Чекаль Олексій Георгійович

Олексі́й Георгійович Че́каль (нар. 28 червня 1973,  Слов'янськ) — український дизайнер, каліграф й майстер летерингу, мистецтвознавець. Член Спілки дизайнерів України^[1] та асоціації дизайнерів-графіків «4БЛОК»^[2], науковий співробітник Музею книги та друкарства України^[3][4], дизайнер Національного заповідника «Києво-Печерська лавра»^[1].

Чекаль Олексій Георгійович
Народження	28 червня 1973(1973-06-28) (52 роки)  Слов’янськ, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Навчання	Харківська державна академія дизайну та мистецтв
Діяльність	дизайнер, типограф, каліграф
Сайт	behance.net/PaLaMa
Чекаль Олексій Георгійович у Вікіцитатах

Випускник кафедри «Реставрації станкового і монументального живопису» Харківської академії дизайну і мистецтв^[1]. Працює у сфері книжкового, виставкового та плакатного дизайну, дизайну на релігійну тематику. Автор численних рекламних матеріалів, виставкових експозицій, книжкових оформлень, логотипів та проєктів з комерційної стилістики. Створює графічні стилі для Церков та Храмів, розробляє проєкти, пов'язані із написами в сакральному мистецтві та в храмовому просторі.

Проводить семінари і майстер-класи з каліграфії, дизайну та історії розвитку писемності. Учасник, куратор та організатор численних виставок в Україні, Європі^[3] та Росії^[5] організатор та учасник фестивалів художніх мистецтв та перформансів. Інтереси як історика мистецтва зосереджені на ранньохристиянському мистецтві Візантії, Близького Сходу, Європи, а також пов'язані з історією шрифту та книжкових рукописних традицій.

Є автором виставкових проєктів, книжкових оформлень присвячених історії переслідувань Російської Православної Церкви після Жовтневого перевороту та культурній і духовній спадщині російського зарубіжжя XX століття.^[6] Після російського вторгнення в Україну (2022) концентрується на створенні дизайнерських графічних доробок для Православної Церкви України, сил оборони та волонтерського руху.^[7]

Олексій Чекаль, Емблема Православної Церкви України, 2019

В портфоліо дизайнера є розписи храмів для Російської Православної Церкви (2014—2016), створення графічного образу та шрифтів для Православної Церкви України (2019), дизайнерські роботи для Греко-католицької й Римо-католицької Церков. Створив графічний стиль до 100 річчя Харківської державної академії дизайну і мистецтв (ХДАДМ) та оновив дизайн Вісника ХДАДМ^[8][9]. Автор шрифту «ХУДПРОМ», який застосовується на новому сайті ХДАДМ.^[10]

Аспірант (2006, 2024) ХДАДМ^[11][12]. Художній керівник студії графічного дизайну PanicDesign^[13], учасник московської творчої співдружності «Артос» (2013, Росія)^[14][15] та член редакційної ради альманаху «Дари» (2015, Росія)^[16], учасник Гільдії Храмоздателів^[17] (2014, Росія), запрошений викладач каліграфії у Російській Академії Мистецтв у Флоренції (2015, Італія)^[18][19].

Публікації, присвячені творчості О. Чекаля, належать переважно до корпусу артжурналістики і фіксують конкретні події, у яких брав участь художник.^[20]

Життєпис

Олексій Чекаль народився 1973 р. в  Слов'янськ Донецької області. Початкову художню освіту отримував у Києві, у спеціалізованій Республіканській середній художній школі імені Т. Г. Шевченка (РХСШ). Після аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року, родина переїхала до санаторію «Святі гори» на Донеччині.

У 1989—1994 роках навчався в Харківському художньому училищі. У 1994 році вступив до Харківської державної академії дизайну і мистецтв на кафедру реставрації живопису.^[21][22] У 2000 році закінчив навчання, захистив диплом із реставрації живопису, вступив до аспірантури ХДАДМ і розпочав роботу графічним дизайнером у студії PanicDesign^[23].^[20]

У 2005 році здійснив подорож до Сирії разом із художником–реставратором Всеросійського художнього науково-реставраційного центру ім. академіка Грабаря(інші мови) (Москва, Росія) Адольфом Овчинніковим(інші мови) (1931—2021). Ця подія вплинула на формування його творчого світогляду та спрямувала інтерес до вивчення ранньохристиянської палеографії, східної каліграфії та іконопису. У 2005—2008 роках тричі проходив навчання у літній школі семітських мов при Острозькій академії, де вивчав арабську, сирійську та арамейську мови.^[24]

З 2006 року став учасником і організатором українських каліграфічних фестивалів: «Свято Кирилиці»^[25] (2006—2009, Харків), «Рутенія»^[26] (2009—2014, Київ), «Простір Літер»^[27][28] (2016, 2019, 2023, Луцьк). У 2012 році заснував школу каліграфії у Харкові.^[29]

У 2006—2013 роках викладав у Харківській державній академії дизайну і мистецтв, у 2011—2014 — у Британській вищій школі дизайну(інші мови)^[30] (Москва, Росія). Також викладав у Празькій школі дизайна (рос.) (Прага, Чехія)^[31] та Російській Академії Мистецтв у Флоренції^[32][18](eng. Russian Academy of Art S.R.L.(інші мови)^{[33][34][35][36]}).

До кола мистецтвознавчих інтересів Олексія Чекаля належать історія та культура Візантії, Київської Русі, антична й візантійська археологія.^[37] Перші його праці у цій галузі, написані разом з істориком Андрієм Домановським, з'явилися у 2005—2006 роках.^[38] Чекаль бере участь у розвитку харківської школи візантиністики, пов'язаної з Харківським національним університетом імені В. Н. Каразіна, Харківською духовною семінарією та часописом «Нартекс. Byzantina Ukrainensia».^[39] У межах елліно-візантійського лекторію «Візантійська мозаїка» у 2012—2016 роках він читав лекції про іконографію, палеографію та художню культуру Візантії.^[40] Серед тем — зображення Євангелістів у Софії Київській, ікона «Одигітрія», мозаїчні технології та сирійське сакральне мистецтво.^[41]

У 2005—2023 роках творчість митця охоплювала російський і загальноєвропейський, зокрема італійський, періоди. Брав участь у Міжнародній виставці каліграфії(інші мови) (2008 — Санкт-Петербург, 2009 — Москва)^{[42][43][44][45][46]}, його роботи увійшли до колекції Музею світової каліграфії(інші мови)^[47] (Москва). Співпрацював із фондом «Християнська Росія»^[48] (Ріміні, Італія), Московської співдружності християнських художників «Артос»^[14] та Гільдією Храмоздателів (Москва)^[49], реалізуючи мистецькі та архітектурні проєкти, пов'язані з сакральним мистецтвом і культурною спадщиною РПЦ.

У 2018 році долучився до проєктів для українських релігійних спільнот. Як дизайнер створив візуальний стиль до Об'єднавчого собору Православної церкви України, символіку ПЦУ та графічний образ до 950-річчя Успенського собору Києво-Печерської лаври.^[20]

Олексій Чекаль, Герб митрополита Київського і всієї України Епіфанія

У 2022 році повторно вступив до аспірантури ХДАДМ за спеціальністю «Дизайн»^[50] та обійняв посаду провідного наукового співробітника Музею книги і друкарства України^[51].

Серед його робіт — розробка фірмового стилю, шрифту та графічних елементів Hudprom для журналу «ХУДПРОМ: Український журнал з мистецтва і дизайну» та для нового сайту ХДАДМ.

Його діяльність поєднує каліграфію, шрифтовий дизайн і дослідження української кириличної традиції, що зробило Чекаля однією з провідних постатей сучасного харківського шрифтового мистецтва.^[20]

«Мандрівний каліграф»

Коли Чекаль вирішив не працювати в офісі й звільнився від студійних зобов'язань, у нього поступово сформувався світогляд, близький до світогляду українського філософа Григорія Сковороди про ідею довгого шляху, в якому: «Світ намагався зловити мене, але не спіймав».^[52] Олексій Чекаль називає себе каліграфом-мандрівником^[53][7]. А своїм найважчим проєктом називає розпис у храмі Великомученика Пантелеймона (Нижній Новгород, Росія), коли без ескізу він написав понад 10 тисяч слів за 10 днів. Саме тоді він здобув досвід аскетичної праці^[54].

	Я подорожую по різних країнах і знаходжу друзів, проекти і замовлення. Одного разу я навіть написав у графі свого робочого місця «Мандрівний каліграф». Оригінальний текст (англ.) I travel to different countries and find friends, projects, and orders. I even wrote “Traveling Calligrapher” in the column of my workplace once.
— Gracen-Farrell, Marina (June 2022). Oleksiy Chekal, the Multilingual Calligraphic Artist of Ukraine, [Інтерв'ю, en.]

Італійський період Чекаля

Співпраця з Фондом «Християнська Росія» (Італія)

Вілла Амбівері, штаб квартира центру «Християнська Росія» у Серіате (Італія)

Католицька організація «Християнська Росія(інші мови)» (іт.: Russia Cristiana)^[55] (Серіате, Італія) виникла у 1957 р. з ініціативи католицького священика о. Романо Скальфі(інші мови)(12/10/1923 — 25/12/2016). «Християнська Росія» створена з метою сприяння та поширення богословських, літургійних і мистецьких студій і досліджень країн Східної Європи. Резиденції Фонду «Християнська Росія» — в Серіате (Італія), на віллі Амбівері(інші мови)^[56].

Олексія Чекаля та Романо Скальфі поєднувало багаторічне спілкування, дизайнер з сім'єю гостював у резиденції Фонду «Християнська Росія» в Серіате (Італія) та приймав участь в численних подіях Фонду в галузі богослов'я образу, іконопочитання та богослов'я зустрічі у досвіді російського зарубіжжя. Після смерті засновника Фонду у 2016-му році, Чекаль зробив дизайн шрифтів на надгробку о. Романо.^[57]

Олексій Чекаль, дизайн шрифту для надгробока падре Романо Скальфі^[58]

Школа російської іконографії Серіате (Італія)

У резиденції Фонду «Християнська Росія» в Серіате, на віллі Амбівері, розміщувалась перша (за часом створення) школа іконописання в Італії в російських іконографічних традиціях — «Школа Серіате(інші мови)» (італ. Scuola di Seriate). Вона була створена у 1978 році при центрі «Християнська Росія», а перша перша публічна виставка робіт відбулася 1982 року під час католицького фестивалю «Мітинг в Ріміні» (іт.: Meeting di Rimini).^[59][60]

Важливим етапом у розвитку школи була багаторічна співпраця з художником — реставратором Всеросійського художнього науково-реставраційного центру ім. академіка Грабаря(інші мови) (Москва, Росія) Адольфом Овчинніковим(інші мови). Під його керівництвом у 1989 році у Ватикані пройшла виставка Школи, проходили курси та семінари з російської іконографії. Адольф Овчинніков, реставратор і майстер-іконописець, глибоко вплинув на історію розвитку Школи Серіате.^[61][62][63] Також Овчинніков розписав іконостас каплиці Преображення Господнього на віллі Амбівері, скопіювавши для цього малюнки ікон церкви святого Димитрія в Пскові.^[64]

• Подорож Чекаля до Сирії у 2005 році, разом з Адольфом Овчинніковим, значно вплинула на становлення молодого харківського аспіранта, як художника. Саме тоді Чекаль поринув у світ близькосхідної культури і навіть змінив ракурс своїх досліджень — з вивчення реставрації іконопису у бік ранньохристиянської палеографії.^[24][65]

Католицький фестиваль Meeting Rimini в Італії

Найбільший католицький фестиваль мирян — це «Зустріч за дружбу серед народів» (іт: Meeting per l'amicizia fra i popoli), більш відома як «Зустріч у Ріміні(інші мови)» (іт: Meeting di Rimini, eng: Meeting Rimini). Відбувається щороку, протягом тижня в другій половині серпня в  Ріміні, Італія. Тижневий фестиваль включає бесіди, дебати, майстер-класи, виставки, спортивні, музичні та літературні заходи та інші сесії.

У 2013, 2015 та 2019 роках, в рамках фестивалю «Зустріч у Ріміні», Чекаль зробив дизайн експозицій для виставок про гоніння на Російську православну церкву, російських сповідників та новомучеників(інші мови).

---

Російський період Чекаля

У 2008—2023 рр. Олексій Чекаль був учасником художніх та каліграфічних подій, куратором та дизайнером численних виставкових робіт по збереженню культурної та духовної спадщини російського Зарубіжжя та розвитку сучасного сакрального мистецтва в Росії. Це так звані «російські виставки» в Ріміні (Італія) фонду «Християнська Росія», виставки про гоніння на Російську православну церкву (проходили в Росії та Європі), проєкти Московської співдружності християнських художників «Артос», архітектурні проєкти Гільдії Храмоздателів (Москва), мистецькі перформанси в Італії та пов'язані видавничі роботи. Також дизайнер проводив численні майстер-класи, займався викладацькою діяльністю у російських приватних школах та приймав участь у мистецьких заходах.

