Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Уго Тоньяцці

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Уго Тоньяцці
Remove ads

Уго Тоньяцці (італ. Ugo Tognazzi; 23 березня 1922(19220323), Кремона, Королівство Італія — 27 жовтня 1990, Рим) — італійський актор театру і кіно.

Коротка інформація Уго Тоньяцці, італ. Ugo Tognazzi ...
Remove ads

Життєпис

Узагальнити
Перспектива

Народився в сім'ї інспектора страхової компанії. Вперше вийшов на театральну сцену театру Доніцетті ді Бергамо в чотири роки.

У 1936 році у віці 14-ти років почав працювати на фабриці з виробництва ковбас Negroni.

Під час Другої світової війни виступав у концертних бригадах на фронті. У 1944 році в рідному місті Кремоні працював архіваріусом.

З 1945 року виступав на естраді, в ревю, в театрі. Був актором Міланського театру Пуччіні, працював у театральній трупі Ванди Осіріс.

Кінокар'єра Уго Тоньяцці почалася в 1950 році у фільмі режисера Маріо Маттолі «Хлопчаки-курсанти». В 1954—1960 роки з великим успіхом виступає в телешоу Раймондо Віанелло на італійському ТБ з комічними номерами і скетчами. В 1950-х роках грав в незначних кінокомедіях у ролі дурнуватих, що не позбавлених хитрості хлопців.

Thumb
Уго Тоньяцці і Моніка Вітті, кадр з фільму «Качка під апельсиновим соусом» (1975)

У 1961 році з блиском виконав гротескну роль анархіста у фільмі «Як добре жити», створив карикатурний образ фашиста Прімо Арковаззі в фільмі «Фашистський вожак» (1961). Грав комедійні, мелодраматичні і трагікомічні ролі, в деяких з них піднімався до справжнього драматизму: безробітний актор Баггіні у фільмі «Я її добре знав» (1965, реж. Антоніо П'єтранджелі), Альфонсо в фільмі «Бджолина матка / Королева бджіл / Сучасна історія» (1963), Антоніо в картині «Жінка-мавпа» (1963), Ауреліано Діас в «Аудієнції» (1971), «Велике жрання» (1973) — усі режисера Марко Феррері, Умберто в комедії «Терзати, але тільки досита чоломкалася / Убий мене поцілунками»(1968), Тамістокле в трагікомедії «Кімната єпископа / Спальня єпископа» (1977) — обидва реж. Діно Різі, Джузеппе Трітоні в комедії «Хочемо полковників» (1973), Джуліо в «Народному романі» (1974), Лелло Маскетті в фільмах «Мої друзі» (1975, премія «Давид Донателло», 1976) і «Мої друзі II» (1983) і «Мої друзі III» (1985) — все режисера Маріо Монічеллі.

Значні роботи Уго Тоньяцці — Ренато Балді в фільмах Едуара Молінаро «Клітка для диваків» (1978) і «Клітка для диваків 2» (1980), «Клітка для диваків 3» (1985), Прімо Спагьяррі в драмі Бернардо Бертолуччі «Трагедія смішної людини» (1981, Премія на МКФ в Каннах, 1981).

В 1980-і роки працював головним чином в театрі. У 1961 році поставив фільм «Сутенер», в якому зіграв головну роль. Потім зняв ряд фільмів за своїми сценаріями, в тому числі — «Свисток в носі» (1966), «Так, синьйор» (1968), «Погані думки» (1976), «Вечірні мандрівники» (1979) та інші.

Уго Тоньяцці неодноразовий лауреат премії — «Срібна стрічка» (1964, 1966, 1968, 1982), «Давид Донателло» (1970, 1976) і ін.

Уго Тоньяцці помер восени 1990 року, раптово уві сні від інсульту.

Remove ads

Фільмографія

Більше інформації Рік, Українська назва ...
Remove ads

Посилання

  • Уго Тоньяцці на сайті IMDb (англ.)
Марчелло Мастроянні у кінострічці 8½ Це незавершена стаття про італійського актора або акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads