Гайле Мар'ям Десалень

Гайле Мар'ям Десалень (амх. ኃይለማሪያም ደሳለኝ; нар. 19 липня 1965) — ефіопський політичний діяч, заступник прем'єр-міністра й міністр закордонних справ, 20 серпня 2012 року — 15 лютого 2018 — голова уряду Ефіопії. Став першим протестантським главою уряду в історії Ефіопії^[1][2].

Гайле Мар'ям Десалень амх. ኃይለማሪያም ደሳለኝ
Гайле Мар'ям Десалень
Прапор 3-й Прем'єр-міністр Ефіопії
20 серпня 2012 року — 2 квітня 2018 року
Попередник:	Мелес Зенаві
Наступник:	Абій Ахмед
Прапор Голова Африканського Союзу
27 січня 2013 — 30 січня 2014 року
Попередник:	Яї Боні
Наступник:	Мохаммед ульд Абдель Азіз
Народження:	19 липня 1965(1965-07-19) (59 років) Регіон Народів і народностей півдня, Ефіопія
Країна:	Ефіопія
Освіта:	Аддіс-Абебський університетd і Azusa Pacific Universityd
Партія:	РДФЕН
Медіафайли у Вікісховищі

З січня 2013 до січня 2014 року обіймав посаду голови Африканського Союзу

Життєпис

Народився 19 липня 1965 року на півдні Ефіопії (нині — регіон Народів і народностей півдня). Закінчив середню школу в рідній провінції, а 1988 року здобув ступінь бакалавра в галузі будівництва в Університеті Аддис-Абеби. Після здобуття вищої освіти працював асистентом у Гідротехнологічному інституті Арба-Минча.

1992 року закінчив Технологічний університет Тампере у Фінляндії, де здобув ступінь магістра. Під час навчання працював на місцевій водоочисній станції, а свою дипломну роботу написав на тему «обробки стічних вод».

Після повернення на батьківщину упродовж 13 років обіймав різні наукові й адміністративні посади, включаючи роботу деканом Гідротехнологічного інституту Арба-Минча.

Наприкінці 1990-их — початку 2000-их років серйозно зайнявся політичною діяльністю у лавах Революційно-демократичного фронту ефіопських народів (урядової партії Ефіопії) та став віцегубернатором регіону Народів і народностей півдня. На тому посту він замінив Абате Кішо, знятого з посади за звинуваченням у корупції, хоча існує думка, що того було знято за підтримку опозиційного до Мелеса Зенаві угрупування під час розколу в лавах Тиграйського народного фронту визволення (ядра РДФЕН) 2000 року.

З листопада 2001 по березень 2006 року очолював регіон Народів і народностей півдня. Отримав пост віцепрем'єра та міністра закордонних справ у кабінеті Мелеса Зенаві^[3] у жовтні 2010 року^[4]. Після смерті Мелеса Зенаві (20 серпня 2012) очолив уряд.