Турнір претендентів

Турнір претендентів — шаховий турнір, організований ФІДЕ починаючи з 1950 року, щоб визначити претендента на звання чемпіона світу з шахів. Його переможець здобуває право на матч за світову першість проти чинного чемпіона світу.

На початку своєї історії проводився раз на три роки, але після розколу чемпіонату світу на початку 1990-х років, а потім зі змінами у визначенні претендента, турнір проводиться через різні часові проміжки.

Організація

Турнір претендентів 1956 (Амстердам): 10 гравців

Кількість гравців на турнірі змінювалася в різні роки, від восьми до п'ятнадцяти. Більшість з них потрапляли через міжзональний турнір, хоча деякі проходили напряму, без необхідності грати в міжзональному.

Перший міжзональний/кандидатський цикл Чемпіонату світу відбувся 1948 року. До 1965 року турнір проводився за круговою системою. Від 1965 року проходив у вигляді матчів за олімпійською системою упродовж кількох місяців. У 1995–1996 роках чинний чемпіон світу ФІДЕ (Анатолій Карпов) також вступив у кандидатські матчі на стадії півфіналу, тому переможець був чемпіоном світу ФІДЕ.

ФІДЕ припинила проводити турніри/матчі претендентів після 1996 року, але потім вони повернулися в іншій формі під час циклу чемпіонату світу з шахів 2007.

Від 1993 по 2006 рік "класичний" Чемпіонат світу проводився окремо від ФІДЕ. В рамках його циклів також пройшло три кандидатські турніри (у 1994–1995, 1998 і 2002 роках) кожного разу з різними спонсорами і за іншими форматами. В одному з цих випадків замість його переможця 1998 року Олексія Широва у матчі за звання чемпіона світу 2000 грав інший шахіст.

Результати претендентських турнірів

У нижченаведених таблицях показано учасників і результати всіх міжзональних і кандидатських турнірів, а також матчів за звання чемпіона світу. Гравці, показані в дужках курсивом, (Бондаревський, Ейве, Файн і Решевський у 1950 році, Ботвинник в 1965 році, Фішер в 1977 році, Карлсен у 2011 році) кваліфікувались у турнір претендентів, або потрапили в нього завдяки посіву, але не зіграли. Гравці, позначені курсивом та зірочкою, (Штейн* у 1962 та 1965 роках і Бронштейн* у 1965 році) не зіграли в турнірі претендентів через правило, що обмежувало кількість гравців з однієї країни. Шахісти, перераховані після тих, які позначені курсивом, (Флор у 1950 році, Геллер у 1965 році, Спаський у 1977 році, Грищук у 2011 році) кваліфікувались лише завдяки відмові від участі гравців у дужках.

Стовпчик "посіяний у фінал" зазвичай стосується чинного чемпіона, але має інший сенс у випадку Чемпіонату світу з шахів 1948, у якому п'ять гравців були посіяні на чемпіонський турнір, класичний Чемпіонат світу із шахів за версією ФІДЕ 2000, у якому двох гравців було відібрано в чемпіонський фінал, чемпіонату світу з шахів 2005, у якому вісім гравців було відібрано у фінальний турнір чемпіонату і чемпіонату світу з шахів 2007, у якому четверо гравців було відібрано у фінальний турнір чемпіонату.

