Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Федінчук Володимир Васильович
український театральний актор З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Володи́мир Васи́льович Федінчу́к (20 грудня 1992 — 22 січня 2024, під Новомихайлівкою Донецької області) — український театральний актор. Актор Коломийського академічного обласного українського драматичного театру ім. Івана Озаркевича (2011—2016), артист драми Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру (2016—2024), учасник народного ансамблю танцю «Сварга». Володар Гран-прі XVIII Всеукраїнського конкурсу виконавців художнього слова ім. Лесі Українки (2023)[1]. Загинув на фронті у січні 2024 року[2][3][4].
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народився 20 грудня 1992 року в селі Ставках, нині Гримайлівської громади Чортківського району Тернопільської области України.
Випускник Теребовлянського училища культури (2012), закінчив Рівненський державний гуманітарний університет за спеціальністю «Театральне мистецтво» (2015).
З 2011 року працював у Коломийського академічного обласного українського драматичного театру ім. Івана Озаркевича. З 2016-го — актор драми Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру[5]. Був активно задіяний у репертуарі театру — виконував провідні ролі у виставах «Войцек» за Георгом Бюхнером, «На полі крові» за поемою Лесі Українки, зіграв Енея в «Енеїді» Котляревського та молодого Скруджа у «Різдвяній історії» Дікенсена — головних прем'єрах театру 2023 року[6]. Став володарем Гран-прі XVIII Всеукраїнського конкурсу виконавців художнього слова ім. Лесі Українки, який 2023 року пройшов у місті Звягель (за виконання монологу Юди з драматичної поеми «На полі крові»)[1][7]. Режисер Максим Голенко, після роботи над виставою «Зерносховище», назвав Володимира «одним із найдрайвовіших акторів Рівненського театру»[8].
Захищати країну під час повномасштабного російського вторгнення пішов наприкінці 2023 року. Загинув 22 січня 2024 року в боях під Новомихайлівкою Донецької області у віці 31 року[9][10][11][12]. «ТИ зустрів 2024-ий „на нулі“. ТИ писав, що знаєш запах бою, що понад тиждень не вилазив з окопу, що бачив, як побратимів посікло осколками, а потім сам відчув біль в скаліченій руці. І раптом ТИ зник. Зв'язок обірвався, але надія жила. А потім звістка: ТЕБЕ більше немає з нами. ТИ загинув, як герой. В бою» — написав очільник Рівненського театру Володимир Петрів[13][14]. «Коли ще раз почую гівновираз: „Нєзамєнімих нєт людєй!“ Не стримаюсь і плюну у мармизу, Бо вже на цій війні загинув наш Еней!», — висловився музикант і карикатурист Юрій Журавель та намалював портрет Володимира Федінчука[15].
Прощання з полеглим воїном відбулося 1 лютого 2024 року на Театральній площі перед театром, згодом у Соборі Святого Миколая Чудотворця. Похований на кладовищі «Нове» у Рівному[16].
Remove ads
Пам'ять
Рішенням міської ради №4669 від 14 березня 2024 року Володимир Федінчук став почесним громадянином Рівного. У вересні 2024-го Володимира Федінчука нагороджено посмертно Рівненською міською мистецькою молодіжною премією ім. Олександра Храпаченка в галузі театрального мистецтва[7]. 22 січня 2025 року, у день загибелі військового, у Рівненському обласному музично-драматичному театрі зіграли виставу «Енеїда» в пам'ять Володимира Федінчука[17][18]. 2025 року організовано Фестиваль-конкурс читців «Еней був парубок моторний» імені Володимира Федінчука, який проходить у двох номінаціях: «Декламація» (виразне читання уривків) та «Інсценізація» (театральні постановки), де учасники відтворюють уривки з твору «Енеїда» Івана Котляревського[19]
Remove ads
Робота в театрі
Узагальнити
Перспектива
Цей розділ статті ще не написано. |
Репертуар наведено за сайтом театру[5]:
- (введення) — 2010 — «Калігула» за однойменною п'єсою[en] Альбера Камю; реж. Сергій Павлюк — Сціпіон
- (введення) — 2011 — «Любов по-американськи» Євгена Геркена; реж. Олександр Олексюк — Нік
- (введення) — 2011 — «Каліка з острова Інішмаан» за п'єсою «Каліка з Інішмаана[en]» Мартіна Мак-Дони; реж. Володимир Петрів — Бартлі
- (введення) — 2014 — «Та не однаково мені…» за Тарасом Шевченком; реж. Володимир Петрів
- «Дуже проста історія» Марії Ладо; реж. Сергій Павлюк — Собака
- «Зелена борода» Володимира Петріва; реж. Станіслав Лозовський — Пірат альфа
- «Золоте курча»; реж. Олександр Олексюк — Вовк
- «Маленька чаклунка» ; реж. Станіслав Лозовський — отаман / стрілець / чаклун
- «Моя чарівна леді» мюзикл Фредеріка Лоу та Алана Джей Лернера; реж. Максим Булгаков — Фредді Ейнсфорд-Хілл
- «Наташкіна мрія» Ярослави Пулінович[ru]; реж. Галина Шарко — судова поліція
- 2016 — «Моя професія — синьйор з вищого світу» Джуліо Скарніччі, Ренцо Тарабузі; реж. Володимир Петрів — Антоніо
- 2017 — «Маруся Чурай» Сергія Павлюка за однойменним романом Ліни Костенко; реж. Сергій Павлюк — Іван Іскра
- 2018 — «Войцек» за однойменною п'єсою Георга Бюхнера; реж. Іван Данілін — Войцек[20][21]
- 2018 — «Господиня заїзду» за п'єсою «Корчмарка[en]» Карло Ґольдоні; реж. Олександр Олексюк — Фабріціо
- 2019 — «Коза-вередуха» за українською народною казкою «Коза-дереза»; реж. Олександр Олексюк — Старий
- 2019 — «Білосніжка і семеро гномів» за мотивами казки братів Грімм; реж. Станіслав Лозовський — Гном
- 2021 — «На полі крові» за драматичною поемою Лесі Українки; реж. Іван Данілін — Чоловік / Юда
- 2022 — «Зерносховище» Наталії Ворожбит; реж. Максим Голенко — Горобець
- 2023 — «Енеїда» за однойменною поемою Івана Котляревського; реж. Іван Данілін — Еней[22][23]
- 2023 — «Пристрасті на мільйон» за п'єсою «Моя професія — синьйор з вищого світу» Джуліо Скарніччі, Ренцо Тарабузі; реж. Володимир Петрів — Антоніо[24]
- 2023 — «П'ять пісень Полісся» Людмили Тимошенко; реж. Галина Шарко — Георгій
- 2023 — «Скрудж. Різдвяна історія» за повістю «Різдвяна пісня в прозі, або Різдвяне оповідання з привидами» Чарлза Дікенсена; реж. Володимир Петрів (Україна) та Генрік Адамик (Польща) — Ебенезер Скрудж в молодості
Remove ads
Нагороди та визнання
- 2023 — XVIII Всеукраїнський конкурс виконавців художнього слова ім. Лесі Українки (м. Звягель) — Гран-прі за виконання монологу Юди з драматичної поеми «На полі крові» Лесі Українки[1]
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads

