Шкловський Віктор Борисович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шкловський.

Ві́ктор Бори́сович Шкло́вський (24 січня 1893 — 6 грудня 1984, Москва, РРФСР) — російський письменник, літературознавець, кінодраматург, кінознавець, українофоб. Лауреат Державної премії СРСР (1979), член Спілки кінематографістів Росії.

Шкловський Віктор Борисович
рос. Виктор Борисович Шкловский
Народився	12 (24) січня 1893[1][2]  Санкт-Петербург, Російська імперія[3]
Помер	5 грудня 1984(1984-12-05)[1][4][2] (91 рік)  Москва, СРСР[5]
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР  Росія[6]
Діяльність	письменник, кінокритик, сценарист, поет, літературний критик, письменник наукової фантастики, історик літератури, кінознавець, мовознавець, літературознавець, критик, есеїст, кіносценарист
Галузь	творче та професійне письмоd[7], літературна критика[7], кінокритика[7] і кіносценаристикаd[7]
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний університет
Знання мов	російська[1][8]
Заклад	Вищі курси сценаристів і режисерівd
Учасник	Перша світова війна
Роки активності	з 1916
Жанр	есей, сценарій і роман
Magnum opus	Lev Tolstoyd
У шлюбі з	Serafima Suokd
Нагороди
IMDb	ID 0794531
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Навчався в Петербурзькому університеті (1912—1914). На початку 1920-х його та Євгена Замятіна учнями було створено об'єднання літераторів «Серапіонові брати» (до групи входили Корній Чуковський, Микола Гумільов, Борис Ейхенбаум та інші). З квітня 1922 по липень 1923 перебував у вигнанні в Берліні.^[9]

Автор сценаріїв фільмів:

• «За законом» (1926),
• «Третя Міщанська» (1927, у співавт.),
• «Мінін і Пожарський» (1939),
• «Алішер Навої» (1948, у співавт.),
• «Три товстуни» (1963) та ін.,

Єдиний науково-фантастичний твір Шкловського — написаний у співавторстві з В. В. Івановим авантюрно-пригодницький роман «Іприт» (1925), виконаний у традиціях «червоного Пінкертона» і являє собою напівпародійну літературну забаву; до фантастичних елементів роману належать хімічна війна і світова революція в близькому майбутньому. В широкій літературознавчій спадщині Шкловського можна відзначити його книги про Ф. Достоєвського і В. Маяковського. Шкловський — автор багатьох кінознавчих праць з питань сценарної майстерності, екранізації. Один з перших розпочав досліджувати творчість О. Довженка. Автор біографії Льва Толстого.

Українофобські погляди

Описуючи вступ армії УНР до Києва, був глибоко обурений, що вони розпочали українізацію, бо, за його словами, Київ завжди був російським. Писав: «Я не смеюсь над украинцами, хотя мы, люди русской культуры, в глубине души враждебны всякой „мове“. Сколько смеялись мы над украинским языком. Я сто раз слыхал: „Самопер попер на мордописню“, что равно: „Автомобиль поехал в фотографию“»^[10].