Шекеринці

Шеке́ринці — село в Україні, у Плужненській сільській громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 694 особи (2001), в 2011 році — 638 осіб.

село Шекеринці
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Шепетівський район
Тер. громада	Плужненська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68060190230026925
Облікова картка	село Шекеринці
Основні дані
Засноване	1729
Населення	694 особи (2001)
Площа	2,918 км²
Густота населення	237,83 осіб/км²
Поштовий індекс	30317
Телефонний код	+380 3852
Географічні дані
Географічні координати	50°08′24″ пн. ш. 26°27′00″ сх. д.H G O
Середня висота над рівнем моря	303 м
Водойми	р. Гутиська (притока Усті)
Місцева влада
Адреса ради	30320, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Плужне, вул. Бортника, 7
Карта
Шекеринці
Шекеринці
Мапа
Шекеринці у Вікісховищі

Географія

На північ від села розташований Шекеринецький гідрологічний заказник.

Історія

Спершу село належало до роду Острозьких, згодом — Конецпольських, а у XVIII столітті — Яблоновських. Після смерті Станіслава Яна Яблоновського село успадкував його син Ян Станіслав Яблоновський, а від нього — його син Станіслав Вінцентій Яблоновський. Єдиний син Станіслава Вінцентія, Антоній Барнаба Яблоновський, став наступним власником села. Останнім Яблоновським, котрий володів Шекеринцями, був Максиміліан Яблоновський. Проте самі Яблоновські не перебували в Шекеринцях. Антоній Барнаба у 1792 році передав село у пожиттєву оренду своєму пленіпотентові (тобто уповноваженому у майнових справах), Антонієві Брезі, а згодом і його дружині Анні (дошлюбне прізвище Чарнецька). Орендна плата становила 6500 злотих на рік. Максиміліан зменшив орендну плату на півтори тисячі злотих, а у 1804 році розширив орендні права на Юзефа Брезу (старшого сина Антонія та Анни)^[1]. Зрештою 1843 року Максиміліан Яблоновський за 31 тисячу срібних рублів продав Шекеринці Іполітові Брезі (1806—1882), братові Юзефа^[2].

У 1870 році родині Брезів належало 1310 десятин землі в Шекеринцях, понад 554 десятини землі в селі Хоросток, а також ліс Кураж (понад 32 десятини). У 1890 році в Шекеринцях їм належало 1012 десятин ріллі та 345 десятин лісу. Ще 709 гектарів ріллі вони мали в Хоростку^[2]. Брези збудували в селі гуральню^[3]. У 1880-х Ахілл Бреза заклав новий фільварок під назвою Горай^[4].

У 1906 році село Секержинці належало до Перерославської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 25 верст, від волості 5. Дворів 78, мешканців 855^[5].

Релігійне життя

Від XVIII століття у Шекеринцях діяла унійна церква, котра під тиском російської влади у 1839 році була змушена перейти на православ'я^[3]. Від 1874 року (чи й раніше) тут діяла церковно-парафіяльна школа^[3].

У 1862 році в Шекеринцях мешкали також 73 римо-католики (включно з власниками маєтку в Шекеринцях, родиною Брезів). Вони належали до парафії в Куневі^[3].