше: Київські дачі

У другій половині ХІХ — початку ХХ ст. у Києві спостерігався дачний бум. Навколо міста виросли два кільця дачних поселень. Святошинські дачі забудовувалися у так званому «першому колі» київських дач.

Дачне селище у Святошині

1897 року під дачі відвели 225 десятин (близько 250 га) землі з Києво-Межигірського лісу уздовж Берестейського шосе. Територію розпланували на 450 ділянок, які віддали з торгів в оренду на 99 років. Фінансовими питаннями і розбудовою селища займалося створене на кооперативних засадах «Товариство сприяння благоустрою дачної місцевості Святошин». На його замовлення міські архітектори Олександр Кривошеєв і Олександр Хойнацький розробили 24 типи проєктів дачних будівель, що мали від двох до восьми кімнат^[2].

Швидкому розвиткові Святошина сприяло прокладення 1900 року вузькоколійної лінії (Святошинського трамвая) спочатку на кінській, а з 1901 року електричній тязі^[2]. 1901 року відкрили залізничну станцію Святошин, а 1902 року через селище проклали Києво-Ковельську лінію залізниці^[3].

Щорічно селище до міської скарбниці сплачувало близько 30 тисяч карбованців орендної плати. Але все одно у Святошині бракувало водогону, вуличного освітлення, тротуарів і бруківки^[4].

• 
  План Святошинських дач, 1909
• 
  Святошинський трамвай на 4-й просіці
• 
  Залізнична станція Святошин

У 1911 році тут відкрили в новопобудованому будинку кінотеатр.

У 1912 році у Святошин проклали телефонну лінію^[5].

Планувальна структура

Різдву Христовому за мотивами «З нами Бог»

Святошин у поезії В. Стуса
Я раптом з туги, з затканого неба,
із забуття, з безмежної розлуки,
од довгої надсади захмелілий,
на Брест-Литовський упаду проспект,
на ту Четверту просіку зчужілу,
де лиш глушливий гуркіт автостради
мені повість, що серця лячне гупання
б’є з рідною землею в однотон...

повна версія

І вже коли задуманим дівчатком,
що перед цілим світом завинило
дитинячою чистотою погляду
і немічністю власної цноти,
ти неквапливо із трамваю вийдеш
і перейдеш дорогу, щоб пірнути
в надзірних сосон кострубатий смерк,
тоді пірву я серце за тобою,
обранившись по чагарях колючих,
пильнуючи твій слід, котрий од краю
душі моєї ліг на цілий світ.

В. Стус. «Палімпсести»^[6]

Планувальна структура Святошина складалася з ліній-вулиць і поперечних просік. Брест-Литовське шосе розділяло територію на дві частини: північну та південну.

У південній частині пролягали вулиці Львівська (тодішня Пушкінська), Верховинна (Петропавлівська), Котельникова (Південна). Перпендикулярно розкреслювали І просіка або Східна вулиця (тепер Петрицького), ІІ просіка або Георгіївська вулиця (Крамського), ІІІ просіка або Паркова вулиця (Кричевського), IV просіка або Церковна вулиця (Кільцева дорога) і V просіка або Борщагівська вулиця (Живописна).

У кварталі між вулицями Парковою, Петропавлівською і Пушкінською існував громадський парк із бюветом (нині на місці парку розташовано гімназію східних мов).

У північній частині паралельно до шосе пролягали вулиці Північна (тепер Васкула), Гранична, Межигірська і Лугова (не збереглися). Їх перетинають вулиці Біличанська (тепер Чорнобильська), Трамвайна (проспект Палладіна), Торгова (Поповича).

На розі вулиць Північної і Торгової розміщувався Торговий (Базарний) майдан.

На території дачного селища діяли комерційне училище Долинської, 47-е Пушкінське змішане трикласне училище, приватна школа, вечірні класи для дорослих і бібліотека Товариства тверезості. Тут також розташовувалися санаторій Сувальського та А. Рокочі, гідропатична лікарня Сувальського на Південній вулиці, пошта і телеграф, фотоательє Роштанова, аптеки, лазня, бакалійна та інші крамниці, пожежна дружина.

У театрі, побудованому 1902 року у громадському парку, влаштовувалися театральні вистави, концерти і гуляння.

Два ставки облаштували для відпочинку, купання і катання на човнах.

На Торговому майдані функціонували базар і ресторан^[2].

• 
  Трамвайна колія й аптечний склад (зліва)
• 
  Бювет і театр у громадському парку
• 
  Базарний майдан
• 
  Святошинське комерційне училище
• 
  Зона відпочинку на Святошинському ставку
• 
  Святошинська дача (вул. Львівська, 80)

Історичні споруди

Найкращими вважалися ділянки, розташовані уздовж Брест-Литовського шосе і квартали від Першої до Третьої просіки, відповідно від Східної вулиці (Петрицького) до Паркової (Кричевського).

Селище забудували малоповерховими дерев'яними і мурованими дачними будиночками та нечисленними громадськими спорудами^[4].

Зруйновані пам'ятки

• Миколаївська церква, збудована у 1907, зруйнована у 1930-ті роки (Берестейський проспект, 111)
• Дерев'яний будинок театру у громадському парку, 1902 року (вул. Паркова)
• Дерев'яна дача гласного міської думи Стефана Лесіша, знищена у 1990-х роках (проспект Перемоги, 119)^[7]
• Садиба, межі ХІХ —ХХ сторіччя (Львівська вулиця, 15)^[8]
• Двоповерховий будинок (Львівська вулиця, 62), в одній з квартир якого у 1965—1972 роках мешкав Василь Стус^[9]

• 
  Святошинський храм святого Миколая
• 
  Дача Стефана Лесіша (зруйнована) (проспект Перемоги, 119)

Збережені пам'ятки

• Дача з мезоніном у стилі історизму, межа ХІХ —ХХ сторіччя (проспект Перемоги, 130)^[10]
• Залізнична станція у формі модернізованого цегляного стилю, 1901 (Святошинська вулиця, 15),
• Садиба Бахарєва І. К., межа ХІХ —ХХ сторіччя (Львівська вулиця, 3)^[11]
• Дача з каріатидами у формах «київського ренесансу», 1905—1908 (Львівська вулиця, 18-а)^[12]
• Дачний будинок початку ХХ сторіччя (Львівська вулиця, 34)^[13]
• Дача Іполита Дьякова, 1905—1908 (Львівська вулиця, 80)^[14][15]
• Будинок у формі модерну (вулиця Крамського, 10)^[16].

• 
  Дача з каріатидами, 1905—1908 (Львівська вулиця, 18-а)
• 
  Садиба Бахарєва (Львівська, 3)
• 
  Дача з мезоніном (проспект Перемоги, 130)
• 
  Будинок (вулиця Крамського, 10)

Припинення існування дачного селища

1919 року Святошин включили до складу Києва. Більшовики націоналізували дачні і громадські будівлі. Найкращі споруди передали під оздоровниці, дитячі інтернати і табори відпочинку^[17].

У 1930-х роках у селищі збудували кілька споруд громадського призначення у формах неокласицизму з елементами конструктивізму, які поставили на облік пам'яток архітектури та історії:

• Будинок громадського призначення, 1937—1938 (Верховинна вулиця, 13)^[18]
• Адміністративний будинок, кінець 1930-х років (Львівська вулиця, 8/6)^[19]
• Інтернат для іспанських дітей, перша половина 1930-х років (Львівська вулиця, 25)^[20]
• Шкільний будинок у стилі неокласицизму (вулиця Ореста Васкула, 54)^[21]

У 1962—1971 роках житлова забудова і магістралі із транспортною розв'язкою докорінно змінили характер колишнього дачного селища^[1].

• 
  Будинок з елементами конструктивізму, 1937—1938 (Верховинна, 13)
• 
  Шкільний будинок на вулиця Ореста Васкула, 54