1948-96: Міжзональні і претендентські турніри

Роки	Формат міжзонального турніру	Кваліфікувались через міжзональний турнір	Посіяні в турнір претендентів	Формат турніру претендентів	Переможець(ці) турніру претендентів	Посіяний(ні) у фінал	Чемпіонський фінал
1948	Жодного	У 1946–1947 роках ФІДЕ вирішила провести турнір між шістьма. ФІДЕ вибрала Файна і Кереса як переможців турніру АВРО 1938, якого визнала Турніром претендентів. Решевського вибрали як багаторазового чемпіона США, Ботвинника як чемпіона СРСР, Ейве як колишнього чемпіона світу, Смислова як одного з кількох радянських гросмейстерів. Рубен Файн знявся з турніру 1948 року.				5 гравців, Ботвинник, Смислов, Керес, Решевський, Ейве	Гаага/ Москва 1948 п'ятиколовий турнір, 1. Ботвинник 14 / 20 2. Смислов 11 3.-4. Керес, Решевський 10½ 5. Ейве 4
1948–51	Сальтшьобаден 1948 (Стокгольм) 1948 20 гравців, одноколовий турнір, 8 кваліфікувалося	1. Бронштейн, 2. Сабо, 3. Болеславський, 4. Котов, 5. Лілієнталь, 6.-9. Найдорф, Штальберг, (Бондаревський[1]), Флор	Смислов, Керес (Ейве, Файн, Решевський)	Будапешт 1950 10 гравців, двоколовий турнір 1.-2. Болеславський, Бронштейн 3. Смислов; 4. Керес	Бронштейн (виграв матч плей-оф проти Болеславського)	Ботвинник (чемпіон 1948)	Москва 1951 матч з 24 ігор Нічия 12–12, Ботвинник зберіг звання
1952–54	Сальтшьобаден 1952 (Стокгольм) 1952 21 гравець, одноколовий турнір, 8 кваліфікувалося	1. Котов, 2.-3. Тайманов, Петросян, 4. Геллер, 5.-8. Авербах, Штальберг, Сабо, Глігорич	Бронштейн, Болеславський, Смислов, Керес, Решевський, Найдорф,[2] Ейве[3]	Цюрих 1953 15 гравців, двоколовий турнір 1. Смислов 2.-4. Бронштейн, Керес, Решевський	Смислов	Ботвинник (чемпіон 1951)	Москва 1954 матч з 24 ігор Нічия 12–12, Ботвинник зберіг звання
1955–57	Гетеборг 1955 21 гравець, одноколовий турнір, 9 кваліфікувалося	1. Бронштейн, 2. Керес, 3. Панно, 4. Петросян, 5.-6. Геллер, Сабо, 7-9. Філіп, Пільник, Спаський	Смислов	Амстердам 1956 10 гравців, двоколовий турнір 1. Смислов 2. Керес	Смислов	Ботвинник (чемпіон 1954)	Москва 1957 Смислов виграв 12½–9½
1958	Рематч					Ботвинник, Смислов	Москва 1958 Ботвинник виграв 12½–10½
1958–60	Порторож 1958 21 гравець, одноколовий турнір, 6 кваліфікувалося	1. Таль, 2. Глігорич, 3.-4. Петросян, Бенко, 5.-6. Олафссон, Фішер	Смислов, Керес	Югославія 1959[4] 1959 8 гравців, чотириколовий турнір 1. Таль; 2. Керес; 3. Петросян; 4. Смислов	Таль	Ботвинник (чемпіон 1958)	Москва 1960 Таль виграв 12½–8½
1961	Рематч					Ботвинник, Таль	Москва 1961 Ботвинник виграв 13–8
1962–63	Стокгольм 1962 23 гравці, одноколовий турнір, 6 кваліфікувалося	1. Фішер, 2.-3. Геллер, Петросян, 4.-5. Корчной, Філіп, 6.-8. Штейн*, Бенко[5]	Таль, Керес	Кюрасао 1962 8 гравців, чотириколовий турнір 1. Петросян; 2. Керес;[6] 3. Геллер; 4. Фішер	Петросян	Ботвинник (чемпіон 1961)	Москва 1963 Петросян виграв 12½–9½
