5-фторурацил

5-фторурацил, Фторурацил, Флуороурацил (лат. Fluorouracilum, англ. Fluorouracil, 5-FU) — синтетичний лікарський препарат, який за своєю структорою є аналогом піримідинових основ^[2][3], та застосовується внутрішньовенно та місцево.^[4][3] 5-фторурацил уперше синтезований у лабораторії компанії «Hoffmann-La Roche» після виявлення фактів, які підтверджували, що деякі фторорганічні сполуки, зокрема фтороцтова кислота, мають здатність пригнічувати ферменти живих організмів.^[5] Після проведених досліджень встановлено, що нова сполука має здатність пригнічувати ріст експериментальних пухлин у мишей.^[6] Уперше повідомлення про протипухлинні властивості фторурацилу надруковані в 1957 році в журналі «Nature».^[7][8][9]

5-фторурацил
Систематизована назва за IUPAC
5-Fluoro-1H,3H-pyrimidine-2,4-dione
Класифікація
ATC-код	L01BC02
PubChem	3385
CAS	51-21-8
DrugBank
Хімічна структура
Формула	C4H3FN2O2
Мол. маса	130,077 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність	100% (в/в)
Метаболізм	Печінка
Період напіввиведення	10—20 хв. (І фаза), 20 год. (кінцевий)
Екскреція	Легені, Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата	ФЛУОРОУРАЦИЛ- ВІСТА, «Хаупт Фарма Вольфратсхаузен ГмбХ»,Німеччина UA/15418/01/01 01.09.2016-01/09/2021 ФЛУРА-5, «Венус Ремедіс Лімітед»,Індія UA/10633/01/01 23.10.2015-23.10.2020 ФТОРУРАЦИЛ-ФАРМЕКС, «ТОВ «Фармекс Груп»,Україна UA/13709/01/01 27.06.2014-27.06.2019[1]

Фармакологічні властивості

5-фторурацил — синтетичний лікарський засіб, який за своєю хімічною структурою є аналогом піримідинових основ нуклеїнових кислот. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферменту тимідинсинтетази основним активним метаболітом 5-фторурацилу — 5-фтор-дезоксиуридин-монофосфатом, що призводить до блокування синтезу ДНК та інгібування синтезу РНК унаслідок включення метаболіту препарату в структуру нуклеїнових кислот, наслідком чого є припинення мітозу. Оскільки мітотична активність більш виражена у клітин, які швидко ростуть, то 5-фторурацил активніший до клітин кісткового мозку, шкіри та слизових оболонок.^[2][4][3] 5-фторурацил застосовується як протипухлинний препарат при різних видах раку: раку стравоходу, шлунку, підшлункової залози, первинного та метастатичного раку печінки, колоректальної зони, яєчників, шийки матки, молочної залози, сечового міхура, простати, пухлин голови та шиї^[2][4][3], а при раку товстого кишечнику тривалий час він був єдиним хіміотерапевтичним препаратом.^[10] Місцево препарат застосовується для лікування раку шкіри та хвороби Боуена^[11], а у вигляді очних крапель застосовується при деяких пухлинах очного яблука.^[12] Щоправда, 5-фторурацил має виражену гепатотоксичну дію, а також імуносупресивні властивості.^[2] 5-фторурацил особливо активний до ембріональних клітин, тому його застосування при вагітності може призвести як до народження дитини із чисельними вадами розвитку, так і до самовільного переривання вагітності або народження мертвої дитини, у тому числі й при місцевому нашкірному застосуванні препарату, хоча при довготривалих спостереженнях були випадки народження й здорових немовлят.^[13]

Фармакокінетика

5-фторурацил швидко всмоктується після перорального застосування, проте біодоступність препарату при пероральному застосуванні є дуже мінливою, тому препарат застосовується переважно внутрішньовенно. 5-фторурацил швидко розподіляється в організмі після внутрішньовенної ін'єкції, після внутрішньовенного застосування біодоступність препарату становить 100 %. Препарат швидко метаболізується в організмі до свого активного метаболіта 5-фтор-дезоксиуридин-монофосфату, тому його період напіввиведення із плазми крові становить 10—20 хвилин. 5-фторурацил проникає через гематоенцефалічний бар'єр, через плацентарний бар'єр, даних за проникнення препарату в грудне молоко немає. Метаболізується 5-фторурацил у печінці з утворенням спочатку активних, пізніше неактивних метаболітів. Виводиться препарат із організму переважно через дихальні шляхи після перетворення у вуглекислий газ, частково препарат виводиться у незміненому вигляді із сечею. Кінцевий період напіввиведення 5-фторурацилу з організму становить 20 годин, і цей час може збільшуватися при порушеннях функції печінки.^[2][4][3]

Покази до застосування

5-фторурацил застосовують для лікування раку стравоходу, шлунку, підшлункової залози, первинного та метастатичного раку печінки, колоректальної зони, яєчників, шийки матки, молочної залози, сечового міхура, простати, пухлин голови та шиї.^[2][4]

Побічна дія

При застосуванні 5-фторурацилу побічні ефекти спостерігаються досить часто. Серед побічних ефектів препарату найчастішими є^[2][4]:

• Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — дерматит, алопеція, гіперпігментація шкіри, кропив'янка, бронхоспазм.
• З боку травної системи — стоматит, езофагіт, нудота, блювання, діарея.
• З боку нервової системи — головний біль, ністагм, атаксія, світлобоязнь, порушення зору, неврит зорового нерва, ейфорія, дезорієнтація, сплутаність свідомості.
• З боку серцево-судинної системи — стенокардія, ішемія міокарду, тромбофлебіт, підвищена кровоточивість.
• З боку сечостатевої системи — азооспермія, аменорея.
• Інфекційні ускладнення — септицемія, зниження опірності до інфекцій.
• Зміни в лабораторних аналізах — анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія.
• Інші побічні ефекти — при застосуванні під час вагітності можливі внутрішньоутробна загибель плода, вади розвитку плода, затримка росту плода, ембріональна токсичність.

Протипокази

5-фторурацил протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату; виражених анемії, тромбоцитопенії, лейкопенії; кровотечах або високій імовірності шлунково-кишкової кровотечі; загостренні виразкової хвороби; вагітності та годуванні грудьми.^[2][4]

Форми випуску

5-фторурацил випускається у вигляді розчину або концентрату для приготування розчину для внутрішньовенних або внутрішньопорошнинних ін'єкцій по 50 мг/мл у флаконах по 5, 10, 20 та 100 мл; а також у вигляді 0,5 %, 1 % або 5 % крему для зовнішнього застосування.^[14][15]