Збройні сили Туреччини

Збройні сили Туреччини (ЗСТ; тур. Türk Silahlı Kuvvetleri, TSK) — збройні сили Турецької Республіки. Вони складаються з сухопутних військ, військово-морських сил (у тому числі військово-морської авіації та морської піхоти) і повітряних сил. Жандармерія і берегова охорона мають правоохоронні органи та військові функції, працюють як компоненти сил внутрішньої безпеки в мирний час і підпорядковуються Міністерству внутрішніх справ. У воєнний час вони підпорядковуються армії та флоту.

Збройні сили Туреччини
Türk Silahlı Kuvvetleri
Гасло	'Etkin.Caydırıcı.Saygın'
Засновані	3 травня, 1920
Види збройних сил
* Сухопутні війська * Військово-морські сили * Повітряні сили * Головне командування жандармерії * Командування берегової охорони
Штаб	Чанкая[en], Анкара, Туреччина
Командування
Верховний головнокомандувач	Президент Реджеп Таїп Ердоган
Міністр оборони	Міністр Хулусі Акар
Начальник генерального штабу	генерал Яшар Гюлер
Людські ресурси
Вік	18, 21-41 років[1]
Призов	12 місяців[1]
Населення у призовному віці	21.079.077 ч., віком 16-49 (оц. 2010[1]), 20.558.696 ж., віком 16-49 (оц. 2010[1])
Придатних для військової служби	17.664.510 ч., віком 16-49 (оц. 2010[1]), 17.340.816 ж., віком 16-49 (оц. 2010[1])
Щорічно досягають призовного віку	700.079 ч. (оц. 2010[1]), 670.328 ж. (оц. 2010[1])
Активні службовці	410.500 (2014)[2]
Резерв	185.630 (2013)[3]
Витрати
Бюджет	₺ $ 18.185.000.000 (2015)[4]
Відсоток у ВВП	2,29 % (2015)[1]
Промисловість
Національні постачальники	MKEK ASELSAN BMC FNSS GIRSAN TISAS Havelsan Transvaro TAI Otokar Roketsan TÜBİTAK Gölcük Naval Shipyard Akdal Arms
Закордонні постачальники	США  Німеччина  Велика Британія  Італія  Південна Корея  Греція  Франція  Іспанія  КНР  Швейцарія  Росія  Ізраїль  Австралія  Нідерланди Норвегія  Швеція  Іран  Куба  Австрія  Білорусь  Угорщина  Болгарія  Бельгія ПАР  Сінгапур  Сербія  Тайвань  Канада  Філіппіни  Україна  Пакистан  Бразилія  Індія  Грузія  Азербайджан  Румунія  Молдова  Данія  Індонезія  Аргентина  Чилі  Португалія  Саудівська Аравія  Марокко  Алжир  Туніс  Лівія  Йорданія  Судан  Єгипет  Ліван  ОАЕ Перу  Мексика  Фінляндія  Албанія  В'єтнам  Польща  Хорватія  Колумбія  Еквадор  Люксембург  Ефіопія  Чад  Нігер  Нігерія  Малайзія  Боснія і Герцеговина  Бруней Північна Македонія  Шрі-Ланка  Таїланд  Афганістан  Руанда  Бурунді  Венесуела  Малі  Монголія  Кенія  Бахрейн  Джибуті  Сомалі  Бенін  Словенія  Сенегал ДР Конго  Республіка Конго  Буркіна-Фасо  Кот-д'Івуар  Гана  Гвінея  Катар  Оман  Уганда  Гамбія
Річний імпорт	$1,540 млн. (2014)[5]
Річний експорт	$1,647 млн. (2014)[6]
Історія
Військова історія Туреччини
Однострої та звання
Військові звання Туреччини
Нагороди
Військові нагороди Туреччини
Збройні сили Туреччини у Вікісховищі

Начальник Генерального штабу є Головнокомандувачем Збройних Сил. У воєнний час він виступає як Головнокомандувач від імені президента, який представляє Вище військове командування ЗСТ від імені Великих національних зборів Туреччини.^[7] Крім того, Генеральний штаб координує військові відносини з державами-членами НАТО та іншими дружніми країнами.

Історія збройних сил Туреччини почалася з їх формування після розпаду Османської імперії. Турецька армія вважала себе охоронцем кемалізму, офіційної державної ідеології, особливо її акценту на секуляризмі. Ставши членом НАТО в 1952 році, Туреччина розпочала комплексну програму модернізації своїх збройних сил. Турецька армія направила 14 936 військовослужбовців для участі у Корейській війні разом із Південною Кореєю та НАТО. Наприкінці 1980-х років розпочався другий процес реструктуризації. Збройні сили Туреччини беруть участь у бойовій групі ЄС^[en] під контролем Європейської ради, італо-румунсько-турецькій бойовій групі. ЗСТ також надає оперативний персонал для ініціативи Єврокорпусу багатонаціональних армійських корпусів ЄС і НАТО.

Історія

• Військова історія Туреччини^[en]

Війна за незалежність

Докладніше: Турецька війна за незалежність

Перше курдське повстання

• Курдсько-турецький конфлікт

Друга світова війна

Докладніше: Друга Каїрська конференція (1943)

Корейська війна

Кіпр

Курдсько-турецький конфлікт

Війна в Боснії та Косово

Війна в Афганістані

Структура

ЗСТ складаються з трьох основних гілок. Вони мають активні людські ресурси в розмірі близько 1 000 000 осіб (У поєднанні чисельність близько 1 041 900 персоналу, якщо включати запаси та воєнізовані сили). До 36 700 осіб можуть бути розміщені на Північному Кіпрі.

Армія

У 2008 році турецька армія налічувала близько 402 000 активного персоналу і є другою за величиною армією в НАТО після США.

Повітряні сили

Докладніше: Повітряні сили Туреччини

ПС Туреччини керує одним з найбільших бойових флотів НАТО. Вони налічують близько 60 100 активних кадрів.

Флот

Докладніше: Військово-морські сили Туреччини

ВМС Туреччини налічує близько 48 600 активного персоналу і повна водотоннажність флоту близько 259 000 тонн, бригаду-амфібію морської піхоти, кілька загонів командос і дві сили спеціального призначення.: SAS і SAT

Жандармерія

Турецька жандармерія відповідає за підтримку законності та правопорядку в сільській місцевості, яка не підпадає під юрисдикцію регулярних поліційних сил. Жандармерія має близько 250 000 активного персоналу. Вона несе відповідальність перед Міністерством внутрішніх справ у період мирного часу.

Берегова охорона

Турецька берегова охорона несе відповідальність за підтримання закону і порядку в турецьких територіальних водах. Вона налічує близько 2200 активних співробітників. Вона несе відповідальність перед Міністерством внутрішніх справ у період мирного часу.

Витрати на збройні сили

Військовий бюджет

	Туреччина
Рік	в млрд дол. США	в % від ВВП
2012	18 184	2,3 %
2011	17 906	2,3 %
2010	17 690	2,4 %
2009	17 275	2,6 %
2008	16 119	2,3 %
2007	15 924	2,3 %
2006	16 511	2,5 %
2005	15 799	2,5 %
2004	16 689	2,8 %
2003	18 287	3,4 %

Галерея

• 
  Турецькі морські командос, спільні навчання з авіаносцем США
• 
  Турецький ударний вертоліт T-129
• 
  Човен Берегової охорони у Боспорській протоці