1964–66	Амстердам 1964 24 гравці, одноколовий турнір, 6 кваліфікувалося	1.-4. Смислов, Ларсен, Спаський, Таль, 5. Штейн*, 6. Бронштейн*, 7. Івков, 8.-9. Портіш[7]	Керес, (Ботвинник), Геллер	1965: 8 гравців, матчі Півфінали: Спаський переміг Геллера Таль переміг Ларсена	Спаський переміг Таля у фіналі	Петросян (чемпіон 1963)	Москва 1966 Петросян виграв 12½–11½
1967–69	Сус 1967 23 гравці, одноколовий турнір, 6 кваліфікувалося	1. Ларсен, 2.-4. Корчной, Геллер, Глігорич, 5. Портіш, 6.-8. Решевський[8]	Спаський, Таль	1968: 8 гравців, матчі Півфінали: Корчной переміг Таля Спаський переміг Ларсена	У фіналі Спаський переміг Корчного	Петросян (чемпіон 1966)	Москва 1969 Спаський виграв 12½–10½
1970–72	Пальма-де-Майорка 1970 24 гравці, одноколовий турнір, 6 кваліфікувалося	1. Фішер, 2.-4. Ларсен, Геллер, Гюбнер, 5.-6. Тайманов, Ульманн	Петросян, Корчной	1971: 8 гравців, матчі Півфінали: Петросян переміг Корчного Фішер переміг Ларсена	У фіналі Фішер переміг Петросяна	Спаський (чемпіон 1969)	Рейк'явік 1972 Фішер виграв 12½–8½
1973–75	1973: Два одноколових міжзональних турніри по 18 гравців; з кожного кваліфікувалося по 3 гравці	Ленінград 1973: 1.-2. Корчной, Карпов, 3. Бірн;	Спаський, Петросян	1974: 8 гравців, матчі Півфінали : Корчной переміг Петросяна Карпов переміг Спаського	У фіналі Карпов переміг Корчного	Фішер (чемпіон 1972)	1975: Карпов виграв через відмову Фішера
		Петрополіс 1973: 1.Мекінг, 2.-4.: Портіш, Полугаєвський[9]
1976–78	1976: Два одноколових міжзональних турніри по 20 гравців; з кожного кваліфікувалося по 3 гравці	Біль 1976: 1. Ларсен, 2.-4. Петросян, Портіш[10]	Корчной, (Фішер), Спаський	1977-78: 8 гравців, матчі Півфінали : Корчной переміг Полугаєвського Спаський переміг Портіша	У фіналі Корчной переміг Спаського (1977–78)	Карпов (чемпіон 1975)	Баґйо 1978 Карпов виграв 6–5 після 32 ігор (без урахування нічиїх)
		Маніла 1976: 1. Мекінг, 2.-3. Полугаєвський, Горт
1979–81	1979: Два одноколових міжзональних турніри по 18 гравців; з кожного кваліфікувалося по 3 гравці	Рига 1979: 1.-2. Таль, Полугаєвський, 3.-4. Адор'ян;[11]	Корчной, Спаський	1980: 8 гравців, матчі Півфінали: Корчной переміг Полугаєвського Гюбнер переміг Портіша	У фіналі Корчной переміг Гюбнера	Карпов (чемпіон 1978)	Мерано 1981 Карпов виграв 6–2 після 18 ігор (без урахування нічиїх)
		Ріо-де-Жанейро 1979: 1.-3. Портіш, Петросян, Гюбнер
1982–85	1982: Три одноколових міжзональних турніри по 14 гравців; з кожного кваліфікувалося по 2 гравці	Лас-Пальмас 1982: 1. Ріблі, 2. Смислов;	Корчной, Гюнер	1983-84: 8 гравців, матчі Півфінали: Каспаров переміг Корчного Смислов переміг Ріблі	У фіналі Каспаров переміг Смислова (1984)	Карпов (чемпіон 1981)	Москва 1984-85 Необмежений матч припинено після 48 ігр за рахунку 5–3 на користь Карпова (без урахування нічиїх)
		Толука 1982: 1.-2. Портіш, Торре
1985		Москва 1982: 1. Каспаров, 2. Бєлявський;				перегравання : Карпов, Каспаров	Москва 1985 матч з 24 ігор Каспаров виграв перегравання 13–11
1986	Рематч					Карпов, Каспаров	Лондон/Ленінград 1986 Каспаров виграв 12½–11½
1985–87	1985: Три одноколових міжзональних турніри по 16-18 гравців; з кожного кваліфікувалося по 4 гравці	Біль 1985: 1. Ваганян, 2. Сейраван, 3. Соколов, 4.-6. Шорт;[12]	Корчной, Ріблі, Смислов, Спаський[13] (посіяний на турнір) Карпов (посіяний у фінал 1987)	Монпельє 1985: 16 гравців, одноколовий турнір, 1.-3. Юсупов, Соколов, Ваганян, 4.-5. Тімман[14]	Лінарес 1987: У фіналі Карпов здолав переможця матчу (Соколова).	Каспаров (чемпіон 1985)	Севілья 1987 Матч з 24 ігор Нічия 12–12, Каспаров зберіг звання
		Таско 1985: 1. Тімман, 2. Ногейрас, 3. Таль, 4. Спраггетт;
		Туніс 1985: 1. Юсупов, 2. Бєлявський, 3. Портіш, 4.-5. Чернін[15]		1986: 4 гравці грали два раунди матчів: Юсупов переміг Тіммана; Соколов переміг Ваганяна і Юсупова.
1987–90	1987: Три одноколових міжзональних турніри по 17-18 гравців; з кожного кваліфікувалося по 3 гравці	Суботиця 1987: 1.-3. Сакс, Шорт, Спілмен;	Соколов, Тімман, Ваганян, Юсупов, Спраггетт[13] Карпов (посіяний у другий раунд)	1988: 14 гравців грали один раунд матчів, 1989: Карпов приєднався до переможців у чвертьфіналі Півфінали (1989): Карпов переміг Юсупова Тімман переміг Спілмена	У фіналі Карпов переміг Тіммана (1990)	Каспаров (чемпіон 1987)	Нью-Йорк/Ліон 1990 Каспаров виграв 12½–11½
		Сірак 1987: 1.-2. Салов, Хьяртарсон, 3.-4. Портіш;[16]
		Загреб 1987: 1. Корчной, 2.-3. Сейраван, Ельвест
1990–93	Маніла 1990 Турнір за швейцарською системою з 64 гравців, 11 кваліфікувалося	1.-2. Гельфанд, Іванчук, 3.-4. Ананд, Шорт, 5.-11. Сакс, Корчной, Гюнер, Ніколич, Юдасін, Долматов, Дрєєв	Тімман, Юсупов, Спілмен Карпов (посіяний у другий раунд)	1991: 14 гравців, грали один раунд матчів, 1991: Карпов приєднався у чвертьфіналі Півфінали (1992): Шорт переміг Карпова Тімман переміг Юсупова	У фіналі Шорт переміг Тіммана (1993)	Каспаров (чемпіон 1990)	Лондон, вересень-жовтень 1993: Каспаров переміг Шорта 13–8 під егідою ПША;
							Нідерланди[17] /Джакарта[18] вересень-листопад 1993: Карпов переміг Тіммана 12½–8½ під егідою ФІДЕ
1993–95 (ПША)	Гронінген грудень 1993 Турнір за швейцарською системою з 54 гравців, 7 кваліфікувалося	1.-2. Адамс, Ананд, 3.-7. Камський, Крамник, Тівяков, Гулько, Романишин	Шорт	1994-95: 8 гравців, матчі Півфінали : Камський переміг Шорта Ананд переміг Адамса	У фіналі Ананд переміг Камського (1995)	Каспаров (чемпіон ПША 1993)	Нью-Йорк вересень–жовтень 1995 матч з 20 ігор Каспаров виграв 10½–7½
1993–96 (ФІДЕ)	Біль 1993, липень турнір за швейцарською системою на 73 гравці, 10 кваліфікувалося	1. Гельфанд, 2.-9. Ван дер Стеррен, Камський, Халіфман, Адамс, Юдасін, Салов, Лотьє, Крамник, 10.-15. Ананд[19]	Тімман, Юсупов	1994: 12 гравців грали два раунди матчів.	Півфінали (лютий 1995): Карпов переміг Гельфанда, Камський переміг Салова		Еліста 1996 матч з 20 ігор Карпов виграв 10½–7½
			Карпов (посіяний у півфінали)	1995: Карпов приєднався до переможців (Гельфанд, Камський, Салов) у півфіналах.

