Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Старий Ропськ
село в Росії З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Старий Ропськ (літописний Ропеськ[1], рос. Старый Ропск) — село в Росії, у Климівському районі Брянської області. Входить до Новоропського сільського поселення. Населення становить 202 осіб (2010). У селі міститься пам'ятка української козацької архітектури XVIII століття — церква Різдва Пресвятої Богородиці.
Remove ads
Положення
Лежить над річкою Ірпою, за 3 км від села Новий Ропськ[2][3].
Історія
Узагальнити
Перспектива
Руська доба
Ропськ був осідком удільного Ропського князівства. Вперше згадується як Ропеськ в Іпатіївському літописі під 1159 роком, коли княгиня та дружина Ізяслава Давидовича знайшла тут прихисток, звідки князь Ярослав Всеволодович провів її до міста Гомія до свого чоловіка[4]:
У Гетьманщині та Російській імперії
1620 року село Ропськ з довколишніми селами були надані у володіння поляку Салтану, який створив тут власницьку Ропську волость[4]. Після створення держави Війська Запорозького (України), село належало до Топальської сотні Стародубського полку Гетьманщини[4]. У 1665 році гетьман Іван Брюховецький надав селище Ропськ у володіння Михайлові Рубцю, що було підтверджено у 1670 році універсалом гетьмана Дем'яна Многогрішного[4]. Втім 1679 року, після того, як син Михайла Рубця Іван був засуджений за підробку документів, гетьман Іван Самойлович відібрав у Рубців волость та приєднав її до гетьманських володінь[4].
За переписом Малоросії 1723 року, було селом Ропської волості, мало 24 козацьких дворів, 37 дворів «ґрунтових» посполитих і 27 хат «бобилів»[4]. 1741 року Ропська волость була подарована Іванові Неплюєву, але у серпні 1742 року її було передано від Неплюєва до Олексія Розумовського, від якого волость успадкував його брат і колишній гетьман Кирило Розумовський[4]. Згідно зі статистичним описом Малоросії 1781 року, село належало графові Розумовському, тут налічувалося разом 129 дворів і 182 хати, з них козацьких: 45 дворів, 60 хат і 4 бездвірних хат; козацьких підсусідських: 6 дворів, 7 хат і 4 бездвірних хат; селянських: 70 дворів, 91 хата і 4 бездвірних хат; підсусідських «різночинських»: 8 дворів і 12 хат[4].
Після ліквідації полкового устрою Гетьманщини у часи входження до Російської імперії село Старий Ропськ належало до Новоропської волості Новозибківського повіту Чернігівської губернії[2]. Станом на 1859 рік Старий Ропськ (Робськ) був державним селом, у якому налічувалося 136 дворів і 1121 мешканець (537 чоловіків і 584 жінок), діяла православна церква та сільська розправа[6]. Село тоді лежало на транспортній дорозі з Новозибкова до Новгород-Сіверського[6]. У 1885 році у селі було 170 дворів і 1151 житель, православна церква, школа, 2 маслобійні заводи та 4 вітряних млини[7]. За переписом населення Російської імперії 1897 року в селі мешкало 1426 осіб (640 чоловіків та 786 жінок), з них 1414 православних[8]. У 1901 році село замешкував 1761 житель (878 чоловіків і 883 жінок)[2].
Українська державність у 1917—1918 роках
Після того, як у 1917 році було повалено російське самодержавство, Українська Центральна Рада 10 (23) червня 1917 року у Першому Універсалі проголосила про автономію України у складі Росії[9]. У Тимчасовій інструкції, яку Тимчасовий уряд Росії надіслав Генеральному секретаріатові УЦР, повноваження українського уряду поширювалися серед інших й на Чернігівську губернію, але без Новозибківського повіту[10]. Проте Третім Універсалом Української Центральної Ради від 7 (20) листопада 1917 проголошувалося про створення автономної Української Народної Республіки, до якої серед іншого повністю увійшла Чернігівська губернія[11]. Четвертий Універсал Української Центральної Ради від 9 (22) січня 1918 року проголосив незалежність Української Народної Республіки[12]. Після російської радянської окупації України Стародубщина формально залишалася у складі маріонеткової Радянської України до 1919 року[13].
Радянські часи
Згідно з договором про кордон між РСФРР і УСРР у травні 1919 року, Стародубщину було передано до складу РСФРР і приєднано до Гомельської губернії[13]. З 1926 року — у складі Брянської губернії[13], з 1929 року — Західної області, з 1937 року — Орловської області[13]. З 1944 року в Брянській області[13].
Сучасність
У липні 2014 року, під час гібридної війни Росії проти України, у лісі біля Старого Ропська розташовувався табір російської військової техніки[16].
Remove ads
Населення
За переписом 2002 року чисельність населення села становило 267 осіб[14]. За переписом 2010 року в Новому Ропську проживало 202 осіб[15].
Пам'ятки
- Дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці (Пречистенська церква)[17]. Пам'ятка української козацької архітектури XVIII століття[18]. Точний час побудови залишається невідомим[17]. За одним з припущень, зведена за часів гетьмана Івана Мазепи (1687—1709)[18]. Історик Василь Слободян датує її 1730 роком[19].
Особистості
Народилися
- Іван Філонов (1912—1989) — український радянський діяч, інженер-металург.
Пов'язані із селом
- Семен Гаркуша (1739—?) — запорозький козак, гайдамака, деякий час переховувався в Ропську[20].
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads