Цвірко Віталій Констянтинович

Віта́лій Констянти́нович Цві́рко (біл. Віталь Канстанцінавіч Цвірка; рос. Виталий Константинович Цвирко; 14 лютого 1913, Радеєво, Могильовська губернія — 11 червня 1993, Мінськ) — білоруський живописець і педагог. Народний художник БРСР (1963). Лауреат Державної премії Білоруської РСР (1967).

Віталій Констянтинович Цвірко
біл. Віталь Канстанцінавіч Цвірка
Народився	1 (14) лютого 1913  Радзеєвоd, Гомельський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія
Помер	11 червня 1993(1993-06-11) (80 років)  Мінськ, Білорусь
Поховання	Східне кладовище
Країна	СРСР  Білорусь
Діяльність	художник
Alma mater	Вітебське художнє училищеd (1932) і Московський державний академічний художній інститут імені Василя Сурикова (1942)
Вчителі	Станюта Михайло Петровичd, Ахремчик Іван Йосипович і Тичина Анатолій Миколайовичd
Відомі учні	Щемелев Леонід Дмитровичd, Аракчеєв Борис Володимировичd, Громико Віктор Олександрович, Поплавський Георгій Георгійовичd і Казакевич Микола Констянтиновичd
Знання мов	білоруська[1]
Заклад	Мінське художнє училищеd і Білоруська державна академія мистецтв
Членство	СХ СРСР і Білоруська спілка художниківd
Напрямок	реалізм
Жанр	пейзаж і натюрморт
Нагороди	Грамота Президії Верховної Ради БРСРd (1973, 1975, 1988)
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Віталій Цвірко народився 14 лютого 1913 року в селі Радеєво (нині Буда-Кошелевський район, Гомельська область, Білорусь) у сім'ї сільських учителів. Батько майбутнього художника захоплювався творчістю художників Василя Перова, Іллі Рєпіна, Івана Крамського, стіни будинку були обвішані репродукціями їхніх робіт.

Незабаром сім'я Цвірко переїжджає до Мінська. У школі на малюнки Віталія Цвірка звернули увагу педагоги з малювання, самі майбутні відомі білоруські живописці Михайло Станюта та Анатолій Тичина. Вони стали давати йому приватні уроки. Великий вплив на формування творчої особистості художника справив білоруський письменник, поет і драматург Кіндрат Кропива^[2].

У 1929 році вступив до Вітебського художнього технікуму, який закінчив у 1932 році. Після закінчення жив і працював у Мінську.

У 1935 році брав участь у художній виставці в Москві, успіх у якій привів до вступу до Московського художнього інституту імені Сурикова на курс до Георгія Рязького і Петра Покаржевського. Там же він навчався в таких відомих майстрів російського пейзажу, як Сергій Герасимов та Ігор Грабар.

Під час німецько-радянської війни інститут був евакуйований до Самарканда, де в 1942 році й отримав диплом про вищу освіту. 1944 року, після визволення Мінська від німецької окупації, художник повертається до столиці Білорусі, де активно займається живописом на військово-історичну та повоєнну тематики. У 1946 році стає членом Спілки художників БРСР. Центральним твором художника того періоду можна вважати полотно «Нескорені» (1947), де групі нацистських солдатів протиставлений засуджений до страти партизан. З історичних сюжетів можна відзначити картину «Повстання рибалок на озері Нароч» (1957). У наступні роки художник більше захоплюється ліричним пейзажним живописом і пейзажно-монументальним, наприклад, як у триптиху «На землі білоруській» (1961), на якому зображені трудівниці полів, що повертаються з роботи^[3].

Також Віталій Цвірко створив серії меморіальних міських пейзажів, пов'язаних із подіями війни в Білорусі, портретів учасників партизанського руху для Державного музею історії Великої Вітчизняної війни в Мінську.

З 1947 року почав викладати в Мінському художньому училищі, а з 1952 року в Білоруському державному театрально-художньому інституті, де спершу завідує кафедрою живопису. Надалі він отримує звання професора і з 1958 по 1960 рік обіймав посаду ректора інституту. Серед учнів Цвірка видатні білоруські художники: Леонід Щемелев, Борис Аракчеєв, Віктор Громико, Георгій Поплавський, Іван Рей, Микола Казакевич, Дмитро Олейник^[4], Андрій Мирський.

У 1961–1967 роках художник був секретарем правління СХ СРСР, а в 1962–1963 роках головою правління Спілки художників БРСР^[5]. Значна частина робіт Віталія Цвірка перебуває у фондах Білоруської спілки художників.

Помер 11 червня 1993 року. Похований на Східному кладовищі. На честь художника названо вулицю в Радянському районі Мінська.

Твори

• Портрети командира партизанського загону М. П. Скоромкіна (1944)
• Портрет комісара партизанської бригади А. Н. Захарової (1948)
• «Полонених ведуть» (1945)
• «Розлив у Мінську» (1945)
• «Нескорені» (1947)
• «Березень» (1947)
• «Ленін і Сталін у Горках» (1950)
• «Озеро Селява» (1952)
• «Білоруський пейзаж» (1951, 1955, 1956)
• «Тиша» (1954)
• «Біля млина» (1954)
• «Полудень» (1956)
• «Будинок рибалки» (1956)
• «Озеро Нароч» (1956)
• «Повстання рибалок на озері Нароч» (1957)
• «Весна» (1958)
• сюїта «Пори року» (1958)
• «Вечір у селі» (1959)
• триптих «На землі білоруській» (1952)
• «Німан» (1952)
• «Початок березня» (1952)
• «Прип'ять» (1963)
• «Піски» (1966)
• «Білоруський мотив» (1967)
• «Колишнє» (1971)
• «Нароч» (1971)

Пам'ять

• Дитяча художня школа № 1 міста Мінська має ім'я Віталія Цвірка^[6].
• Меморіальна дошка на будівлі дитячої художньої школи в Мінську.
• Щорічно в Національній бібліотеці Білорусі проводиться Міжнародна виставка пейзажу, присвячена Цвірку^[7].
• У Білорусі випущено дві поштові марки з репродукціями картин Віталія Цвірка: 1998 року пейзаж «Коложа» і 2009 року пейзаж «Лазурний день»^[8].
• 24 січня 2013 року Міністерство зв'язку та інформатизації Республіки Білорусь випустило в обіг конверт з оригінальною маркою «Живопись. В. К. Цвирко». Тираж конверта 90 тисяч примірників. Спеціальне пам'ятне гасіння здійснювалося 14 лютого на поштамті Мінська^[9].
• З 15 березня до 3 червня 2013 року в Національному художньому музеї Республіки Білорусь відбулася виставка «Подих Усесвіту», присвячена 100-річчю від дня народження Віталія Цвірка. В експозиції було представлено понад 80 живописних творів і акварелей художника з колекції Національного художнього музею, Білоруської спілки художників і сім'ї Цвірка^[10].
• Ім'я Віталія Цвірка присвоєно вулиці в Мінську^[11][12].