Педагогічна діяльність

У цей період Чекаль проводить короткочасні курси у закордонних російських закладах — Британській вищій школі дизайну(інші мови) (2011—2014) (Москва, Росія), Празькій школі дизайна (Прага, Чехія) та Російській Академії Мистецтв у Флоренції (Італія).

• «Британська вища школа дизайну» (Москва) — приватна освітня установа вищої та додаткової освіти у сфері мистецтва, дизайну, бізнесу та маркетингу, створена у 2003 році у Москві.^[66][30]
• «Празька школа дизайну» (Прага, Чехія) — освітній проект, заснований у 2010 році росіянами Валентиною Удінцевою, Сергієм Сєровим, Петром Банковим та пов'язаними інституціями та відомими дизайнерськими проєктами, такими як Московська міжнародна бієнале графічного дизайну «Золота бджола», Вища академічна школа графічного дизайну (ВАШГД), часопис з графічного дизайну «Як», «Російська школа дизайну» та Академія графічного дизайну (Москва). Робоча мова «Празької школи дизайну» — російська. Унікальна особливість «Празької школи дизайну» — зв'язок навчального процесу з дизайнерськими подіями.^[31]

• «Російська Академія Мистецтв у Флоренції» (Італія) (eng. Russian Academy of Art S.R.L.(інші мови))^[33] — приватна установа, заснована у 2009 році у Флоренції (Тоскана, Італія)^[35] російською художницею Надією Молуговою.^[34] В Академії Чекаль виступав як запрошений лектор (2015)^[19][18], він також створив каліграфічний напис для веб-сторінки академії. В інтерв'ю Чекаль називає^[54] себе «професором Флорентійської академії мистецтв», а журналісти^[67] та колеги^[68] використовують [помилково] назву «професор Флорентійської класичної академії мистецтв»^[54].

Участь у співдружності «Артос» (Москва, Росія)

У 2013 році Олексій Чекаль приєднався до московської творчої співдружності християнських художників «Артос»^[14][69], заснованої з метою розвитку сучасного церковного мистецтва та дослідження богослов'я образу, іконопочитання і комунікації^[70]. Упродовж 2013—2020 років він виконав більшість графічних оформлень для виставок, книг, плакатів і періодичних видань товариства та його партнерів.^[71][72]

У серпні 2013 року, під час подорожі на Сицилію, група митців, серед яких був Чекаль, ініціювала проведення у Москві Різдвяного фестивалю сучасної християнської культури. Першим заходом фестивалю стала персональна виставка Чекаля у культурному центрі «Покровські ворота», де були представлені графічні роботи на основі IV еклоги Віргілія. У рамках виставки він також провів майстер-клас із сакрального дизайну.

Головною подією фестивалю стала виставка «Дари», що відкрилася 22 грудня 2013 року в Державному музеї архітектури імені О. В. Щусєва. У ній взяли участь сучасні християнські художники, які осмислювали тему Різдва у різних техніках — від традиційного іконопису до інсталяцій із синтетичних матеріалів. Чекаль розробив логотип і загальне оформлення виставки.^[73][15]

Альманах «Дари» (Москва, Росія)

Співорганізатори та куратори фестивалю «Дари–2013/14» ухвалили рішення (замість каталогу виставки) видавати новий альманах про сучасну християнську культуру, який називатиметься так само — «Дари».

До Редакційної ради альманаху увійшли: Сергій Чапнін, мистецтвознавиця Ірина Язикова(інші мови) , прот. Олексій Умінський, художник Сергій Некрасов (Росія), філософ-богослов Олександр Філоненко, каліграф Олексій Чекаль (Харків, Україна) та Адріано Дель'Аста(інші мови) (італ. Adriano Dell'Asta — філософ, професор російської літератури і доцент Католицького Університету Брешія, Мілан, Італія, Директор Італійського інституту культури при Італійському посольстві в Москві^[74][75]).^[76]

Протягом 2015—2020 рр Чекаль зробив дизайн обкладинок часопису для усіх випусків. Для останнього, шостого випуску у вересні 2020 р.^[77], дизайнер обрав фрагмент роботи «У стен Лавры» (рос.) українського художника Юрія Химича, котра відсилає до одного із центральних матеріалів номера — есе Бориса Сорокіна «Побачити Росію без радянських шат». «Цією публікацією ми хочемо привернути увагу до незаслужено забутого художника»,— відзначив Сергій Чапнін на презентації випуску.^[78]

Дизайн для виставок співдружності «Артос» в Росії та Білорусі у 2013—2019 роках

У 2013—2019 роках Чекаль активно співпрацював зі співдружністю «Артос», що організовувала виставкові проєкти в Росії та Білорусі^[71]. Значна частина плакатів, експозиційних рішень і каталогів була створена Чекалем.^[72]

Серед оформлених ним виставок:

• «Семь строк из IV эклоги Виргилия» — Каліграфія Олексія Чекаля (Москва, 2013)
• «Дары» — виставка сучасного християнського мистецтва (Москва, 2013—2014)
• «Современные иконописцы России» (Москва, 2015—2016)
• «Светолитие» (Александровська слобода, Владимирська область, Росія, 2015)
• «Нежная кисть» (Москва–Перм, 2016—2017)
• «Святые неразделенной Церкви» — масштабний проєкт, що проходив у Москві (передпоказ, 2017), Мінську (2017—2018) та Новому Валаамі (2019—2020). У вересні–листопаді 2017 року Чекаль відповідав за виставковий дизайн, формування експозиції та підготовку каталогу. За підсумками виставки був оприлюднений меморандум.^[79]

У квітні 2015 року Чекаль створив обкладинку для «Журналу Московської Патріархії(інші мови)» (Москва), що містив програмний виступ Патріарха Кирила на Калінінградському форумі Всесвітнього російського Народного Собору на тему «Рубежі російської державності: глобальні виклики, регіональні відповіді». У виступі Росія була охарактеризована як «країна-цивілізація», з духовною місією, історичними межами та культурною спадщиною як основою державності.^[80]

Того ж року «Артос» реалізував фотопроєкт «Поп + кіт» — серію з 12 портретів священників РПЦ з котами, видану як настінний календар. Проєкт поєднував побутову естетику з образами духовенства, демонструючи м'яку силу через культурну симпатію.^[81]

Проєкти Чекаля для партнерів Московської співдружності християнських художників «Артос»

2014—2016 рр. Гільдія Храмоздателів. Каліграфія на стінах (розпис храмів) для РПЦ та УПЦ МП

У 2014 році Чекаль приєднався до колективу російської професійної асоціації Гільдія храмоздателів, що об'єднує архітекторів, художників і фахівців у сфері сакрального мистецтва. У співпраці з її керівником, заслуженим архітектором Росії Андрієм Анісімовим(інші мови), він виконав низку шрифтових і каліграфічних проєктів для православних храмів РПЦ, а також розробив логотип Гільдії (2014).^[54][82]

2014 — Храм Стрітення Господнього у Свято-Даніловому монастирі РПЦ (Москва, Росія)

Керівник авторського колективу та автор архітектурного проєкту — Андрій Анісімов.^[83][84] Чекаль виконав каліграфічне оформлення інтер'єру храму^[85].^[49]

2016 — Свято-Пантелеїмонівський храм РПЦ (Нижній Новгород, Росія)

Автор і керівник проєкту — Андрій Анісімов. Замовник — Нижегородська Єпархія(інші мови)(РПЦ). Чекаль створив проєкт шрифту для кам'яного різьблення на периметрі храму, виконав каліграфічні написи тропарів, кондаків і літургійних молитов у нефі та вівтарі.^[49] Написи з приблизно 5000 літер були зроблені Чекалем без ескізів, нашвидкоруч, за 10 днів липня 2015 р.^[86].^[87]

Проєкт було визнано одним із найкращих у сфері церковного мистецтва Росії за 2015 рік, а колектив «Майстерні Андрія Анісімова» відзначено премією «Золота кельма» (2016).^{[88][89][90][91]} В лютому 2016 р. розповідь про проектування та будівництво Свято–Пантелеїмонівського храму у Нижньому Новгороді було центральна темою п'ятого номеру альманаху про церковне мистецтво та архітектуру «Храмоздатель» (спеціалізований додаток до Журналу Московської Патріархії(інші мови)). На думку редакції альманаху, це найвдаліший реалізований проект 2015 року. Оздоблення храму, вирішене художньо бездоганно, а каліграфічні тексти (Символ віри, молитви) Олексія Чекаля не лише прикрашають храмовий інтер'єр, а й нагадують про те, що святі отці порівнювали храм із книгою, розгорнутою у просторі.^[92]

2016 — Храм Тихвінської ікони Божої Матері РПЦ (Троїцьк, Росія)

Чекаль зробив шрифтове оформлення алтарної частини храму у червні 2016 року.^[93][94][95]

2016 — Десятинний монастир Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ МП (РПЦвУ) (Київ)

Зі слів Чекаля, він познайомився з єпископом Обухівським Іоною (архієрей УПЦ МП) на конференції на Сицилії (Італія) влітку 2015 р.^[96][97] Ознайомившись з наданим єпископом РПЦвУ проєктом «відновлення Десятинної церкви» у Києві, Чекаль одразу включився в процес і написав текстові композиції на стінах чернечого корпусу Десятинного храму: молитву над келією настоятеля Десятинного монастиря^[98] та каліграфія над каміном у Десятинному монастирі^[99].

---

2015 — оформлення перших книг московського видавництва Правмир (pravmir.ru)

19 січня 2015 року побачили світ перші чотири книги нового московського видавництва Правмир (pravmir.ru), укладені на основі матеріалів однойменного інтернет-порталу.^[100] Всі видання мають спільну концепцію дизайну та яскраві обкладинки, виконані у впізнаваному стилі дизайнера й каліграфа Олексія Чекаля. Офіційна презентація видавництва відбулася 5 лютого 2015 року в Москві.^[101]

Виставкова діяльність

Кураторство та співорганізація виставок та фестивалів

(2006—2009) Фестиваль шрифту і каліграфії «Свято кирилиці»

Фестиваль шрифту і каліграфії «Свято кирилиці» проходив на базі Харківської державної академії дизайну і мистецтв щорічно з 2006 по 2009 рік, напередодні Дня слов'янської писемності. Організаторами заходу були професор кафедри «Графічний дизайн» Володимир Лесняк і викладач кафедри «Графіка» Олексій Чекаль, артдиректор студії «Panic Design».^{[102][25][103]}

Метою фестивалю була популяризація кириличної каліграфії та шрифтового дизайну, обмін досвідом між фахівцями й студентами, поєднання традицій і сучасних тенденцій. У межах події відбувалися майстер-класи, семінари та виставки робіт студентів і професійних дизайнерів.^[104][105] З 2010 р. фестиваль «Свято Кирилиці» у такому форматі більше не проводився.^[106][107]

У 2008 році роботи, представлені на «Святі кирилиці», експонувалися на міжнародній типографічній конференції АТурІ(інші мови) у Санкт-Петербурзі. Роботи зі «Свята кирилиці» відкривали загальну експозицію.^[108] У ці ж дні відбувалась I Міжнародна виставка каліграфії(інші мови), де вперше приймав участь Чекаль.^{[46][42][109]}

У травні 2022 року «Свято Кирилиці» відбулося у Львівській національній академії мистецтв, де Чекаль і Наталя Ком'яхова організували каліграфічний перформанс і виставку «Літери та сенси». А 28 травня у галереї «Пори року ЛНАМ» відбулося відкриття виставки «Літери та сенси» Олексія Чекаля.^[110]

Кураторство виставок

У липні 2023 року Чекаль виступив куратором виставкового проєкту «Україна соборна. Юрій Химич» у Музеї книги і друкарства України.^[111]

---

Виставковий дизайн

Виставки про гоніння на Російську православну церкву, російських сповідників та новомучеників XX століття.

В 2013—2023 роках Олексій Чекаль був автором численних виставкових проєктів та книжкових оформлень, присвячених історії переслідувань Російської Православної Церкви після Жовтневого перевороту, культурній та духовній спадщині російського зарубіжжя XX століття.^[6][112] Серед них великі виставкові експозиції для християнського форуму «Meeting Rimini» (Італія) 2013, 2015 та 2019 років, пересувні виставки(інші мови) на їх основі в Європі та Росії, видавничі проєкти.

Ці проєкти, об'єднані ідеями філософської та християнської антропології, здійснювались у співпраці з італійським Фондом «Християнська Росія(інші мови)» (Серіате, Італія), українським філософом Олександром Філоненко^[113], богословськими та культурологічними закладами Європи та Росії. Також ці проєкти мали підтримку вищих керівних органів РПЦ, зокрема, голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату митрополиту Волоколамського Іларіона.

У документі «Про заходи щодо збереження пам'яті новомучеників(інші мови), сповідників і всіх невинно від богоборців у роки гонінь постраждалих»^[114], прийнятому архієрейським собором РПЦ у 2011 році, є важливий пункт: «Подвиг новомучеників і сповідників свідчить про їхнє протистояння богоборству, а не державі як такій». Також, в РПЦ є свято на честь святих РПЦ, які прийняли мученицьку кончину за Христа або зазнали гонінь після Жовтневої революції — Собор новомучеників і сповідників Церкви Російської(інші мови) (рос.: Собо́р новому́чеников и испове́дников Це́ркви Ру́сской) (до лютого 2013 року Собор новомучеників і сповідників Російських)^[115]. На честь нових святих російських мучеників та сповідників, групою провідних іконописців Православного Свято-Тихоновського гуманітарного університету (ПСТГУ, Москва, Росія) написано ікону Собору святих новомучеників та сповідників Російських. Саме ця ікона була центральним елементом виставки в Італії «Світло у темряві світить», організованою ПСТГУ та підготовленою Олексім Чекалем в серпні 2013 року.

Meeting Rimini–2013: виставка «LA LUCE SPLENDE NELLE TENEBRE» ["Світло у темряві світить". Свідоцтво Російської Православної Церкви у роки радянських гонінь.]

Виставка «Світло у темряві світить» (італ. La luce splende nelle tenebre) — експозиція, присвячена свідоцтву Російської Православної Церкви в роки радянських гонінь. Відбулася 18–24 серпня 2013 року в  Ріміні (Італія) в рамках католицького фестивалю «Meeting di Rimini». Організована у співпраці між Православним Свято-Тихоновським гуманітарним університетом(інші мови) (ПСТГУ, Москва, Росія) та католицьким Фондом «Зустріч у Ріміні(інші мови)».^[116]

Олексій Чекаль розробив архітектурно-просторове рішення та дизайн виставки. Для оформлення було використано шрифт ZionTrain українського дизайнера Андрія Шевченка. Виставковий простір площею 1000 м² складався з восьми темних залів із точковим освітленням, присвячених періодам від більшовицьких репресій до церковного відродження після 1988 року (святкування 1000-річчя Хрещення Русі). Стіни прикрашені фотографіями та життєписами новомучеників(інші мови), на підлозі кожного залу — великі білі написи («терор», «ГУЛАГ», «гоніння» тощо), які символічно можна було «топтати», а через вікна каплиці в фінальному, 8-й залі, було видно світло — образ вузького шляху до Царства Божого, яким, за задумом Чекаля, пройшли мученики та сповідники.^[6]

Центральним елементом фінального залу стала прозора каплиця з вівтарем — символ живої Церкви та вузького шляху до Царства Божого.

	Це спроба прожити трагедію та випробування, які лягли на плечі наших співвітчизників та побачити міру падіння людини та міру її піднесення. Вдивляючись в обличчя вбивць і гонителів, вкотре переконуєшся, що пошуком ворога та ненавистю, нічого доброго створити не можна ні в державі, ні в людському суспільстві під яким би гаслом це не відбувалося. Оригінальний текст (рос.) Это попытка прожить трагедию и испытания, которые легли на плечи наших соотечественников и увидеть меру падения человека и меру его вознесения. Вглядываясь в лица убийц и гонителей, в который раз убеждаешься, что поиском врага и ненавистью, ничего хорошего создать нельзя ни в государстве, ни в человеческом обществе под каким бы лозунгом это не происходило.
— Олексій Чекаль, «Дизайнер виставки про гоніння на Церкву: головне – ідея світла та вузького шляху до Царства Божого» [Інтерв'ю, рос.], НЕСКУЧНЫЙ САД (Москва), 26 березня 2016 р.

На думку представника замовника, проректора ПСТГУ з міжнародної роботи протоієрея РПЦ Георгія Орєханова, саме на цій виставці вперше блискуче розкрився талант Олексія Чекаля, співпраця якого з Лідією Олексіївною Головковою принесла плідні результати.^[117]

Див.також:

• Фотоальбом: La luce splende nelle tenebre. facebook.com. Meeting Rimini. 22 серпня 2013 р. Архів оригіналу за 4 листопада 2024.
• Чекаль, Олексій (26 березня 2016). Портфоліо виставки «LA LUCE SPLENDE NELLE TENEBRE». behance.net (англ.). Архів оригіналу за 17 листопада 2024.
• Портфоліо виставки «LA LUCE SPLENDE NELLE TENEBRE». panic.com.ua. Архів оригіналу за 16 вересня 2014.

Meeting Rimini–2015: виставка «Per me vivere è Cristo. Metropolita Antonij di Suroz» ["Життя для мене — Христос. Митрополит Антоній Сурозький"]

У серпні 2015 року на міжнародному католицькому культурному фестивалі Rimini Meeting була представлена виставка, присвячена історії єпископа Російської православної церкви Митрополита Антонія Сурозького «Життя для мене — Христос» (італ.: «Metropolita Antonij Di Suroz. Per me vivere è Cristo»; рос.: «Жизнь для меня Христос»).

Дизайн експозиції, в якій поєднуються чорний (колір труднощів та випробувань повсякденності) та блакитний (сяйво Духа) кольору, розробив та здійснив Олексій Чекаль. Автор концепції виставки, український філософ Олександр Філоненко написав книгу-каталог (італійською), куди включив багато розгорнутих цитат з текстів єпископа^[118].

Meeting Rimini–2019: виставка «Ходити по водах» — оформлення виставки святої преподобномучениці Марії (Скобцової)

У серпні 2019 року на ювілейному сороковому фестивалі «Meeting di Rimini» відбулася виставка «Мати Марія: ходити по водах», присвячена життю преподобномучениці Марії (Скобцової). Дизайн виставки розробив Чекаль, який раніше оформлював експозицію 2015 року про митрополита Антонія Сурозького.

На відміну від попередньої роботи, нова виставка була побудована на контрастах: зигзагоподібна структура, яскраві червоні та чорні кольори, індустріальний шрифт. При переході з однієї зали в іншу з'являлися обличчя сучасників Матері Марії — «вогняних» християн ХХ століття. Серед них німецький мученик Дітріх Бонхеффер та три постаті радикальної жіночої святості, визнані та невизнані: Сімона Вайль, Едіт Штайн та Дороті Дей. Через технічні труднощі портрети були вручну відтворені фарбою італійськими студентами-волонтерами за ескізами Лариси Чайки, а цитати написані каліграфією Олексія Чекаля.^[119][120]

Див.також: виставка «Ходити по водах» у портфоліо Чекаля^[121], відео^[122]

---

Пересувні (мобільні) виставки в Європі та Росії у 2014—2023 роках, на основі експозицій Meeting Rimini

На основі експозицій, створених для фестивалю «Meeting di Rimini», Чекаль підготував мобільні виставки російською та англійською мовами. У 2014—2023 роках ці фотостендові версії (без артефактів) були представлені в Італії, Україні, Росії та Великій Британії.

«LA LUCE SPLENDE NELLE TENEBRE» ["Світло в темряві світить"] у 2014—2019 роках.

Пересувна виставка «LA LUCE SPLENDE NELLE TENEBRE» ["Світло в темряві світить"] була рекомендована італійською єпископською конференцією для проведення в європейських містах.^[123]

• У 2014—2019 роках, за інформацією Італійської асоціації культурних центрів, відбулося 9 пересувних виставок «LA LUCE SPLENDE NELLE TENEBRE» в муніципалітетах Італії — Мілан (Католицький університет Святого Серця — 2014, 2016), Севезо та Чернуско-суль-Навільйо (2015), Варезе та Лекко (2016), Крема та Болонья (2017), Лонато-дель-Гарда (2019).^[124]
• В Росії пересувні виставки «Світло в темряві світить» демонструвались в Знам'янському кафедральному соборі(інші мови) РПЦ (Кемерово, 2014)^[125], в Новосибірській Єпархії РПЦ (2016)^[126] та Палаці культури Жовтневої революції (Новосибірськ, 2019)^[127]

«Per me vivere è Cristo. Metropolita Antonij di Suroz» ["Життя для мене — Христос. Митрополит Антоній Сурозький"] у 2017—2023 роках

Коли закінчився Мітинг у Ріміні (2015), було вирішено відправити виставку в подорож різними містами:^[128] у мобільному, зменшеному за масштабом варіанті вона побувала у Мінську, Гомелі, Гродно, Караганді та інших містах Росії і Білорусі. Також відбулись и покази в Великій Британії і Україні. Дизайн мобільних стендів був розроблений Чекалем.

Також, у цей період типограф активно співпрацював з Фондом «Духовна спадщина митрополита Антонія Сурожського» (Москва), зокрема як дизайнер книжкових та виставкових проєктів. Серед оформлених ним видань — книги «Порятунок світу» (2018)^[129], «Духовне життя» (2021)^[130], що вийшли у видавництві Фонду. 27 квітня 2022 року в Культурному центрі «Покровські ворота» (рос. Покровские ворота) (Москва) відбулася презентація першодруку російського перекладу біографії Авріл Пайман «Митрополит Антоній Сурожський. Життя»^[131] з дизайнерським оформленням Чекаля.^[132][133]

Пересувні виставки «Життя для мене — Христос. Митрополит Антоній Сурозький» по роках:

• 2017:
  • (січень) у Культурному центрі «Покровські ворота» (Москва, Росія). На відкритті експозиції в Москві виступив автор тексту, розміщеного на стендах з фотографіями, і каталогу виставки професор з Харкова, академік Амвросіанської Академії (іт.: Academia Ambrosiana) (Мілан, Італія), філософ та богослов Олександр Філоненко, який спілкувався з митрополитом Антонієм у Лондоні. Він провів докладну екскурсію експозицією, візуальне рішення якої належить Олексію Чекалю
  • (квітень) Гостомель, Білорусь^[128][134]

• 2018:
  • (травень) виставка відкрилася в Актовому залі Домового храму святої мучениці Татіани(інші мови) при Московському Університеті (рос.: Московский государственный университет, МГУ)^[135][136]
  • (листопад-грудень) Виставка «Життя для мене — Христос. Митрополит Антоній Сурозький» в Лондоні^[137] та Оксфорді^[138][139] (Велика Британія), в будинку російської академічної спільноти^[140][141]
  • (грудень) Одеса (Україна), показ у Спасо-Преображенському кафедральному соборі УПЦ МП (РПЦвУ)^[142]

• 2020 (січень) Херсон, Церква Воздвиження Хреста Господнього УПЦ МП (РПЦвУ)^[143]
• 2023 виставки у межах ювілейного «Року митрополита Антонія» в Росії:
  • (серпень) — виставка у Свято-Троїцькому Данилівому монастирі(інші мови) (РПЦ) Переславль-Залєського (Ярославська обл., Росія)^[144]
  • (жовтень) — виставка у Православному Свято-Тихонівському університеті (ПСТГУ, Москва) стала початком фестивалю «Місце зустрічі», який відбувся 12–15 жовтня у Москві як продовження Міжнародного фестивалю дружби між народами «Мітинг Ріміні» (Meeting Rimini).^[145]

Пересувні виставки «Ходити водою: життя і свідчення матері Марії (Скобцової), поета, художника, богослова, героїні Опору, преподобномучениці Марії Паризької (1891—1945)» у 2021—2025 роках.

У 2021—2025 роках Будинок російського зарубіжжя ім. Олександра Солженіцина(інші мови) (Москва, рос. Дом русского зарубежья, партнер фонда «Русский мир») за підтримки Департамента культури Москви організував серію мобільних виставок в Росії про життя і свідчення матері Марії (Скобцової). Кураторами виступили провідна наукова співробітниця ДРЗ, кандидатка філософських наук Н. В. Ліквінцева та доктор філософських наук, доцент Харківського національного університету О. С. Філоненко. Дизайнер цих пересувних виставок — Олексій Чекаль.^[112][146]

Пересувні виставки «Ходити водою: життя і свідчення матері Марії (Скобцової)» по роках:

• 2021 (жовтень) — виставка з 25 стендів авторства Олексія Чекаля у культурному центрі «Боголюбський» (Твер, Росія). На відкритті, куратор виставки, провідна наукова співробітниця ДРЗ Наталія Володимирівна Ліквінцева розповіла історію створення виставки, подякувала другому куратору О. С. Філоненку, доценту Харківського університету, і дизайнеру виставки Олексію Чекалю, завдяки таланту якого виставка набула неповторного запам'ятовування.^[147]
• 2022 (квітень) — виставка у храмі Феодорівської ікони Божої Матері на згадку про 300-річчя Дому Романових (Феодорівський собор) Санкт-Петербурзької єпархії РПЦ (Росія).^{[148][149][150]}
• 2025 (квітень) — у Православному Свято-Тихонівському університеті (ПСТГУ, Москва) відбулася виставка у межах заходів, присвячених матері Марії.^[151]

---

Вибрані групові виставки

• 2008 (Санкт-Петербург) та 2009 (Москва) роках Чекаль представляв свої роботи з каліграфії на I, II Міжнародній виставці каліграфії(інші мови)^{[46][42][43][152][44][45]}. Твори зберігаються у Музеї світової каліграфії (Москва)(інші мови)^[47].
• 2015 (листопад) — виставка каліграфії та шрифтового дизайну «Українські літери», до Дня української писемності та мови (Київ). У виставці взяли участь більше 20 каліграфів. В експозиції представлено каліграфічні роботи класиків та молодих майстрів — Василь Чебаник, Віталій Мітченко, Вероніка Чебаник, Олексій Чекаль, Кирило Ткачов, Вікторія та Віталіна Лопухіни, Олександр та Наталя Ком'яхови, Олена Мишанська, Дада Александрова. Співорганізатором виставки виступила Школа каліграфії «Арт і Я».^[153][154]
• 2016, 2019, 2023 — «Простір літер», міжнародний фестиваль каліграфії та дизайну у Луцьку.^{[27][155][28]}
• 2017 (травень) — «Символи слов'янського листа та слов'янської культури» — виставка в Казанський кафедральний собор (Санкт-Петербург, Росія). Виставка присвячена дню пам'яті творців слов'янської абетки братів Кирила та Мефодія. На виставкових стендах фрагментарно розповідається про творців і про витоки слов'янської писемності, про її вплив на російську культуру, представлені ілюстрації, що знайомлять з процесом становлення писемності та книжності на Росії.^[156]
• 2017, 2018 (травень-червень)) — «Живий шрифт», виставка каліграфії в рамках фестивалю «Книжковий Арсенал» (Київ).^[157]

---

Вибрані персональні виставки

• 2014 (грудень) — «Літери і Звуки», виставка робіт (Харків)^[158]
• 2022 (травень) — «Літери-Сенси» (галерея «Пори року», Львів)^[159]
• 2022 (жовтень) — «Шрифтова графіка», «Типографіка» — шрифтові роботи Олексія Чекаля на виставці «На хвилі дизайну: 60 років Харківській вищій школі дизайну» в Національному музеї і Андрея Шептицького (Львів).^[160]

Музей книги і друкарства України

• 2022 (грудень/січень 2023) — «Літери і Сенси». На виставці представлені шрифтові композиції автора, виконані в різних стилях та писемних традиціях — плакати із українським скорописом, латинським, арабським, кириличним письмом.^[53]

• 2023 (грудень) — «Погляд за обрій: книжковий та сакральний дизайн Олексія Чекаля». Представлені обкладинки чи цілісне книжкове оформлення Чекаля для видань різних видавництв (Дух і Літера, Видавець Олександр Савчук, Società Editrice Fiorentina(інші мови) (Італія), Georgias press, Родовід та інші).^[51]
• 2024 (травень) — «The Crossroads of Typography, Calligraphy and Experimental Printing, or the Path Between the Rocks». Виставку представила директорка Музею книги і друкарства України Валентина Бочковська.^[161]

Перформанси

2015, «Labirinto di Dante» — каліграфічний перформанс Олексія Чекаля на тему Божественної комедії Данте (Пратовеккьо, Італія)

У серпні 2015 року у трьох містечках Італії (безпосередньо пов'язаних з ім'ям Данте — Пратовеккьо, Поппі та Стіа) відбувалась виставка на честь 750-річчя від дня народження Данте — плакатна виставка «Данте. Знову побачити зірки» в рамках міжнародного дизайнерського фестивалю «Перехід до пекла» (італ: Passaggio Dall' Inferno). Цей фестиваль належить до колекції Міжнародної трієнале екоплакату «4 БЛОК» (проходила з 15 по 30 квітня 2015 року в Харкові), а тема «Данте. Знову побачити зірки» була конкурсною номінацією^[162] Московської міжнародної бієнале графічного дизайну «Golden Bee-12»^[163] (2016, Москва, Росія).

«Данте. Знову побачити зірки» — це ініціатива, спрямована на вшанування Божественної комедії (італ. la Divina Commedia) через роботи десятків художників із 20 країн світу. Червоною ниткою та джерелом ідеї є плакати, які брали участь у Тріенале.

На відкритті виставки в Пратовеккіо, були присутні Ніколо Калері, мер Пратовеккьо-Стія, Андрій Амлінський, директор, промоутер виставки, Олег Векленко, художник і графік, творець і президент Міжнародної трієнале екологічного маніфесту «4-й блок», Сергій Сєров, куратор виставки та президент Міжнародної бієнале графічного дизайну в Москві «Золота бджола», Ріккардо Старнотті — президент Асоціації друзів Данте в Казентіно та Олексій Чекаль.^[164][165]

• Безпосередньо перформанс каліграфа відбувся 27 серпня 2015 р. у  Пратовеккьо (Італія) — протягом години на білій стрічці паперу, розстеленій на площі перед монастирем, Чекаль каліграфично, у вигляді лабиринту, виписував смертні гріхи, згадані Данте в «Аду», та чесноти, що згадуються в «Раю»^[166].^[167]

---

Художнє оформлення книг (Книжковий дизайн)

Серед творчих доробків Чекаля — художне оформлення книг для видавництв з України, Росії, Італії. Серед них — обкладинки книг для Видавця Олександр Савчук (Харків)^[168], Дух і Літера, Родовід, Società Editrice Fiorentina(інші мови) (Італія), Gorgias Press(інші мови) (США), Нікея, виданвицтва Фонду «Духовна спадщина митрополита Антонія Сурозького» (Москва) та інші.

Див.також: Приклади робіт з книжкового дизайну у портфоліо Чекаля^[169]

Громадянська позиція — підтримані заяви та меморандуми

Олексій Чекаль надихається життєвим прикладом українського філософа Григорія Сковороди — вивчає та пише статті про почерк мандрівного філософа, який бере його за основу для своїх чисельних робіт. Часто вдягає одяг зі стилізованим написом^[170] відомого афоризму Сковороди — «Світ ловив мене, але не впіймав…»^[171] та цитує інші вислови філософа.

Підтримка будівництва Десятинного храму УПЦ МП у Києві у 2015—2016 рр.

З 30 вересня по 4 жовтня 2015 р. в Монреале (Сицилія) проходила конференція «XXI Лабораторія церковних мистецтв», організована асоціацією «Іль Бальо» (L'associazione «Il Baglio», Палермо) та співдружністю «Артос» (Росія), у якій брали участь художники, архітектори, дизайнери, вітражисти, фотографи, мистецтвознавці. Об'єднану делегацію з Росії та України очолював єпископ Обухівський Іона (архієрей УПЦ МП). Чекаль зробив доповідь про роботу з різномовними шрифтами та про дизайнерське оформлення книг. У завершальний день роботи форуму єпископ Іона та черниця Олена (Кругляк) представили проект відновлення Десятинної церкви у Києві, учасники Лабораторії прийняли спільну заяву про підтримку цього проекту.^[172][173]

Меморандум за підсумками виставки іконописів «Святі нерозділеної Церкви» (10 січня 2018 р.,  Мінськ) про вшанування святих, єдність, перспективу діал огу православних та католиків.

«Святі нерозділеної Церкви» — міжнародна виставка ікон, організована асоціацією «Іль Бальо» (L'associazione «Il Baglio», Палермо) та співдружністю «Артос» (Москва)^[71] у 2017 році в Національному художньому музеї Білорусі.^[174] Представлено 120 творів (ікон написаних у 2016—2017 роках), створених митцями з 15 країн. Темою стали святі Західної Європи першого тисячоліття — до розділення християнських Церков.

Мета виставкового проєкту — культурний обмін між християнськими громадами Європи та Росії.^[175] Учасники підписали Меморандум, що підкреслював роль Росії як частини європейської християнської цивілізації. Серед підписантів — Олексій Чекаль.^[79]

Заява ініціативної групи мережі Відкритого Православ'я (23 серпня 2018 р.,  Київ) про підтримку Томосу для ПЦУ.

У Києві 20-23 серпня 2018 р. зібралися учасники «Мережі Відкритого Православ'я» (Україна) на Круглий стіл^[176] «Якою бути Православній Церкві України» та сформували спільну Заяву^[177]. Серед її головних тез — підтримка надання Томосу про автокефалію Православної Церкви України, заклик до об'єднавчого Соборного процесу та пропозиція мирного співіснування, співпраці і співслужіння (замість розриву відносин і війни юрисдикцій).^[178]

Висловлювання в інтерв'ю

Співпрацю з росіянами в період до 2023 року Чекаль пояснив в інтерв'ю для Релігійно-інформаційної служби України (травень 2022) та у своїй статті (2025 р.) в часописі «Церква і Суспільство» Інституту Церкви і суспільства Київської православної богословської академії:

	Я теж мав певні ілюзії колись з приводу російської культури та історії. Але в дитинстві ми з батьками часто бували в гостях у в'язня сталінських таборів Петра Буїнцева, який просидів з українськими політв'язнями 25 років. Його розповіді про морок червоної диктатури назавжди дав мені щеплення від російської брехні.
— Олексій Чекаль, Бог існує там, де того хоче. Напевно, донедавна був у підвалах Азовсталі, [інтерв'ю], 26.05.2022, РІСУ - Релігійно-інформаційна служба України, веб-архів статті

	Неофітські помилки співпраці в юності з церковними організаціями екзотеричного московитсько-лицемірського штибу стали гарною підмогою для того, щоб не ходити більше в той бік і усвідомити в чому різниця та, як рухатися в середині українсько-грецькій традиції.
— Олексій Чекаль, Український сакральний дизайн: пошук візуальної ідентичності ПЦУ через теоестетику, шрифти та мультикультурні впливи, [стаття] часопис «Церква і Суспільство» № 1(9) 2025

Джерела та література

• Чекаль А. Г. Шрифт в иконе и иконичный текст [электронный ресурс]. Харьков, 2003. -18с.
• Чекаль А. Г. Иконографическая программа иконы «Торжество Православия» и восстановление иконопочитания императрицей Феодорой и патриархом Мефодием в 843 г. / А. Г. Чекаль // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — 2005. — № 3. — С. 205—215. — Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/publ/REF-0000038749 ^[179]
• Домановський, Андрій; Чекаль, Олексій. Влада віри Візантії у Нью-Йорку // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник / За редакції Володимира Кравченка. — Випуск 8: Спеціальне видання: Порубіжжя. — Харків; Київ : Критика, 2006. — Т. Випуск 8:. — С. 248-269.^[11]
• Чекаль А. Г. Эпиграфика в сакральном и погребальном искусстве Пальмиры и Дура-Европос / А. Г. Чекаль // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — 2008. — № 9. — С. 56-68. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/had_2008_9_6.
  • «Сходознавчі студії» / «Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв» ["Journal of Eastern Studies" / «The Bulletin of the Kharkiv State Academy of Design and Arts»] / ed. by E. Kotlyar, S. Rybalko, O. Koval. Kharkiv: Center for Eastern Studies of KSADA, 2/12 (2009). 260 р. pdf
• Литовченко А. Н., Фомин  В., Чекаль А. Г. Происхождение раннехристианской художественной традиции в византийском Херсоне //Кондаковские чтения III. Человек и эпоха:нтичность—Византия—Древняя Русь. — Белгород, 2010. — С. 121—133.
• Литовченко А. Н. Сирийские мотивы в раннехристианском искусстве Херсонеса–Херсона / А. Н. Литовченко, М. В. Фомин, А. Г. Чекаль // Сугдейский сборник. — Вып. V. — Киев — Судак, 2012. — С. 121—133
• Концепція сучасної мистецько-дизайнерської освіти України в умовах євроінтеграції // Збірник матеріалів Міжнародної науково-методичної конференції професорсько-викладацького складу і молодих учених в рамках VIII Міжнародного форуму «Дизайн-освіта 2015»,  Харків, 15-16 жовтня 2015 року / За загал. ред. Даниленка В. Я. — Харків: ХДАДМ, 2015. — 220 с.^[107]
• Каталог кириличних шрифтів «Живий шрифт». — К.: Школа каліграфії «Арт і Я», 2018. — 64 с.^[180]
• Чекаль О. Г. Поетика українського шрифту та графічний образ Худпрому: 100 років пошуку // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — 2021. — № 2. — С. 254—262.^[10]
• Чекаль О. Г. Каліграфічна спадщина Сковороди на роздоріжжі між європейським, грецьким та слов'янським скорописом XVIII століття. Григорій Сковорода і ми українці: диво першого кроку і сила ініціативи: колективна монографія / за заг. ред. Ю. Бойчука,  Култаєвої. Харків: Харків. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди, 2023. С. 266—285.  — Режим доступу: https://www.academia.edu/109158326/Колода_В_В_Археологічні_матеріали_у_вивченні_багатовимірної_спадщини_Г_С_Сковороди 10.34142/978-966-998-596-5.2023.MG.265-283
• Culture and art in modern scientific discourse: monograph / V. Sheyko, N. Kushnarenko and others. — Kharkiv: PC TECHNOLOGY CENTER, 2023. — 218 p.^[24]
• ЧЕКАЛЬ Олексій. УКРАЇНСЬКИЙ САКРАЛЬНИЙ ДИЗАЙН: ПОШУК ВІЗУАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПЦУ ЧЕРЕЗ ТЕОЕСТЕТИКУ, ШРИФТИ ТА МУЛЬТИКУЛЬТУРНІ ВПЛИВИ // ІНСТИТУТ ЦЕРКВИ І СУСПІЛЬСТВА КИЇВСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ БОГОСЛОВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ. — 2025. — Вип. 1(9). — С. 85.