Окремі титули 1997–2006

Після 1996 року більше не було міжзональних турнірів, але ФІДЕ продовжувала організовувати квалафікаційні зональні турніри.

Класичні чемпіонати світу (1998–2004)
Роки	Формат претендентських турнірів	Сіяні у претендентські турніри			Переможець(ці) претендентських турнірів	Сіяний у фінал	Чемпіонський фінал
1998 (класичний)	Касорла, травень–червень 1998 року матч з 10 ігор	Крамник, Широв (за рейтингом)[20]			Широв виграв 5½–3½	Каспаров (чемпіон 1995)	Матч так і не відбувся
2000 (класичний)	Жодного			Двоє гравців посіяні у фінал: Каспаров (чемпіон 1995); Крамник (за рейтингом)[21]			Лондон: жовтень- листопад 2000 року матч з 16 ігор Крамник виграв 8½–6½
2002–2004 (класичний)	Дортмунд 2002, липень попередній: двоколовий турнір на чотири гравці; Півфінали: перші місця з кожної групи грають проти других з іншої в міні-матчах	Попередні:[22] група 1: 1. Широв, 2.Топалов, 3.Гельфанд, 4.Луц група 2: 1.Барєєв, 2.Леко, 3.Адамс, 4.Морозевич Півфінали : Леко переміг Широва, а Топалов переміг Барєєва.			У фіналі Леко переміг Топалова)	Крамник (чемпіон 2000)	Бриссаго: вересень–жовтень 2004 матч з 14 ігор Нічия 7–7, Крамник зберіг звання
Чемпіонати ФІДЕ (1997–2005)
Рік	Формат турніру претендентів	Посіяний у турнір претендентів			Фіналісти		Чемпіонський фінал
1997–1998 (ФІДЕ)	Гронінген грудень 1997, 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою	100 гравців,[23] Чвертьфіналісти: Адамс, ван Велі, Шорт, Красенков, Гельфанд, Дрєєв, Ананд і Широв.[24]			Ананд (переміг Адамса в претендентському фіналі) Карпов (чемпіон ФІДЕ 1996)		Лозанна: січень 1998 матч з 6 ігор нічия 3–3; Карпов виграв плей-оф у швидкі шахи 2–0
1999 (ФІДЕ)	Лас-Вегас липень–серпень 1999, 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою	100 гравців,[25] чвертьфіналісти: Крамник, Адамс, Мовсесян, Akopian, Широв, Нісіпяну, Халіфман, Ю. Полгар[26]			півфінали: Халіфман переміг Нісіпяну, Акопян переміг Адамса		Лас-Вегас 1999 матч з 6 ігор Халіфман виграв 3½–2½
2000 (ФІДЕ)	Нью-Делі (6 раундів)/фінал у Тегерані листопад–грудень 2000 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою, фінал відбувся в Тегерані	100 гравців,[27] чвертьфіналісти: Ананд, Халіфман, Адамс, Топалов, Ткачов, Грищук, Широв і Барєєв[28]			півфінали: Ананд переміг Адамса, Широв переміг Грищука		Тегеран грудень 2000 матч з 6 ігор Ананд виграв 3½–½
2001–2002 (ФІДЕ)	Москва листопад–грудень 2001 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою з відносно швидким контролем часу	128 гравців,[29] Чвертьфіналісти: Ананд, Широв, Іванчук, Лотьє, Свідлер, Гельфанд, Пономарьов і Барєєв			півфінали: Пономарьов переміг Свідлера, Іванчук переміг Ананда		Москва Січень 2002 матч з 8 ігор Пономарьов виграв 4½–2½[30]
2004 (ФІДЕ)	Триполі червень–липень 2004 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою з відносно швидким контролем часу	128 гравців,[31] чвертьфіналісти: Топалов, Харлов, Касимджанов, Грищук, Раджабов, Домінгес, Адамс, Акопян[32]			півфінали: Адамс переміг Раджабова, Касимджанов переміг Топалова		Триполі липень 2004 матч з 6 ігор Нічия 3–3; Касимджанов виграв плей-оф у швидкі шахи 1½–½[30]
2005 (ФІДЕ)	Жодного			8 гравців посіяні у фінал: Касимджанов (чемпіон ФІДЕ); Адамс (фіналіст ФІДЕ 2004); Ананд, Морозевич, Топалов (за рейтингом), Леко (класичний фіналіст 2004),[33] Ю. Полгар і Свідлер (за рейтингом)			Сан-Луїс (Аргентина): 8 гравців, двоколовий турнір, вересень–жовтень 2005 1. Топалов : 10/14 2.-3. Ананд і Свідлер : 8½/14 4.Морозевич: 7/14
Об'єднання
2006	Об'єднувальний матч			Топалов (чемпіон ФІДЕ), Крамник (класичний чемпіон)			Еліста жовтень 2006 матч з 12 ігор Нічия 6–6, Крамник виграв плей-оф у швидкі шахи 2½–1½

2007–дотепер: об'єднаний титул

Після об'єднання титулів ФІДЕ і "класичного" як кваліфікацію на турнір претендентів запроваджено Кубок світу і серію Гран-прі.

Роки	Формат кваліфікації	Кваліфікувались	Посіяні в турнір претендентів	Формат турніру претендентів	Переможець(ці) турніру претендентів	Посіяні у фінал	Чемпіонський фінал
2005–2007	Кубок світу з шахів 2005 Ханти-Мансійськ листопад–грудень 2005 128 гравців, 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою; + міні-матчі для визначення місць від 1 до 16. 10 кваліфікувалося	1.Пономарьов, 2.Аронян, (3.Бакро,[34]) 4.Грищук, 5.Барєєв, 6.Гельфанд, 7.Рублевський, 8.Гуревич, 9.Камський, 10.Карлсен, 11.Малахов	Касимджанов, Леко, Адамс, Ю. Полгар (5-8-ме місця чемпіонату 2005), Широв, Бакро (за рейтингом)	Еліста: травень–червень 2007 16 гравців, два раунди матчів, 4 гравці кваліфікувались у чемпіонський турнір	Аронян, Гельфанд, Грищук, Леко[35]	Ананд, Свідлер, Морозевич (2–4-те місця 2005); Крамник[36] (чемпіон 2006)	Мехіко: вересень 2007 8 гравців, двоколовий турнір 1. Ананд 9/14 2.-3. Крамник і Гельфанд: 8/14
2008	Рематч					Крамник, Ананд	Бонн, жовтень 2008 матч з 12 ігор Ананд виграв 6½–4½, зберігши титул.
2007–2010	Кубок світу з шахів 2007 Ханти-Мансійськ листопад–грудень 2007 128 гравців, 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою	У фіналі Камський переміг Широва 2½-1½.	Топалов (чемпіон ФІДЕ 2005)	Софія лютий 2009, матч з 8 ігор	Топалов виграв 4½-2½	Ананд (чемпіон 2008)	Софія квітень–травень 2010 матч з 12 ігор Ананд виграв 6½–5½, зберігши титул.
2008–2012	Гран-прі ФІДЕ 2008–2010 2 кваліфікувалося[37]	Аронян, Раджабов (Грищук)[37]	(Карлсен) Грищук,[37] Крамник (за рейтингом), Камський,[38] Топалов,[39][40] Мамед'яров[41]	Казань травень 2011,[42] 8 гравців, матчі півфінали: Гельфанд переміг Камського; Грищук переміг Крамника	У фіналі Гельфанд переміг Грищука 3½–2½	Ананд (чемпіон 2010)	Москва, травень 2012 матч з 12 ігор, нічия 6–6, Ананд виграв плей-оф у швидкі шахи 2½–1½, зберігши титул
	Кубок світу з шахів 2009 Ханти-Мансійськ листопад–грудень 2009 128 гравців, 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою (1-й кваліфікується)	У фіналі Гельфанд переміг Пономарьова
2011–2013	Кубок світу з шахів 2011 Ханти-Мансійськ серпень–вересень 2011 128 гравців, 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою (перші троє кваліфікувались)	Свідлер, Грищук, Іванчук	Гельфанд[43] Карлсен, Аронян, Крамник[44] Раджабов[41]	Лондон 2013Лондон[45] березень 2013 двоколовий турнір з 8 гравців	Карлсен (виграв турнір претендентів на тай-брейку)	Ананд (чемпіон 2012)	Ченнаї, листопад 2013 матч з 12 ігор Карлсен виграв 6½–3½
2012–2014	Гран-прі ФІДЕ 2012–2013 2 кваліфікувалося	Топалов, Мамед'яров	Ананд[46] Аронян, Карякін[47] Свідлер[41]	Ханти-Мансійськ 2014Ханти-Мансійськ,[48] березень 2014[49] двоколовий турнір з 8 гравців	Ананд	Карлсен (чемпіон 2013)	Сочі, листопад 2014 матч з 12 ігор Карлсен виграв 6½-4½, зберігши титул
	Кубок світу з шахів 2013 Тромсе серпень–вересень 2013 128 гравців, 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою (перші двоє кваліфікувалися)	Крамник, Андрєйкін
2014–2016	Гран-прі ФІДЕ 2014–15 2 кваліфікувалося	Каруана, Накамура	Ананд[50] Топалов, Гірі (за рейтингом)[51] Аронян (вайлд-кард)[51]	Москва 2016 березень 2016 двоколовий турнір з 8 гравців	Карякін	Карлсен (чемпіон 2014)	Нью-Йорк, листопад 2016 матч з 12 ігор, нічия 6–6 Карлсен виграв плей-оф у швидкі шахи 3–1, зберігши титул
	Кубок світу з шахів 2015 Баку Жовтень 2015 128 гравців, 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою (двоє перших кваліфікувалися)	Свідлер, Карякін
2017–2018	Гран-прі ФІДЕ 2017 Двоє кваліфікувались	Мамед'яров, Грищук	Карякін[52] Каруана, Со (за рейтингом)[53] Крамник (вайлд-кард)[53]	Берлін 2018 березень 2018 двоколовий турнір з 8 гравцями	Каруана	Карлсен (чемпіон 2016 )	Лондон, листопад 2018 матч з 12 ігор Переміг Карлсен
	Кубок світу з шахів 2017 Тбілісі вересень 2017 128 гравців, 7 раундів, міні-матчі, турнір за олімпійською системою (переші двоє кваліфікувались)	Аронян, Дін
2020-2021	Гран-прі ФІДЕ 2019 Дві вакансії	(1) TBD (2) TBD	Фабіано Каруана (США) (віце-чемпіон світу)[54]  Аніш Гірі* (Нідерланди) (поточний лідер за рейтингом) Один шахіст (Вайлд-кард)	Турнір претендентів 2020 Єкатеринбург, березень-квітень 2020 року двоколовий турнір з 8 шахістами	Непомнящий	Магнус Карлсен (Норвегія) чемпіон 2018 року	Дубаї, листопад-грудень 2021 матч із 14 партій Переміг Карлсен
	Кубок світу з шахів 2019 Ханти-Мансійськ Вересень-жовтень 2019 128 шахістів, 7 раундів, міні-матч, нокаут-турнір (фіналісти кваліфікувались)	(1)  Теймур Раджабов (Азербайджан) (2)  Дін Ліжень (Китай)
	Турнір Grand Swiss ФІДЕ 2019 Острів Мен, жовтень 2019 154 шахісти швейцарська система (переможець)	Ван Хао (Китай)
2023	Фіналісти кубку світу із шахів 2021	Ян-Кшиштоф Дуда (переможець)	Ян Непомнящий[a](віце-чемпіон) Теймур Раджабов(номінант ФІДЕ) Дін Ліжень (за рейтингом, замість Карякіна)	Турнір претендентів 2022	Непомнящий	Ліжень (друге місце, через відмову Карлсена)	Астана, квітень 2023, матч із 14 партій і тай-брейку Переміг Ліжень
		Сергій Карякін[a] (фіналіст) (дискваліфіковано)
	Два найкращих результати у турнірі Grand Swiss ФІДЕ 2021[en]	Аліреза Фіруджа (переможець)
		Фабіано Каруана (друге місце)
	Два найкращих результати у Гран-прі ФІДЕ 2022[en]	Хікару Накамура (переможець)
		Ріхард Раппорт (друге місце)
	Кубок світу із шахів 2023	Рамешбабу Прагнанандха	Ян Непомнящий[a] (віце-чемпіон) Аліреза Фіруджа (за рейтингом)	Турнір претендентів 2024
		Фабіано Каруана
		Ніджат Абасов
	Велика швейцарка ФІДЕ 2023[en]	Відіт Гуджраті
		Хікару Накамура
	Цикл ФІДЕ 2023[en]	Гукеш Доммараджу
Гравці з Росії грають під прапором ФІДЕ, оскільки російські та білоруські прапори заборонено на заходах з рейтингами ФІДЕ у відповідь на російське вторгнення в Україну.[55]

Див. також

• Турнір претенденток