Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Чечельницький Сергій Георгійович

колишній головний архітектор Харкова З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Коротка інформація Сергій Георгійович Чечельницький, Народження ...
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чечельницький.

Чечельницький Сергій Георгійович (нар. 14 жовтня 1953, Харків) — скандально відомий колишній головний архітектор Харкова[1][2], член НСХУ[3], заслужений архітектор України[4], голова правління харківського обласного відділу НСАУ.

Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Сергій Чечельницький народився 14 жовтня 1953 року в Харкові. Закінчив середню школу № 54, а також три класи музичної школи[5]. Вчився у художній школі імені Рєпіна(інші мови)[5]. У 1977 році закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю архітектура[6].

У 2001 році Чечельницький заснував приватне архітектурне бюро AROF, яке стало одним із ключових підрядників міської влади[1]. Серед проєктів компанії — житлові комплекси, бізнес-центри, православні храми, а також низка масштабних міських реконструкцій[1]. Діяльність бюро та самого Чечельницького неодноразово критикувалася місцевими активістами та архітекторами за перевагу гігантоманських і комерційно вигідних, але сумнівних з погляду містобудівної логіки рішень[1][7][8].

У 2003 році працював над генеральним планом міста Харкова[9].

У 2006 році Чечельницький був призначений головним архітектором Харкова й очолив Департамент містобудування та архітектури міської ради. На цій посаді він залишався до 2017 року. Період його роботи супроводжувався численними конфліктами навколо збереження історичної спадщини, забудови центральної частини міста та прозорості проведення конкурсів[10][1]. 10 лютого 2017 року на сайті міської ради з'явилася петиція щодо звільнення Чечельницького з посади, яка 27 лютого набрала необхідну кількість голосів — 5000[8][11][12]. У звільненні Чечельницького Харківська міська рада відмовила[12][8]. У 2017 році Печерський районний суд Києва усунув Чечельницького з посади в межах кримінального провадження щодо так званої «кооперативної схеми» незаконного відчуження землі, пов'язаної з харківським забудовником «Житлобуд-1»[1][13]. Попри те, що згодом частину справ було закрито, Чечельницький залишився серед фігурантів[1][14].

Навіть після офіційного звільнення з міської ради він зберіг вплив на архітектурне середовище Харкова[1]. За даними журналістських розслідувань, компанії, пов'язані з Чечельницьким і його бізнес-партнеркою Тетяною Полівановою, продовжують вигравати муніципальні тендери й визначати характер ключових міських забудов[1].

У професійному плані Чечельницький має звання заслуженого архітектора України (2004), є членом Національної спілки художників України, а також очолював Харківську обласну організацію Національної спілки архітекторів України[8]. Чечельницький має низку нагород, зокрема медаль ЮНЕСКО (1984 рік), медаль «За мужність і любов до Вітчизни» (Росія, 1999 рік), відзнаку «Слобожанська слава» (2003 рік), міжнародний орден імені Скората (2004 рік) тощо[9]. Є автором понад 400 проєктів, переможцем багатьох архітектурних конкурсів[8][15]. Професор кафедри Інноваційних технологій у дизайні архітектурного середовища кафедри інноваційних технологій у дизайні архітектурного середовища Харківського національного університету міського господарства[16]. Сергій Чечельницький є братом українського архітектора Павла Чечельницького. Тетяна Поліванова, скандально відома колишня головна архітекторка Харкова, яка змінила його на посаді після відсторонення у 2017 році, була його цивільною дружиною та керівницею його архітектурної компанії AROF[17][7][18].

Remove ads

Критика

Узагальнити
Перспектива
Див. також: Список втрачених пам'яток архітектури Харкова

Діяльність Сергія Чечельницького як головного архітектора Харкова неодноразово викликала критику з боку архітекторів, активістів та громадськості. На його адресу висловлювали зауваження щодо відсутності цілісного стратегічного бачення розвитку міста, схильності до проєктів гігантоманського характеру та ігнорування питань збереження історичної спадщини. У період його роботи міська влада віддавала перевагу масштабним іміджевим будівництвам, які, за словами критиків, часто не мали достатнього урбаністичного обґрунтування.

Значне невдоволення викликали й конкурси на нові архітектурні об'єкти, що, на думку спостерігачів, проводилися непрозоро і без належного громадського обговорення. Прикладом став проєкт 86-метрової колони замість знесеного пам'ятника Леніну на майдані Свободи, який архітектурне середовище схарактеризувало як естетично невдалий та запозичений із російських зразків, зокрема Олександрівської колони у Санкт-Петербурзі[19][20]. Самі автори, Сергій та Павло Чечельницькі, відкидали звинувачення у плагіаті[21]. Проєкт колони переміг на відкритому конкурсі, який проводила міська влада[20][22]. Він з'явився за декілька днів до офіційного оголошення про конкурс[15]. У народі проєкт Чечельницького отримав назву «Одоробло»[17][23][24]. Окрім цього колона могла загрожувати наданню комплексу Харківських висоток статусу Світової спадщини ЮНЕСКО[25]. 6 лютого 2017 року відбулася акція протесту проти встановлення монумента, а відповідна петиція на сайті ХМР набрала необхідну кількість голосів за два дні[26][27][28]. Пізніше також з'явилася петиція за усунення Чечельницького з посади, яка була відхилена міською радою після того, як набрала необхідну кількість голосів[12][8][29]. У лютому 2017 року рішенням суду результати конкурсу було скасовано[17][26]. Апеляція та касаційна скарга, подана міською радою, судом була відхилена[30][31][32]. У 2020 році, після того, як замість колони на майдані Свободи вже з'явився сухий фонтан, суд повторно почав розгляд справи щодо законності конкурсу[24].

Окремі дослідники відзначають, що під час роботи Чечельницького в міськраді в Харкові сформувалася система, де ключові замовлення зосереджувалися в руках обмеженого кола компаній, зокрема архітектурного бюро AROF, заснованого ним самим, та пов'язаних із ним структур. Це породжувало звинувачення у створенні своєрідного «архітектурного клану», який зберігає вплив на містобудівну політику навіть після усунення Чечельницького та Поліванової з посади[7][1][33].

У період перебування Чечельницького на посаді головного архітектора міста було втрачено близько 20 історичних будівель, а багато інших — понівечено[34][35][36][37][38][39][40][41][42][43][44][45][8]. Зокрема було втрачено будинок харківського поліцмейстера 1840-х років[46], будівлі заводу Гельферіх-Саде[47], будинки робітничого селища Металіст, зведені у стилі українського модерну[48][49][50], готель «Олімпія», у якому на початку ХХ століття жив український драматург Марко Кропивницький[51][52][53][54], будівлю оперного театру (Харківська обласна філармонія) тощо[55]. Окрім цього у невідомому напрямку зник міст пасажу, збудований у 1877 році[56][57][58]. У рамках реконструкції майдану Конституції проводилася також реконструкція історичного музею, де зміни до історичної будівлі критикувалися як несумісні з її архітектурною цінністю[59]. Курував роботи головний архітектор міста Сергій Чечельницький, а автором проєкту була Тетяна Поліванова[60][1][61]. У 2012 році всупереч Закону України «Про охорону культурної спадщини» до пам'ятки архітектури та містобудування «Ломбард» (охоронний номер № 7440-Ха, приміщення Харківського історичного музею[62]) розпочалася прибудова скляного куба, який частково поглинув будівлю[63][59][60][61][64]. У ньому мала розміститися галерея сучасного мистецтва[63]. У 2014 році будівельні роботи зупинили[63]. Через скляну прибудову будівля-пам'ятка дала тріщини, а в приміщення проникає вода[63][65]. Окрім цього, стіни пам'ятки в цегляному стилі були пофарбовані у жовтий, що спотворило її історичний вигляд[59][66][67]. Станом на 2025 рік будівельні роботи досі заморожені. Також за його головування для розширення автомобільної дороги знесено монумент Незалежности України на Павлівському майдані[68][69][70][71].

Додатковою підставою для критики стала його причетність до кримінальної справи щодо незаконного виділення землі в межах так званої «кооперативної схеми»[1][13][72]. На початку червня 2017 року був затриманий Генеральною прокуратурою України за звинуваченнями у корупції та розтраті державних коштів, а також присвоюванні земельних ділянок площею 650 га та на вартість понад 4 мільярди гривень[73][74][75]. У червні 2017 року Печерський районний суд Києва відсторонив Чечельницького від виконання обов'язків головного архітектора міста в рамках цього провадження[1][13][74][14]. Попри те що частину справи було закрито за давністю, він залишився серед обвинувачених[1][14][75]. Його наступником на посаді головного архітектора Харкова стала його цивільна дружина Тетяна Поліванова, яка також неодноразово піддавалася критиці й була відсторонена з посади після протесту у 2025 році[76][77][78][1].

Окремі інциденти за участі Чечельницького також набули суспільного розголосу. Зокрема, у 2018 році він став учасником дорожньо-транспортної пригоди зі смертельними наслідками, після чого відмовився давати свідчення, посилаючись на статтю 63 Конституції України[79][80][81].

Remove ads

Проєкти

Узагальнити
Перспектива

Сергій Чечельницький є автором понад 400 проєктів, переможцем багатьох архітектурних конкурсів[8][15]. Серед проєктів житлові та спортивні комплекси у Харкові, Кременчуці, Лубнах, Кропивницькому і Хмельницькому, Києві, Сімферополі, Краснодарі (РФ), Салехарді (РФ)[82][9].

Відомі проєкти:

Remove ads

Див. також

Примітки

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads