Смисловський Борис Олексійович

Борис Олексійович Хольмстон-Смисловський (нар. 3 грудня 1897, Теріокі — пом. 5 вересня 1988, Вадуц) — фінський граф, білий емігрант, антикомуніст, співробітник Абверу. Перший росіянин, що став командиром російського антибільшовицького німецького військового з'єднання. Керівник 1-ї Російської Національної Армії (1-ша РНА), створеної на території Німеччини з російських емігрантів і радянських військовополонених.^[2]

Борис Хольмстон-Смисловський
Борис Хольмстон-Смисловський
Прізвисько	Реґенау[1]
Народження	3 грудня 1897(1897-12-03) Теріокі, Виборзька провінція, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія
Смерть	5 вересня 1988(1988-09-05) (90 років) Вадуц Ліхтенштейн
Поховання	кладовище Вадуцаd
Національність	росіянин
Країна	Російська імперія  Третій Рейх
Приналежність	Вермахт
Рід військ	абвер, війська спеціального призначення
Освіта	Перший Московський кадетський корпус і Прусська військова академія
Член	Російська загально-військова спілка
Звання	капітан капітан  Генерал-майор
Командування	Дивізія «Руссланд»
Війни / битви	Перша світова війна і Друга світова війна
Нагороди	Орден Святої Анни 3 ступеня з мечами та бантом Орден Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість» Орден Святого Володимира III ступеня з мечами та бантом Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом Орден Святого Станіслава 3 ступеня з мечами та бантом Відзнака для східних народів 1-го класу в золоті з мечами Відзнака для східних народів 1-го класу в сріблі з мечами Орден німецького орла

Також відомий під псевдонімами Хауптманн фон Регенау та Артур Хольмстон.

Біографія

Походження

Граф Борис Олексійович Смисловський народився 3 грудня 1897 року в Терріоках (нині Зеленогорськ), неподалік від Петербурга, у родині генерала гвардійської артилерії графа Олексія Смисловського. У 1908 році Борис Смисловський навчається у московському кадетському корпусі «імператриці Катерини II», який закінчив у чині віце-фельдфебеля, а потім закінчив Михайлівське артилерійське училище у чині портупей-юнкера, звідки у 1915 році був переведений до 3-го гвардійського артилерійського дивізіону у званні поручника. У 18 років опинився на фронті. Він став свідком розкладання російської армії.^[3]

Служба у війську

У 1918 році вступив у Добровольчу армію генерала Денікіна. У березні 1920 року служив у 3-й російській армії, яка воювала у Подільській губернії на боці Армії УНР, зазнала поразки від червоних та була інтернована у Польщі.

Через безробіття у Польщі він переїжджає до Данцига, де отримує столярну професію. Згодом Хольмстон-Смисловський переїжджає до Берліна, де починає працювати в Абвері^[3].

Початок війни Німеччини з СРСР застав Хольмстон-Смисловського на північному відтинку фронту в Польщі. В чині майора Вермахту він займався прифронтовою розвідкою під псевдо Регенау. Паралельно зі збором розвідувальних даних Хольмстон-Смисловський служив у навчальному батальйоні для росіян, що виявили бажання воювати проти більшовиків^[4]. На початку 1943 року німцями була створена дивізія особливого призначення «Руссланд», укомплектована росіянами^[4][3]. Її командиром було призначено полковника фон Регенау, він же Борис Хольмстон-Смисловський. Хольмстон-Смисловський від початку утворення дивізії намагався здійснити контакт з польською Армією Крайовою та Українською Повстанською Армією. У грудні 1943 року був заарештований гестапо за співпрацю з ворогами Рейху (АК та УПА), його дивізію було розформовано. Головним звинуваченням була відмова видати гестапо одного з керівників УПА Тараса Бульбу-Боровця, що приїхав до штабу 1-ї Російської національної армії, та відмова підписати відозву генерала Власова, в якій він закликав воювати як на західному, так і на східному фронтах^[3]. Шість місяців тривало слідство, під час якого Хольмстон-Смисловський знаходився під арештом, і лише втручання Канаріса вивело його на волю.

У березні 1945 року, тікаючи з рештками свого війська на захід, вийшов на телефонний контакт з генералом Власовим, пропонував йому шукати спільного притулку в Ліхтенштейні. Власов відмовився від цієї ідеї та наполягав на тому, щоб залишатися в Чехії. Борис Хольмстон-Смисловський нагадав Власову долю Колчака, якого чехи видали більшовикам у 1920 році. На тому розмову і скінчили. У ранзі генерал-майора Хольмстон-Смисловський рушив до міста Фельдкірх, що на заході Австрії. Там він зустрів останнього нащадка двору Романових Володимира Кириловича, з яким продовжив втечу від наступаючих військ Червоної Армії^[4]. У 1945 році генерал-майор з рештками свого війська прибув до Ліхтенштейну. Прикордонні війська роззброїли російських солдатів та перевезли їх зброю у Вадуц, де її було знищено. У групі Смисловського було 494 людини: 462 чоловіки, 30 жінок і двоє дітей. Князівство відмовилось видати Хольмстон-Смисловського СРСР. Депортовано до Англії було лише нащадка двору Романових Володимира Кириловича та його оточення. Ті солдати 1-ї РНА, які погодилися повернутися в СРСР, були розстріляні за наказом радянського командування по дорозі в Радянський Союз, на території Угорщини.

Могила, січень 2024 р.

У 1948 році генерал переїхав до Аргентини. У 1948—1955 роках працював радником Аргентинського уряду по боротьбі з тероризмом. У 1966—1973 роках був радником Генерального штабу Збройних сил ФРН. Заснував Російський військово-визвольний рух імені генералісимуса Суворова («Суворовський союз»). У 1966 році повернувся до Ліхтенштейну.

Політичні погляди

Вважав, що після «визволення Росії з-під гніту більшовиків» певний час має існувати військова диктатура, для того аби втримати порядок, аби все «не рухнуло». Згодом у Росії має бути встановлено монархічну форму правління^[3].

Сім'я

Був одружений тричі:

• Перший раз одружився 1921 року в Польщі з Олександрою Івановою (1898—1975), уродженкою Варшави, донькою полковника Федора Георгійовича (1872—1942) та Зінаїди Сергіївни (уродженої Гавловської; 1879—1942). Розлучення.
  • • Від цього шлюбу — дочка Марина (1922, Варшава — 1998, Велічка, Краківське воєводство). Її чоловік — С. Я. Шаронов 1920, хутір Атамановський (Область війська Донського) — 1959, хутір Атамановський (Волгоградська область)], рядовий РСЧА, пізніше — зондерфюрер «Зондерштаба-Р»; після фільтраційного табору оселився на батьківщині. Від цього шлюбу — дочка Катаржина (Катерина Семенівна) Смислівська (нар. 1945, Краків).
• Близько 1937—1938 років одружився у Польщі з Євгенією Міккою (бл. 1900—1972). Шлюб цей був укладений за розрахунком і довгим не був (у результаті розлучення). Як офіцеру Абвера Смисловському була потрібна дружина «фольксдойче», щоб уникнути підозр, якщо німецькі розвідувальні та політичні органи виявлять інтерес до його особистого життя.
• Пізніше одружився втретє з Іриною Миколаївною Кочанович (v. Kotschanowitz; 1911, Варшава — 2000, Вадуц), художниці з Польщі.

Смерть

Смисловський помер 5 вересня 1988 року на 91-му році життя в Ліхтенштейні. Свій останній спочинок він знайшов на кладовищі Вадуц.

Твори

• Auf magischen Wegen: der Ostfeldzug (Philosophie des Krieges). — Bs. As., 1948.
• La guerra Nazi-Soviética; cómo se perdió y cómo se ganó. — Bs. As., 1948.

Нагороди[5]

Нагороди Російської імперії

• Орден Святого Володимира III ступеня з мечами та бантом
• Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом
• Орден Святої Анни III ступеня з мечами та бантом
• Орден Святого Станіслава III ступеня з мечами та бантом
• Орден Святої Анни IV ступеня з написом «За хоробрість»

Нагороди Третього Рейху

• Орден Заслуг німецького орла 2-го класу
• Залізний хрест 2-го класу
• Відзнака для східних народів 1-го класу в золоті з мечами
• Відзнака для східних народів 1-го класу в сріблі з мечами

Образ Бориса Смисловського в мистецтві

Історії переходу групи Бориса Смисловського в Ліхтенштейн присвячено французько-швейцарський фільм «Вітер зі сходу» («Vent D'Est»), де роль генерала Смисловського зіграв Малкольм Макдавелл.

Див. також

• Російський пам'ятник (Ліхтенштейн)