Статкевич Микола Вікторович

Микола Вікторович Статкевич (біл. Мікала́й (Міко́ла) Ві́ктаравіч Статке́віч, Mikałáj (Mikóła) Víktaravič Statkiévič; нар. 12 серпня 1956, Лядна, Случького району, Мінської області, Білорусь) — лідер Білоруської соціал-демократичної партії (Народна Громада)^[ru]. Один із засновників громадського об'єднання «Білоруське об'єднання військових». Кандидат технічних наук, підполковник запасу.

Статкевич Микола Вікторович біл. Мікала́й (Міко́ла) Ві́ктаравіч Статке́віч Mikałáj (Mikóła) Víktaravič Statkiévič
Статкевич Микола Вікторович
Голова Білоруської соціал-демократичної партії (Народна Громада)
з 25 листопада 2007
Народження:	12 серпня 1956(1956-08-12) (69 років) Лядна, Слуцький район, Мінська область, Білоруська РСР
Національність:	білорус
Країна:	СРСР  Білорусь
Релігія:	православний
Освіта:	Мінське вище інженерне ракетно-зенітне училище
Ступінь:	кандидат технічних наук
Партія:	Білоруської соціал-демократичної партії (Народна Громада)
Батько:	Viktar Statkevičd
Шлюб:	Maryna Adamovichd
Військова служба
Звання:	Підполковник
Нагороди:	Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився в сім'ї вчителів. 1978 року закінчив Мінське вище інженерне зенітне ракетне училище ППО. В 1978—1982 роках служив у радянському війську в Мурманській області. Там вступив у КПРС, з якої вийшов 1991 року на знак протесту проти розгону демонстрантів у Вільнюсі. 1982 року вступив в ад'юнктуру Мінського вищого інженерного зенітно-ракетного училища. 1993 року звільнений із білоруського війська за місяць до захисту докторської дисертації за виступ проти Домовленості про колективну безпеку з Вірменією і Таджикистаном, де тривала війна. Внаслідок розголосу Верховна Рада Білорусі ухвалила домовленість з умовою не посилати білоруські війська в місця воєнних дій^[1].

Файл:Statkievic1998.jpg

Микола Статкевич, 1998

1995 року обраний головою БСДГ на зміну Олега Турсова. Після об'єднання з Соціал-демократичною партією Народної Згоди і створення Білоруської соціал-демократичної партії (Народна Громада) став головою БСДП (НГ).

З 2003 року — лідер «Європейської коаліції».

31 травня 2005 року разом з Павлом Северинцем був засуджений до трьох років примусової праці за організацію протесту супроти фальсифікації результатів виборів до парламенту. 2006 року міжнародна організація «Amnesty International» визнала Миколая Статкевича в'язнем сумління^[2]. У липні 2007 року звільнений за амністією.

2009 року конгрес «Європейської коаліції» висунув Миколая Статкевича як кандидата в президенти. 2010 року зареєстрований кандидатом на вибори президента Білорусі.

26 травня 2011 року засуджений до шести років позбавлення волі в колонії посиленого режиму^[3]. 22 серпня 2015 року помилуваний і випущений на свободу^[4].

Ув'язнення

У Гомелі 14 грудня 2021 року було оголошено вирок шести політв'язням, яким інкримінували організацію «масових заворушень» у Білорусі під час підготовки та проведення президентських виборів у 2020 році. За рішенням суду Микола Статкевич отримав 14 років позбавлення волі посиленого режиму^[5].

Протягом п'яти місяців 2023 року на Статкевича 9 разів накладали покарання. Його кілька разів відправляли до ШІЗО, позбавляли права на побачення, можливості отримувати посилки^[6].

14 грудня 2023 року Європейський парламент прийняв резоюцію, що вимагала негайного звільнення Статкевича та всіх 1.500 політв'язнів Білорусі^[7].

11 вересня 2025 року Лукашенко звільнив понад 50 політв'язнів через зняття санкцій з Белавіа^[8]. Статкевич, як і інші заручники Лукашенка, відправився до литовського кордону, але відмовився його перетинати й повернувся до Білорусі, де був повторно затриманий^[9][10].

Нагороди

• Три медалі збройних сил СРСР.
• Премія імені Віллі Брандта^[11]
• Премія імені Юрія Захаренко^[12]
• Премія імені Сахарова (2020)^[13]