Східна Румелія

Східна Руме́лія (болг. Източна Румелия; осман. روم‌ایلی شرقی ولایتی‎, трансліт. Rumeli-i Şarkî Vilayeti; грец. Ανατολική Ρωμυλία, трансліт. Anatoliki Romylia) — автономна область у складі колишньої Османської імперії, створена на Берлінському конгресі 1878 року на півдні сучасної Болгарії.

Східна Румелія болг. Източна Румелия осман. روم‌ایلی شرقی ولایتی грец. Ανατολική Ρωμυλία
Автономна провінція Османської імперії (під Болгарським контролем від 1885 року)
1878 – 1908
Східна Румелія: історичні кордони на карті Болгарське князівство (темно-зелений) і Східна Румелія (світло-зелений) після Берлінського конгресу в 1878, формально в персональній унії з 1886.    Східна Румелія    Болгарське князівство
Столиця	Пловдив
Державний устрій	Автономна провінція
Історія
• Берлінський трактат	13 липня 1878
• Анексія Болгарією	18 вересня 1885
• Номінальне відновлення Османського суверенітету	17 квітня 1886
• Включена у склад Болгарії	5 жовтня 1908
Населення
Попередник Наступник Едірне (вілаєт) Болгарське князівство
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Східна Румелія

Історія Болгарії
Стародавність
Караново культура
Культура Вінча
Варненський некрополь
Фракія
Одриське царство
Мезія
Середньовіччя
Булгари
Південні слов'яни
Велика Булгарія
Перше болгарське царство
Західне болгарське царство
Друге болгарське царство
Відінське царство
Добруджанське князівство
Османська Болгарія
Болгарія у складі Османської імперії
Болгарське національне відродження
Новітня Болгарія
Болгарське князівство
Східна Румелія
Третє болгарське царство
Народна Республіка Болгарія
Республіка Болгарія
Портал «Болгарія» переглянути обговорити редагувати

Історія

До її складу увійшли землі південної Болгарії: землі Сливенського і Філіппопольського санджаків, а також двох каз Адріанопольського санджака. Ці землі, за Сан-Стефанським договором, повинні були увійти до складу Болгарії, але Берлінським конгресом з них утворена була автономна османська провінція, яка перебувала під безпосередньою і політичною владою султана, що полягала в управлінні особливим генерал-губернатором, призначуваним султаном з християн за згодою держав.

Після перевороту 18 вересня 1885 року Східна Румелія фактично об'єднана з Болгарським князівством. У 1896 році, коли Порта визнала принца Фердинанда болгарським князем, вона одночасно з цим призначила його генерал-губернатором Східної Румелії. За берлінським трактатом, Східна Румелія обіймала область верхньої Мариці і Тунджі, була обмежена з півночі Балканами, зі сходу Чорним морем, із заходу вододілом Маріци й Іскера, а з півдня смугою, проведеною з заходу на схід між 41° 36'і 42° 12' північної широти.

Приєднання Східної Румелії до Болгарії не отримало остаточної санкції великих держав, що підписали Берлінський трактат. Константинопольська конференція 24 березня 1886 року затвердила тільки передачу керування автономною областю Східна Румелія болгарському князеві на 5 років. За переписом 1887 року населення Болгарського князівства разом зі Східною Румелією становило 3 154 375 осіб, при цьому площа власне Болгарського князівства становила 63 045 км², в тому числі площа Східної Румелії — 33 590 км². На 1990 рік населення Східної Румелії становило 1 099 984 осіб.

Генеральні губернатори

• Александр Богоріді (1879—1884)
• Гаврил Кристевич (1884—1885)
• Фердинанд I (цар Болгарії)

Галерея

• 
  Герб 1741 року Румелії, пізніше прийнятий за герб Східної Румелії
• 
  Органічний устав^[bg] — конституція Східної Румелії

Див. також

• Румелія

Література

• М. С. Бур'ян. Константинопольська конференція послів 1885 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання

• Румелия // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Болгария//Большой энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона [Архівовано 9 листопада 2011 у Wayback Machine.], (дополнение к статье) [Архівовано 11 листопада 2011 у Wayback Machine.]