Староайдарська волость

Староайдарська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Старобільського повіту Харківської губернії із центром у слободі Старий Айдар.

Староайдарська волость
Центр	Старий Айдар
Площа	12 295 (1885)
Населення	4282 осіб (1885)
Густота	31.9 осіб / км²

Станом на 1885 рік складалася з 9 поселень, 4 сільських громад. Населення — 4282 особи (2202 чоловічої статі та 2080 — жіночої), 616 дворових господарств^[1].

Земля волості

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	9196	1960
Приватної власності	3006	1359
Іншої власності	93	75
Загалом	12295	3394

Основні поселення волості станом на 1885:

• Старий Айдар — колишня державна слобода при річці Айдар за 70 версти від повітового міста, 1435 осіб, 208 дворових господарства, православна церква, школа, поштова станція.
• Лобачев — колишній державний хутір при річці Сіверський Донець, 573 особи, 83 дворових господарства.
• Переділик — колишній державний хутір при річці Айдар, 642 особи, 93 дворових господарств.
• Щастя (Ковалинка) — колишнє державне село, 661 особа, 96 дворових господарств.

Найбільші поселення волості станом на 1914 рік^[2]:

• слобода Старий Айдар — 2891 мешканець;
• село Щастя — 1230 мешканців.

Старшиною волості був Микола Хомич Касьянов, волосним писарем — Василь Паїсович Іоффа, головою волосного суду — Семен Олексійович Кузьмін.

Джерела

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
• рос. дореф. Памятная Книжка Харьковской губерніи. Издана Харьковскимъ Губернскимъ Статистическимъ Комитетомъ. Харьковъ. Въ Университетской типографіи. 1862. IV + 234 с.
• Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)