Скіфська плита

Скі́фська плита́, Скі́фська платфо́рма — платформенна область з байкальським або частково герцинським фундаментом, прикритим могутнім осадовим чохлом. У рельєфі Скіфської плити переважають рівнини Північного Кавказу і Степового Криму. Є частиною структури Середземноморського геосинклінального поясу. СП займає значну частину північно-західного шельфу Чорного моря, центральну частину Азовського моря та Рівнинний Крим. У районі північно-західного шельфу Чорного моря СП простягається в субширотному напрямку смугою, що має ширину 150—180 км; її південною границею є материковий схил Чорноморської глибоководної котловини.

   1. Український щит

   2. Ковельський виступ

   3. Волино-Подільська плита

   4. Карпатська складчаста система

   5. Західноєвропейська платформа

   6. Дніпровсько-Донецька западина

   7. Воронезька антекліза

   8. Донецька складчаста область

   9. Причорноморська западина

   10. Скіфська плита

   11. Кримська складчаста система

СП простягається від масиву Північної Добруджі на заході до Північного Каспію на сході в субширотному напрямку смугою шириною 150—180 км. На півдні СП від глибоководної Чорноморської западини відокремлює Одер-Кавказький лінеамент. У будові плити виділяються великі тектонічні елементи — складчаста зона Добруджі і Придобруджинський палеозойський прогин. Вони відрізняються один від одного віком фундаменту, стратиграфічними особливостями осадового чохла, походженням та історією формування. Складчаста споруда Добруджі розташовується в західній частині СП і з заходу обмежена глибинними розломами (Лунковіца-Консул, Печеняга-Камена). Південною границею є околиця СП, східна межа проходить по Одеському розлому, на півночі — по Кагул-Георгіївському тектонічному шву. Придобруджинський палеозойський перікратонний прогин розташований з північно-західної частини плити. Південно-західним кордоном прогину є Кагул-Георгіївський розлом, що відокремлює прогин від складчастої зони Добруджі. На заході прогин виположується і зчленовується з Передкарпатським прогином. Одеський розлом є східним кордоном, а північний борт прогину переходить в південний схил Українського щита. За Арцизським розломом, амплітуда якого збільшується з півночі на південь, розташований виступ Зміїний, обмежений з усіх боків розломами.

У будові фундаменту СП виділяються два структурних комплекси: верхній і нижній. Нижній структурний комплекс складний древніми породами, які були зім'ті в складки в байкальську епоху складчастості. Верхній структурний комплекс представлений палеозойськими породами, дислокованими головним чином в герцинську епоху складчастості, внаслідок чого зазнали впливу більше молодих тектонічних рухів. У будові гетерогенного складчастого фундаменту СП беруть участь утворення ранньо- і піздньобайкальського, герцинського і кімерійського структурних комплексів, що розвивалися в евгеосинклінальних умовах. Складчастий фундамент байкальського віку, метаморфізований до амфіболітової і/або зеленосланцевої фацій, передбачається на Чорноморсько-каламітському валу і валу Губкіна.

Осадовий чохол СП представлений, в основному, відкладами альпійського структурного комплексу, у складі якого виділяються: нижньокрейдовий, верхньокрейдовий-еоценовий, олігоцен-нижньоміоценовий і середньоміоцен-антропогеновий структурні поверхи.

Фундамент представлений сланцево-вапняковою товщею, зібраною в складки; чохол — морськими осадовими товщами юри, крейди і палеогену (пісковики і піски, вапняки, мергелі, глини), а також морськими, лиманово-морськими і континентальними відкладеннями неогену і антропогену. Обмежена на півночі південним краєм Східно-Європейської платформи, а на півдні — складчастими структурами Гірського Криму, Керченського півострова і Північного Кавказу.